Тема VIII. Судовий розгляд

Завдання

3. Складіть постанову судді про призначення справи до судового розгляду.

Методичні рекомендації. Постанову про призна­чення справи до судового розгляду суддя виносить за наявності достатніх доказів для розгляду справи по суті, а також за умов, якщо ця справа підсудна цьому суду та немає обставин, що мо­жуть призвести до її зупинення, закриття чи направлення на до­даткове розслідування. Постанова складається з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної. В постанові зазначається: місце і дата її винесення; посада та прізвище суд­ді; прізвище, ім’я, по батькові обвинуваченого; підстави приз­начення справи до розгляду; стаття Кримінального кодексу, за якою пред’явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов’язаних із підготовкою справи до розгляду. Така постанова судді оскарженню не підлягає.

3. Суд, розглянув кримінальну справу, визнав Савчина н.В. Винним у вчинені інкримінованого йому злочину. Складіть обви­нувальний вирок.

Методичні рекомендації. Вимоги, що пред’являють­ся до складання вироку, полягають у тому, що він повинен бути викладений в ясних і зрозумілих виразах, складатися з вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин. Вирок, якщо він ухвалюється колегіально, має бути написаний одним із суддів, що брав участь у постановленні вироку, або виготовлений за допомогою технічних засобів і підписаний всіма суддями, в то­му числі й суддею, що залишився в меншості. Виправлення у вироку повинні бути обумовлені й підписані всіма суддями (що брали участь в його постановленні) до їх видалення з нарадчої кімнати.

36

Зміст і структура вироку визначаються положенням су­ду як органу правосуддя; сутністю основних вирішуваних у ньому питань (про винність і міру покарання).

Відповідно до цього у вступній частині вироку вказу­ється, що він постановлений ім’ям України відповідно до ст. 321 КПК України, зазначається назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім’я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримі­нальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого об­винувачується підсудний.

В описово-мотивувальній частині вироку суд висловлює свої висновки, рішення про те, які саме обставини справи визнані ним встановленими або не встановленими і чому: суд наводить на підтвердження зроблених ним висновків доказу, їх аналіз, обставини, визнані судом встановленими, свої аргумен­ти. Оскільки розгляд справи проводиться відносно тільки під­судних, у вироку не може бути формулювань, що свідчать про винність інших осіб. Тому, якщо справа відносно деяких обви­нувачених виділена в окреме провадження, в обвинувальному вироку вказується на вчинення підсудним злочину спільно з іншими особами, але без згадки їх прізвищ. Якщо ж окремі осо­би звільнені від кримінальної відповідальності й це має значен­ня для кваліфікації дій підсудного (і для вирішення інших пи­тань), суд має право послатися у вироку на участь таких осіб у злочині з обов’язковою вказівкою підстав закриття криміналь­ної справи. У вироку повинні отримати оцінку всі докази, як обвинувальні, так ті, що і виправдовують підсудного; повинне бути відображено ставлення підсудного до пред’явленого обви­нувачення і дана оцінка доводів, наведених ним у свій захист. Саме у описово-мотивувальній частині вироку, таким чином, дається його мотивування. Мотивованими мають бути всі ви­сновки суду, у тому числі: про визнання, невизнання підсудно­го винним, кваліфікації його дій при визнанні винним, зміни

37

обвинувачення, про міру покарання. При цьому наводяться мо­тиви, з яких суд призначає покарання у вигляді позбавлення во­лі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші пока­рання, не пов’язані з позбавленням волі. Приймаючи одні з до­казів і відкидаючи інші, суд наводить мотиви, з яких він відки­нув якісь із доказів. Мотивованим повинне бути рішення суду по цивільному позову, зокрема вказані мотиви, що обгрунтову­ють повне або часткове задоволення позову або відмову в ньо­му, закон, на підставі якого вирішений цивільний позов. У цій частині також вказуються підстави для відшкодування матеріа­льних збитків у випадках, передбачених ч. З ст. 29 КПК, підста­ви та мотиви визнання процесуальних дій або оперативно- розшукових заходів такими, що були проведені з порушенням законодавства.

Закон конкретно визначає зміст описово-мотивувальної частини вироку (ст. 334 КПК України), відображаючи специфі­ку цієї частини вироку і при виправданні підсудного, і при ви­знанні його винним. У виправдувальний вирок не допускається включення формулювань, що ставлять під сумнів невинуватість виправданого. Якщо підсудний обвинувачувався в скоєнні декі­лькох злочинів, суд повинен, навівши відповідні мотиви, сфор­мулювати висновок про визнання обвинувачення необгрунто­ваним по кожній статті (пункту, частині статті, епізоду звину­вачення), вказавши відповідну підставу виправдання.

Зміст резолютивної частини вироку визначений ст. 335 КПК України. В резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені: прізвище, ім’я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; пока­рання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана су­дом; початок строку відбуття покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням; рішення про цивільний позов; процесуальні дії або оперативно-розшукові заходи, проведені з порушенням зако­нодавства, у разі їх виявлення; рішення про речові докази і судо­ві витрати; рішення про залік попереднього ув’язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і

38

вказівка про порядок і строк оскарження вироку.

У випадках, передбачених ст. 54 Кримінального кодексу України (КК України), у резолютивній частині обвинувального вироку викладається рішення про звернення з поданням до від­повідних державних органів про позбавлення засудженого вій­ськового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

У випадках, передбачених ст. 96 КК України, у резолю­тивній частині вироку зазначається рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування. Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, приз­наченого судом. Коли підсудному було пред’явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині зазначається, по яких з них підсудний виправданий, а по яких - засуджений.

Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це у резолютивній частині вироку.

Коли призначається покарання нижче від найнижчої ме­жі, передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній час­тині вироку робиться посилання на ст. 69 КК У країни і зазнача­ється обрана судом міра покарання.

У разі звільнення від відбування покарання з випробу­ванням відповідно до ст. 75-79 і 104 КК України у резолютив­ній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов’язки, покладені на засудженого, а також трудовий колек­тив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд пок­ладає обов’язок з нагляду за засудженим і проведення з ним ви­ховної роботи.

У резолютивній частині виправдувального вироку за­значається прізвище, ім’я та по батькові виправданого; вказу­ється, що підсудний у пред’явленому обвинуваченні визнаний невинним і по суду виправданим; вказується про: скасування запобіжного заходу; про скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна; про речові до­кази; судові витрати і про порядок та строк оскарження вироку.

39