1. Призначення теорій. За цим критерієм виокремлю­ють такі рівні теорій соціальної роботи (табл. 1.1):

• теорії, що пояснюють цілі соціальної роботи;

• теорії, що пояснюють засоби практичної соціальної роботи;

• теорії, що пояснюють світ клієнта.

Таблиця 1.1 Класифікація теорій соціальної роботи за їх призначенням

Тип теорії	«Формальна» теорія	«Неформальна» теорія
Теорії, що пояснюють цілі соціальної роботи	Формальний письмовий виклад сутності і цілей соціальної підтримки (наприклад, марксистські, феміністські тощо)	Моральні, етичні, культурні цінності, на які спираються фахівці соціальної роботи
Теорії, що пояснюють засоби практичної соціальної роботи	Формальний письмовий виклад суті практичної соціальної роботи (наприклад, робота з випадками, сімейна терапія, групова робота)'	Індуктивно отримані, побудовані на досвіді теорії практики соціальної роботи ^
Теорії, що пояснюють світ клієнта	Формальний письмовий виклад концепцій і уявлень соціальних наук (наприклад, стосовно особи, подружжя, сім'ї, раси, класу, роду)	Використання соціальними працівниками досвіду і загальнокультурних теоретичних надбань (сім'я як суспільний інститут, нормальна поведінка, добре батьківство)

На кожному рівні класифікації функціонують формальні теорії, що пояснюють, як організовано, систематизовано бло­ки знань психології, соціології та інших дисциплін, а також неформальні ідеї, моделі, які використовують соціальні пра­цівники, часто несвідомо, для тлумачення повсякденних ситуацій. До «неформальних» належить теорія набутої безпо­радності (пояснює, чому внаслідок постійних невдач і відсут­ності впливу на те, що трапляється в житті, люди втрачають мотивацію, стають надмірно стурбованими, пригніченими, у них виникають труднощі в спілкуванні) і теорія активізації, або наснаження (передбачає підвищення впевненості і компе­тентності самооцінки клієнтів у відстоюванні власних прав).

2.Розробники (автори) теорій. Зважаючи на це, розріз­няють:

• теорії, якими займаються вчені, їх стараннями обґрунтовано «великі теорії», які забезпечують концепту­альні підходи у поясненні соціальних явищ (наприклад, теорія систем, що пояснює взаємозв'язки між частинами цілого), і «теорії середнього рівня», що зосереджені на окре­мих аспектах суспільства (наприклад, теорія стигматизації, яка пояснює причини і наслідки негативного, упереджено­го ставлення до представників певних груп у суспільстві), а також теорії, засновані на практичних методах досяг­нення цілей (наприклад, орієнтована на завдання модель, яка пропонує чітку послідовність дій соціального праців­ника і клієнта у спільному розв'язанні проблем);

• сформульовані фахівцями соціальної роботи теорії (концепції), тобто «ситуативні теорії», спрямовані на ­поглиблене вивчення ситуації, можливих наслідків влас­­них дій. їх виникнення зумовлене незалежністю соціаль­­них працівників під час аналізу подій від усталених теорій ­і методик, налаштованістю у кожному випадку добирати ­прийнятні засоби відповідно до цілей діяльності, експери­­ментувати на шляху до результату.

3. Суб'єкт-об'єктні відносини, їх особливістю є погляд­ на клієнта не як на активного суб'єкта соціальної роботи, а­ як на об'єкт отримання соціальної допомоги. До цієї групи ­належать такі теорії соціальної роботи:

• теорія індивідуальної соціальної роботи, спрямова­­на на допомогу окремому індивіду чи сім'ї;

• теорія групової соціальної роботи, що передбачає до­­помогу клієнтові через залучення його до роботи групи, ко­­ригування завдяки цьому його поведінки й становища;

• общинна теорія (теорія роботи в громаді), спрямова­­на на активізацію учасників громади у розв'язанні колек­­тивних проблем;

—теорія соціального адміністрування і планування,­ зорієнтована на розвиток системи соціальних служб, впро­­вадження соціальних програм і послуг.

Проте теорії індивідуальної, групової, общинної (у гро­маді) соціальної роботи реалізуються скоріше як відповід­ні форми і методи діяльності соціальних працівників у розв'язанні соціальних проблем клієнтів, а не як теоретич­ні концепції. А теорія соціального адміністрування є то­тожною одній із функцій соціальної роботи.