Запитання. Завдання

1. У чому полягає відмінність роботи в громаді від інших методів­соціальної роботи?

2. Спробуйте визначити, до скількох громад Ви належите.

3. За якими ознаками спільність людей вважають громадою?

1. У чому полягають відмінності між організацією і громадою?

4. Проаналізуйте структуру і ресурси відомої Вам громади (насе­­леного пункту, навчального закладу тощо).

5. Які методологічні підходи використовують для роботи в гро­­маді?

6. У чому полягає відмінність між директивними і недирективни-­ми методами роботи в громаді?

7. Яка модель роботи в громаді є найбільш неоднозначною?

8. З яких міркувань повинен виходити соціальний працівник при­виборі стратегії роботи в громаді?

10. У чому полягає відмінність між різними тактиками роботи в­громаді?

11. Якби Вам як працівникові у громаді довелося вибирати стра­­тегію діяльності, з яких міркувань Ви б виходили?

Теми рефератів

1. Історичне і сучасне розуміння громади.

2. Ресурси громади і соціальний капітал.

3. Робота в громаді: український контекст.

4. Соціальні працівники у громаді: моделі роботи.

4.2. Робота з розвитку громади

Громада є динамічним утворенням, що виникає і роз­вивається за певних умов, основою яких є взаємовідноси­ни, взаємодія, соціальні зв'язки. Пройшовши процес пе­ретворення сукупності громадян на спільноту, громада примножує зусилля кожного члена, має сформоване від­чуття «нашого» і відповідальність за спільну справу. Час­то для започаткування цього руху потрібен каталізатор, тобто агент змін, родь якого може відігравати соціальний працівник, котрий може зініціювати зміни в громаді та знайти охочих підтримати його, залучити інших до проце­су самоорганізації і самоврядування, сприяти виникненню кооперації та довіри членів громади один до одного.

Особливості розвитку громади

Розвиток громади є логічним і послідовним процесом запровадження позитивних змін у ній. Від інших методів розв'язання проблем вразливих груп у громаді він відрізняється зосередженістю їх на активній участі в усіх громадських справах.

Розвиток громади — впровадження позитивних змін у громаді за рахунок активної участі у внутрігромадських справах Ті членів.

Включення людей у внутрігромадські процеси є не­простою справою, а за відсутності у них почуття належнос­ті до громади — справою неможливою. Тому соціальним працівникам, крім знання конкретної ситуації у громаді (проблем, ресурсів), ініціювання впровадження конкрет­них соціальних програм, організації роботи груп і коалі­цій, доводиться докладати чимало зусиль для прищеплен­ня її учасникам почуття причетності до неї.

Ця проблема особливо актуальна в сучасному україн­ському суспільстві, якому властиві недостатнє відчуття людьми своєї належності до громади, а також недостатній розвиток соціального капіталу — недержавних і некомер-ційних суб'єктів соціального життя, їх цінностей, норм, видів діяльності і мережі взаємозв'язків. Перешкоджає справі й усталена традиція, за якої планування і здійснен­ня соціальних програм вважається завданням органів вла­ди, а не місцевих громад.

Процес розвитку громади не може бути успішним без належного планування її справ, максимального залучен­ня в усі процеси її учасників, постійного інформування про досягнуті результати. Іноді доводиться залучати до цього процесу волонтерів, спеціалістів із різних галузей знань і діяльності, представників органів влади або інших громад.

На посилення ролі громадськості в управлінні відпо­відною територією (власною громадою) спрямовані чис­ленні проекти міжнародних організацій. В Україні най-масштабнішими серед них є проект Світового банку «Голос громадськості», програми ПРООН з відродження Чорно­бильської території, проект «Толока» фонду «Каунтер-парт», проекти, підтримані Інститутом сталих спільнот (США).

Розвитку громад сприяють впроваджувані Україн­ським фондом соціальних інвестицій (УФСІ), Світовим банком за сприяння Міністерства праці та соціальної полі­тики України ініціативи щодо з'ясування потреб громад (особливо соціальне вразливих груп), заохочення, під­тримки їх діяльності, спрямованої на розв'язання власних проблем. Упроваджуваний при цьому механізм соціальної роботи ґрунтується на принципах конкурентоспроможності, що створює реальні передумови для отримання соціаль­них послуг найвищої якості за найнижчу ціну. Стимулю­ванням ініціатив населення щодо управління територією, на якій воно живе, зайняте Агентство регіонального роз­витку «Донбас». Його зусилля спрямовані на з'ясування проблем, інтересів, потреб населення, пошуку лідерів, встановлення діалогу з місцевими органами влади, реєс­трацію громадських ініціатив, сприяння у їх реалізації.

Розвиток громади може також бути зорієнтованим на обстоювання інтересів соціально вразливої групи в ній. Са­ме на таких засадах вибудовувалася розпочата у 2000 р. ре­алізація проекту «Громадські ініціативи у подоланні до­машнього насильства та торгівлі людьми» за сприяння міжнародної організації Вінрок Інтернешнл. Учасники ре­алізації проекту мали на меті активізувати дії місцевої громади щодо запобігання домашньому насильству, тор­гівлі жінками; щодо захисту потерпілих і притягнення до відповідальності винних. Цій меті підпорядковані семінари-тренінги, інформаційні кампанії, круглі столи; підго­товка і розповсюдження спрямованих на подолання до­машнього насильства і торгівлі жінками інформаційних матеріалів; організація зустрічей для обміну досвідом з іноземними колегами представників правоохоронних ор­ганів і громадських організацій, різноманітні форми спів­праці з правоохоронними органами й органами державної влади.

Особливого творчого підходу, здатності моделювати процес і вміння реалізовувати задумане потребує розвиток громади за інтересами. Наприклад, робота з організації віртуальної громади передбачає не тільки створення тех­нічної бази (веб-сторінки з можливостями для інтерактив­ного спілкування), а й встановлення відповідних правил, ритуалів, меж, спільного контексту спілкування. Як ствер­джують фахівці і свідчить практика, зібрання людей в ре­жимі он-лайн (інтерактивне спілкування з використанням апаратних і програмних можливостей Інтернет) утворює громаду тільки за умови, що його учасники вірять у мож­ливості такої громади. Організаторам віртуальної громади доводиться залучати людей до участі в ній, вести базу да­них учасників, статистичний аналіз відвідувань, зміст спілкування і залишених відгуків. Нерідко вони перей­маються забезпеченням доступу людей із соціально враз­ливих груп до Інтернету. Та головним їх завданням є фор­мування і розвиток почуття причетності громади за допо­могою комп'ютерного спілкування, адже Інтернет тільки полегшує комунікацію, але сам по собі не організовує лю­дей. Тому організація віртуальної громади є сферою докла­дання людських зусиль.

Отже, сутність розвитку громади полягає у розбудові мережі підтримуючих взаємовідносин її членів, осмислен­ні ними ідей та інтересів, спрямованих на поліпшення якості життя, а також необхідності власного, згуртованого впливу на здійснення змін. Люди, об'єднані ситуацією чи цінностями, проблемами, корінням, становлять громаду тільки тоді, коли вони прагнуть загального добробуту і за­доволення інтересів, спільних для всіх. Тобто розвиток громади полягає як у згуртуванні людей, так і в усвідом­ленні ними потреби у колективних діях на користь своєї громади.