Теоретичні основи практики соціальної роботи

1.1. Значення теорій

для практики соціальної роботи

Методологія соціальної роботи ґрунтується на науко­вих знаннях, результатах досліджень та аналізі практич­ної діяльності соціальних працівників, її теоретичне об­ґрунтування постійно змінюється, розвивається відповід­но до потреб клієнтів і суспільства.

Розвиток теорій і моделей соціальної роботи зумовле­ний досягненнями споріднених наук (психології, соціоло­гії, філософії та ін.), осмисленням емпіричного досвіду, створенням нових методик роботи. Теорії сприяють пі­знанню загальних властивостей явищ, пояснюють події, збагачують ідеями, знаннями закономірностей, завдяки чому розвивається безпосередня практика.

Соціальна робота як парадигмальна теорія і практика

Соціальна робота відбувається в складному, змінному середовищі, там, де реалізовується взаємодія людей з їх­нім оточенням. Вона покликана допомагати людям якомо­га повніше розвивати власний потенціал, збагачувати своє життя, запобігати виникненню соціальних дисфункцій (порушень, розладів). У ній немає готових рецептів, як поводитися в кожному конкретному випадку, як спілкувати­ся з клієнтом, які техніки втручання застосовувати. Соці­альній роботі властивий творчий характер, синтез різних ідей і підходів. Оскільки вона є частиною суспільства, сус­пільним інститутом, її зміст і методи роботи змінюються відповідно до суспільних трансформацій, розвитку індиві­дуальних і групових потреб, а також можливостей органі­зацій, які її здійснюють.

Водночас соціальна робота вибудовує свою методоло­гію на здобутих у процесі досліджень доказових знаннях, аналізі реальної практики з урахуванням специфіки її контексту. Важливими для неї є теоретичні пояснення природи соціальних проблем і контексту їх розв'язання, ,,,» прийнятності застосування конкретних технік втручан­ня, обґрунтування практичних дій соціальних працівни­ків. Отже, практичне здійснення соціальної роботи відбу­вається у єдності з її теоретичним аналізом, прогнозуван­ням, моделюванням тощо.

Теорія соціальної роботи — сукупність сформованих у процесі пізнавальної, практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відображають закони, закономірності, принципи, тенденції розвитку соціальної роботи, обґрунтовують моделі практики і тех­ніки втручання.

З огляду на загальні ознаки теорії як системи понять, уявлень про дійсність і особливості соціальної роботи як науки, прикладної діяльності вчені по-різному обґрунто­вують і розкривають зміст поняття «теорія соціальної ро­боти».

Зосередившись на конкретних і повторюваних соціаль­них процесах у практиці соціальної роботи, російський на­уковець Євдокія Холостова, а також деякі українські дос­лідники тлумачать теорію соціальної роботи як науку про закономірності і принципи функціонування й розвитку конкретних соціальних процесів, явищ, відносин, а також їх динаміку під цілеспрямованим впливом організацій­них, психолого-педагогічних і управлінських факторів при захисті громадянських прав і свобод у суспільстві. Од­нак це тлумачення не враховує знань, що допомагають зро­зуміти контекст соціальної роботи, використання на прак­тиці теорій різних дисциплін. Орієнтація на прикладний характер соціальної роботи простежується у виданні «Со­ціальна робота: Короткий енциклопедичний словник», в якому стверджується, що теорія соціальної роботи — це: 1) логічне узагальнення досвіду суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому зануренні в суть досліджуваного явища і розкриває його закономірності; 2) комплекс поглядів та ідей, які допомагають витлумачувати і пояс­нювати факти; 3) найрозвинутіша форма наукового знан­ня, яке цілісно відображає найважливіші зв'язки у певній галузі дійсності.

Певною мірою упускаючи з поля зору сутнісні ознаки теорії як абстрактних пізнавальних образів дійсності, зо­середжуючись переважно на потребах практики, сучасний британський фахівець Малком Пейн тлумачить теорію як «твердження стосовно того, чим є соціальна робота. Вона також визначає, що повинен робити соціальний працівник у різних ситуаціях». У кожній теорії, яка стосується прак­тики соціальної роботи, автор розглядає перспективу (зна­чення теорії для розвитку соціальної роботи), теоретичну базу (концепції та ідеї, на які спирається застосування теорії в соціальній роботі), модель практики (стратегії і техніки втручання, які пропонує конкретна теорія).

Теоретична традиція наукового осмислення соціальної роботи формувалася одночасно з вивченням сутності тако­го феномену, як соціальна роль, і сенсу благодійності як явища суспільного життя, а також у зв'язку зі спробами зіставити наукове пізнання соціальної допомоги з різнома­нітними психологічними і соціологічними доктринами. Автори ранніх теоретичних праць з питань соціальної ро­боти (друга половина XIX — початок XX ст.) розглядали вплив суб'єкта соціальної допомоги на здатність особис­тості поліпшити свої соціально-побутові і фінансові спра­ви. Теоретичне обґрунтування соціальної роботи стосува­лося справедливості конкретних форм допомоги, пошуку оптимальних варіантів діяльності соціальних служб, мето­дів вивчення умов життя людей і їх соціального розвитку.

У 20—60-ті роки XX ст. у соціальній роботі домінували психологічні моделі, які пропонували різноманітні техні­ки впливу на особистість клієнта, розвиток мотивації до змін. У середині століття завдяки досягненням соціології теорія соціальної роботи збагатилася її соціально-рефор­містськими і соціально-організаційними підходами. Поси­лення уваги до соціальних аспектів суспільного розвитку зумовило інтеграцію різних підходів і утворення на цій ос­нові комплексних моделей. А зосередження уваги на соці­ально-організаційних факторах визначило ранг найважли­віших проблем. Теоретико-методологічне обґрунтування соціальної роботи, її правових аспектів сприяло створенню правової основи технології соціального захисту, актуалізу­вало значущість загальнополітичної підтримки соціальної політики тощо. Водночас у теорії соціальної роботи все по­мітнішу роль починають відігравати системні уявлення про людину і суспільство. При цьому наголошувалося на необ­хідності реформ, спрямованих на забезпечення гармонійно­го, цілісного розвитку людини, спільноти, суспільства.

Для теорії соціальної роботи найважливіше з'ясувати, що є основою соціальних проблем — суспільні відносини, суспільство загалом, соціальне середовище чи людина, в якій зосереджені детерміновані природою основні причи­ни її особистих труднощів. Якщо вважати першопричи­ною соціальної дисгармонії суспільство, його устрій, то соціальна робота має спрямовуватись передусім на його ре­формування або радикальну зміну, зосереджуватись на соціальних чинниках, які вивчає соціологія. Погляд, згідно з яким першоосновою соціальних проблем є людина, наво­дить на висновок, що для досягнення гармонії необхідно насамперед змінити особу, а не соціальне середовище. Це відкриває простір для соціально-психологічного і соціаль­но-педагогічного напрямів соціальної роботи, створення закладів, які б займалися питаннями виховання, соціалі­зації, корекції та реабілітації.

Процес соціальної роботи є складним, потребує різно­планових знань. До того ж сучасна соціальна робота поєд­нує різноманітні наукові школи, моделі практики, засно­вані на теоретичних поглядах різних шкіл. Це дає підста­ви охарактеризувати її як парадигмальну (засновану на різних наукових і науково-практичних парадигмах і під­ходах) теорію і практику.

Теоретичне обґрунтування соціальної роботи постійно змінюється. Його розвиток на сучасному етапі зумовлений поширенням філософи постмодернізму (яка виходить із рівноправності різних уподобань, стилів мислення, плюра­лізму стандартів, унікальності кожного людського життя, неповторності життєвих подій, множинності істин). Суттє­во позначилися на цьому процесі новітні ідеологічні та полі­тичні концепції, особливо неолібералізм (політична доктри­на, яка розглядає свободу вибору як найвищу цінність), а та­кож соціальні і суспільно-політичні рухи, які обстоюють права дискримінованих груп. Тому в сучасній соціальній ро­боті співіснують індивідуалізовані і суспільні теоретичні під­ходи й моделі практики, які часом конкурують між собою у виробленні стратегій розв'язання соціальних проблем.

Попри існування численних теоретичних обґрунтувань практичної соціальної роботи, її сутнісно-функціональна характеристика може реалізуватися лише в дії, спрямованій на гармонізацію відносин між окремими індивідами, індивідом і групою, індивідом і соціумом, суспільних від­носин загалом, а також на забезпечення соціального добро­буту населення країни, формування почуття особистої від­повідальності за колективне благополуччя, стійкий розви­ток соціальної системи.

Класифікація теорій і моделей соціальної роботи

Соціальна робота є синтезом наукових концепцій і на­прямів практичної діяльності, міждисциплінарною нау­кою. У зв'язку з цим існують різні класифікації її теорій і теоретичні моделі, які мають у своїй основі певні ознаки: