3.Аналіз міжнародних фондових бірж

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова біржа — це спеціальна організація, що поєднує професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту та пропозиції і збільшення ринку. Концентрація означає, що всім торговцям цінними паперами дається доступ до всіх пропозицій купівлі-продажу, які на даний момент є на ринку. І все-таки між торговцями йде конкурентна боротьба за ту або іншу пропозицію. Біржа суворо стежить за тим, щоб ніхто з продавців або покупців не міг диктувати ціни. Нарешті, всі угоди укладаються методом відкритого торгу і за кожною з них надається повна інформація. Спочатку вона надходить на електронне табло біржі, а потім публікується в пресі. Фондова біржа виступає в якості торговельного, професійного і технічного ядра ринку цінних паперів. Усього у світі близько 150 фондових бірж, найбільшими з яких є Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька і Гонконгська. У міжнародній практиці існують різні організаційно-правові форми бірж.

Серед них:

• неприбуткова корпорація (Нью-Йоркська біржа);

• неприбуткова членська організація (Токійська біржа);

• товариство з обмеженою відповідальністю (Лондонська і Сіднейська біржі);

• напівдержавна організація (Франкфуртська біржа).

В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, які заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, що регулюють взаємини між всіма учасниками, є Закон України «Про цінні папери і фондову біржу». Фондова біржа — організація, що створюється без мети одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі і продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені і за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства, що зосереджує попит та пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність згідно з вказаним законом, іншими актами законодавства України, статутом і правилом фондової біржі. Фондова біржа створюється не менше як 20 засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними в статутний фонд не менше як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондові біржі України ґрунтуються на безприбуткових засадах і повинні діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності і довіри. Усе це дозволяє їй виконувати такі функції:

• залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сферу; • перерозподіл капіталів між різними галузями і підприємствами;

• акумуляція вільних заощаджень представників різних прошарків населення;

• створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності; • створення постійно діючого ринку;

• підтримка професіоналізму торговельних і фінансових посередників;

• індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Усі зазначені функції фондова біржа може виконувати тільки при розвинутому ринку цінних паперів. Варто зауважити, що в Україні функціонують такі організатори торгівлі цінними паперами: Українська фондова біржа (УФБ), Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ), Придніпровська фондова біржа (ПФБ), Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС), Південно-українська торгово-інформаційна система (м. Миколаїв). Першою виникла УФБ. Перші торги на ній відбулися 6 лютого 1992 р. Нині відкрито 25 її філій по всій Україні. З 1995 р. її конкурентами стали КМФБ, УМВБ, ДФБ і ПФТС. На УФБ згідно з чинним законодавством можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недержавні цінні папери, укладатися касові угоди й угоди на термін.Основними ознаками фондової біржі є:

1) фондова біржа — централізований ринок з фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торговельної площадки;

2) процедура добору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають визначеним вимогам (фінансова стійкість і великі розміри емітента, масовість цінного паперу як однорідного і стандартного товару, масовість попиту тощо); 3) існування процедури добору кращих операторів ринку як членів біржі; 4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартними торговельними процедурами;

5) централізація реєстрації угод і розрахунків по них;

6) встановлення офіційних (біржових) котирувань;

7) нагляд за членами біржі (з позиції їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку). Фондова біржа отримує права юридичної особи від дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Статут і правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі містяться такі дані:

• найменування і місцезнаходження фондової біржі і засновників; розмір статутного фонду; умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі; права й обов'язки членів фондової біржі; організаційна структура фондової біржі; компетенція і порядок створення керівних органів; порядок і умови відвідування фондової біржі;

• порядок і умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею; • порядок припинення діяльності фондової біржі.

У статуті можуть передбачатися інші положення стосовно створення і діяльності фондової біржі. Правила фондової біржі повинні передбачати: • види угод, які укладаються на фондовій біржі;

• порядок торгівлі на фондовій біржі;

• умови допуску цінних паперів на фондову біржу; • умови і порядок підписки на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

• порядок формування цін, біржового курсу і їх публікації;

• перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

• обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку й інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності; • систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

• види послуг, надані фондовою біржею, розмір плати за них;

• правила ведення розрахунків на фондовій біржі тощо.

Позначення «фондова біржа» або таке, у якому міститься вираз «фондова біржа», може використовувати у своєму фірмовому найменуванні або рекламі тільки та організація, яка створена в порядку, визначеному статтею 34 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що Міністерство фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і які мають право брати участь у роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах з розвинутою економікою: наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд має намір йти на визнання правонаступ-ництва стосовно цінних паперів і здійснювати компенсацію втрат від їх знецінювання.

Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одним з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається менше 10 членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавство намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.

На фондовій біржі здійснюються певні операції й угоди, що поділяються на касові і термінові.За касовими операціями відбувається негайний розрахунок і оформлення.

Найбільш цікаві операції на термін, оскільки вони мають завжди спекулятивний характер, тому в деяких країнах подібні угоди заборонені. Угоди з преміями передбачають, що одна із сторін має право відмовитися від своїх зобов'язань, а в результаті платить «відступні» іншій стороні. Продаж без покриття в термін полягає в наступному: гравець бере в борг певну кількість акцій з видачею боргового зобов'язання. Потім продає їх за біржовим курсом, а через термін, очікуючи зниження курсу, він купує їх знову за низькою ціною і повертає власникові, одержавши свій дохід. Організаційна структура фондових бірж відображає виконувані біржами функції, що в узагальненому виді виглядає таким чином. Вищий орган фондової біржі складається з Консультативної Ради (апарат порадників) і Виконавчого органу фондової біржі, що містить апарат фондової біржі, який складається з таких підрозділів:

організація ринку — встановлення правил торгівлі й організації діяльності ринку, допуск нових членів на біржу, виключення членів, допуск на ринок цінних паперів (листинг);• поточне управління біржовим ринком — організація поточної роботи ринку (трейдинг); організація і нагляд за поточною роботою обліково-операційних, клірингових і депозитарних систем; збір, аналіз і поширення поточної біржової інформації; організація і нагляд за поточною роботою ринків окремих видів цінних паперів (ф'ючерсні й опці-онні секції тощо); • нагляд за станом ринку — контроль стану і тенденцій розвитку біржового ринку, зовнішнє спостереження й оцінка фінансово-господарського становища компаній-членів фондової біржі, дисциплінарне спостереження й адміністративні санкції;

• зовнішні зв'язки і послуги — міжнародні зв'язки; зв'язки з громадськістю; послуги публіці, компаніям-емітентам, компаніям-членам фондової біржі. • розвиток -— маркетинг і управління стратегічним розвитком; розробка нових технологічних й інформаційних систем для торговельної, обліково-адміністративної й інформаційної діяльності фондової біржі; Поряд з торгівлею цінними паперами на фондовій біржі існує позабіржовий ринок, що охоплює ринок операцій з цінними паперами, який функціонує поза фондовою біржею.

Через цей ринок проходить більшість первинних розміщень і торгівля паперами гіршої якості (порівняно з зареєстрованими на біржі). Разом з тим, існують перехідні форми, так звані «прибіржові» ринки, що розмивають чітку межу між біржовими і позабіржовими ринками, — це «другі», «треті», «рівнобіжні» ринки, які створюються фондовими біржами і знаходяться під їх регулюючим впливом. Як правило, подібні ринки мають більш низькі вимоги до якості цінних паперів, містять у собі акції малих і середніх компаній, підтримуючи при цьому регулярність торгівлі, котирування і єдність правил. Виникнення цих ринків було обумовлене прагненням фондових бірж розширити свій ринок, а також бажанням створити упорядкований, регульований ринок цінних паперів для фінансування невеликих і середніх компаній, що є носіями найбільш сучасних технологій. З іншого боку, з позабіржового обороту виникають організовані системи торгівлі цінними паперами, що мають комп'ютерну основу й аналоги територіально розподіленої електронної біржі. Прикладом можуть бути позабіржові системи Національної асоціації інвестиційних лідерів (США): НАСДАК — Система автоматичного котирування Національної асоціації інвестиційних лідерів, НМСК — Цінні папери національного ринку, а також Канадська система позабіржової торгівлі, Система автоматичного котирування при Сінгапурській фондовій біржі та ін.Нині ринок цінних паперів в Україні знаходиться в стадії формування і розвитку. Поки ще не існує чіткої системи розміщення цінних паперів як для вітчизняних, так і для іноземних фізичних і юридичних осіб, немає чіткого і повного правового забезпечення функціонування національного ринку цінних паперів, достовірного і докладного інформаційного забезпечення, захисту від підробки цінних паперів та ін. Подальший розвиток українського фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, основними з яких є такі:

• криза української економіки, інфляція, відсутність твердої національної грошової одиниці;

• відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами й іншими фінансовими посередниками);

• недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів; • слабкий розвиток первинного ринку цінних паперів, невелика кількість операцій.з похідними від цінних паперів;

• відсутність гарантій щодо операцій з цінними паперами, недовіра населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку; • зубожіння більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, заважає появі масового приватного інвестора;

• відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення, у тому числі й у цінних паперах.

Біржа NYSE Euronext

Біржа NYSE Euronext, холдингова компанія, створена за рахунок злиття NYSE Group, Inc. і Euronext N.V., почала свою діяльність

4 квітня 2007 р.. NYSE Euronext (NYSE/Нью-Йорк і Euronext/Париж: NYX) працює з найкрупнішою і ліквідною біржовою групою і пропонує найширший набір фінансових інструментів і послуг. NYSE Euronext, сполучаюча шість бірж акцій за наявні засоби в п'яти країнах і шість бірж по роботі з похідними фінансовими інструментами, є світовим лідером по таких параметрах, як лістинг, торгівля акціями за наявні засоби, акції і похідні фінансові інструменти процентної ставки, облігації і розповсюдження кон'юнктурних відомостей. Маючи найбільші показники ринкової капіталізації компаній, що котируються, - 28,5 трильйонів доларів США/21Важливим кроком на цьому етапі є вибір фондового майданчика для здійснення ІРО. У вітчизняних компаній є можливість розмістити свої акції як в Україні, зокрема, на ФБ ПФТС, так і за кордоном. Найбільш придатними зару-біжними фондовими майданчиками є Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE) та Лондонська фондова біржа (LSE).

Слід зазначити, що на рішення щодо вибору фондового майданчика впливає ряд факторів, зокрема, довгострокові цілі стратегічного розвитку компанії, її галузева приналежність, країна (регіон) основної діяльності, питання престижу тощо. Крім того, будь-який емітент має за-цікавленість у високій ліквідності своїх акцій на вторинному ринку, що також варто враховувати при виборі біржі для здійснення ІРО. Наступним етапом у підготовці компанії до публічного розміщення акцій є формування команди та розробка плану здійснення ІРО. Перед менеджментом компанії постає складне завдання вибору ключових виконавців, які максимально ефективно сприятимуть процесу підготовки компанії до ІРО. Провідна роль на цьому етапі належить лід-менеджеру (андеррайтеру), яким, як правило, виступає крупний інвестиційний банк. Головними завданнями андеррайтера є такі: підготовка аналітичних матеріалів; розробка плану й схеми ІРО; координація роботи щодо підготовки до ІРО; взаємодія з регулюючими органами; збір заявок від інвесторів; гарантування здійснення первинного публічного розміщення; підтримка ринку після ІРО тощо. Правильний вибір андеррайтера значно впливає на ефективність здійснення ІРО. Важливу роль у процесі підготовки до первинного публічного розміщення акцій підприємства відіграє юридичне супроводження проекту. При виборі юридичної фірми необхідно враховувати її досвід, репутацію, міжнародну практику. Більш ефективній взаємодії компанії з фондовою біржею сприятиме також залучення фінансового консультанта. На цьому етапі необхідним є здійснення незалежної оцін-ки активів та бізнесу компанії, переведення її фінансової звітності на міжнародні стандарти, а також здійснення процедури аудиту для підтвердження достовірності фінансової звітності емітента в інформаційному меморандумі та проспекті емісій. Від рівня довіри інвесторів до аудиту залежить успіх ІРО. Компаніям також варто звернути увагу на ефективну взаємодію з інвесторами та засобами масової інформації. При цьому презентації та road-show мають здійснюватись за допомогою професійного PR-агентства. На третьому етапі відбувається підготовка компанії до набуття нею публічного статусу, яка, зокрема, передбачає формування та розкриття об’єктивних даних про компанію (due diligence). На шляху до набуття публічності компанія-емітент повинна розкрити інформацію щодо своєї діяльності, яка раніше не була загальновідомою. Зокрема, це дані щодо: структури компанії, її капіталу та активів; акціонерів; фінансового стану; наявності ринкових та специфічних ризиків діяльності; корпоративної політики; перспектив розвитку. Важливим фактором та необхідною умовою публічності компанії є прозорість її юридичної структури. Для залучення потенційних інвесторів варто ознайомити їх зі структурою компанії, провести її реструктуризацію. Одним із чинників успішності ІРО є наявність у компанії перспектив розвитку у відповідному секторі економіки. Маркетинговий аналіз діяльності може привести до необхідності прийняття рішення щодо виводу на ринок нових продуктів чи послуг, зміни в структурі постачальників та споживачів, створення нових підрозділів у структурі компанії. На четвертому етапі підготовки до ІРО компанії необхідно приділити увагу вдосконаленню корпоративного управ-ління, дотриманню його найкращих принципів, оптимізації організаційної структури, реорганізації та оцінці бізнесу. На цьому етапі з метою встановлення початкового діапазону ціни акцій андеррайтер здійснює оцінку бізнесу компанії. Її результати можуть не задовольнити емітента, проте проведення такої оцінки сприятиме пошуку можливих шляхів реорганізації компанії.

Крім того, для більш ефективного розповсюдження акцій може бути сформована група дилерів. Лід-менеджер та емітент мають право пред’явити до співорганізаторів ІРО певні вимоги, зокрема, щодо наявності у них досвіду роботи на даному ринку та досвіду здійснення ІРО, широкої клієнтської бази, напрацьованих зв’язків з іншими інвестиційними банками, а також аналітичних, юридичних та інформаційних ресурсів.

Менеджмент компанії має бути готовим до організації та проведення презентацій, які сприятимуть формуванню публічності компанії. Також необхідною є підготовка презентаційних матеріалів, які містять інформацію про основні напрямки діяльності компанії, перспективи її розвитку.

Шостий етап підготовки компанії до публічного розміщення акцій передбачає здійснення відповідних юридичних та інформаційних кроків. Вихід компанії на ринок є законодавчо врегульованим процесом. Тому необхідно підготувати ряд документів, які вимагатимуть організатор торгів або органи, що регулюють діяльність ринку цінних паперів.

В умовах глобалізації може вижити тільки біржовий механізм, що охоплює максимально можливу територію і дозволяючий торгувати в одній системі різними фінансовими інструментами швидко, ефективно і з мінімальними витратами. Цією обставиною в значній мірі обумовлений динамічний розвиток різноманітних зв'язків між біржами, в числі яких слід особливо виділити формування біржових альянсів, створення яких диктується новими технологічними можливостями і конкурентною боротьбою за учасників ринків. Самими показовими прикладами успішного функціонування біржових альянсів в сучасному світі є біржі Euronext і Norex. На сьогоднішній день ведучий європейський біржовий альянс це з'єднаний торговий майданчик Euronext. Альянс Euronext був створений в результаті підписання 22 вересня 2000 р. угоди між Паризькою (ParisBourseSBF SA), Брюссельською (Societe de la Bourse de Valeurs Mobiliе'res de Bruxelles SA - BXS) і Амстердамською біржею (Amsterdam Exchanges NV - AEX). Euronext є єдиною компанією, встановленою відповідно до голландського законодавства і управляючу біржами в Парижі, Амстердамі і Брюсселі. Одним з об'єднуючих чинників для нової біржі став євро. В даний час Euronext претендує на звання першої в світі фондової біржі, об'єднуючої три ринки в трьох різних країнах єдиною фінансовою і інформаційною технологією, нормативними і регулюючими правилами. Причинами створення біржового альянсу Norex сталі стрімкі зміни на європейському фінансовому ринку в 90-х роках: в результаті зближення фінансових ринків європейських країн, їх лібералізації, активного використовування нових технологій і створення Європейського валютного союзу різко загострилася конкуренція бірж. В червні 1997 р. фондові біржі Копенгагена (Copenhagen Stock Exchange) і Стокгольма (OM Stockholm Exchange) підписали рамкові угоди і утворили стратегічний альянс, результатом якого стало створення єдиного торгового майданчика з гармонізованими правилами членства і торгів. В січні 1998 р. були підписані підсумкові угоди про співпрацю, а в червні 1999 р. почалася торгівля акціями датських і шведських компаній в єдиній торговій системі SAXESS. В грудні 2000 р. до альянсу

Norex приєдналися Біржі Осло (Oslo BoЕrs). Ісландська фондова біржа (Iceland Stock Exchange) співробітничає з Norex з червня 2000 р., в жовтні 2000 р. торгуемые на ній цінні папери почали торгуватися в системі SAXESS. З жовтня 2001 р. в рамках Norex діють єдині правила членства і єдині правила торгів. В травні 2003 р. ОМ і НЕХ оголосили про злиття і створення групи ОМ НЕХ, яка може виступити як основа єдиного фондового ринку північних країн Європи і Прибалтики (pan-Nordic bourse). Проте, за оцінками аналітиків, це буде лише проміжний етап глобалізації. Згодом це об'єднання, швидше за все, буде поглинений одній з провідних європейських бірж. Глобалізація — в ногу з прогресом

Аналіз розвитку і функціонування світових бірж в країнах, що розвиваються і розвинутих, дозволяє зробити висновок про те, що вони виконують роль антикризового механізму в умовах сучасного фінансового ринку.

Об'єднання декількох ринків в рамках однієї біржі відповідає інтересам професійних посередників на фінансових ринках, інвесторів, емітентів, державних регулюючих органів, а, отже, і інтересам національної економіки. Маючи нагоду послідовно і погоджено впливати на ситуацію, що складається на різних сегментах фінансового ринку держава і професійні учасники ринку можуть з найбільшим ступенем вірогідності і з якнайменшими витратами подолати періоди нестабільності.

Рухаючись в ногу з прогресом, можна з упевненістю сказати, що розвиток світових бірж не зупиниться і, швидше за все, глобалізація

продовжить збільшувати масштаби, і не виключено що в майбутньому в світі виникатимуть всі нові і нові торгові майданчики.

За останнє десятиріччя фінансові ринки багатьох країн, а особливо фондові, стали більше та активніше. Це пов’язано з розширенням обсягів міжнародної торгівлі і, як наслідок, зростанням міжнародних фінансових потоків. Американські ринки цінних паперів та в особливості Нью-Йоркська фондова біржа продовжують домінувати на світових фондових ринках. В Європі як і раніше лідерами є Лондонська, Паризька, Цюріхська фондові біржі. Яскравий представник ефективного функціонування фондового ринку Японії –Токійська фондова біржа. Нові ринки виникли у Тихоокеанському регіоні. У більшості країн Східної Європи ринки цінних паперів знаходяться у процесі становлення, а ринки Латинської Америки оживилися після декількох десятиліть.

Розглянемо більш детальніше, як відбувався розвиток цих ринків і як вони здійснюють свою діяльність на сьогоднішній день, які фінансові інструменти використовують і як відбувається регулювання цих ринків.

У 1792 році була створена Нью-Йоркська фондова біржа (New York Stock Exchange), яка зараз є найбільшою з обсягами цінних паперів та за значенням. ЇЇ основна задача полягає забезпечення діяльності самого ефективного ринку, на якому можна легко і швидко купувати і продавати акції найбільших корпорацій.

Члени біржі – брокери - ведуть за доручення інвесторів шести континентів торгівлю мільйонами акцій провідних акціонерних компаній світу. На біржі представлені акції біля 1600 корпорацій. Їх сукупна ринкова вартість оцінюється приблизно в 2 трлн. дол. – половина ВНП США. Необхідною умовою включення цінних паперів компанії до лістингу Нью-Йоркської фондової біржі є відповідність певному рівню чистих доходів, активів, обсяг продажу; її акції повинні належати широкому колу інвесторів. Згідно біржових стандартів умовою допуску до лістингу є згода фірми надати необхідну інформацію про керівний склад та акціонерів. Це робить інформаційне забезпечення ринку більш прозорим і дає можливість відповідним чином контролювати всі зміни. Для на біржі використовується повністю автоматизована система „Сток Уотч”, яка спостерігає за торгівельною активністю за всіма акціями, які котируються на біржі. Якщо під час торгівлі рух курсу акції або обсягів виходить за встановлені розміри, комп’ютер інформує біржових аналітиків. Тобто використання на даному ринку нових інформаційних та автоматичних систем дало можливість скоротити час на проведення контролю за діяльністю всіх учасників і вчасно вживати необхідні заходи для регулювання.

Всі акції в США є іменними інструментами. В більшості випадків вони емітуються в документальній формі у вигляді сертифікатів, на якому вказується ім’я власника. Передача прав власності на акції потребує перереєстрації прав власності в реєстрі акціонерів і виписки нового сертифікату. На біржі також ведеться торгівля облігаціями, опціонами та ф’ючерсами. Інвестори на біржі мають вибір серед 4000 видів облігацій – їх номінальна вартість перевищує 300 млрд. дол.

З 1966 року біржа ввела індекс звичайних цін з чотирма під індексами (за промисловістю, транспортом, комунальному господарству та фінансовій діяльності) для відображення загальної зміни курсів за всіма котируємими акціям. Якщо на певну дату індекс дорівнює 100,0, то це означає, що в цей день середній обсяг всіх котируємих звичайних акцій в два рази перевищує обсяг останнього робочого дня 1965 року. Використання цього індексу дозволяє спостерігати тенденцію розвитку фондового ринку і робити відповідний аналіз про покращення або погіршення стану ринку.

Одна з найбільших та найпопулярніших бірж в Європі - Лондонська фондова біржа (London Stock Exchange), яка програє за обсягами торгівлі Токійській фондовій біржі, Нью-Йоркській фондовій біржі. Офіційно була заснована в липні 1773 року під назвою Фондова біржа. В кінці 80-років 20 сторіччя вона змінила назву і стала Міжнародній фондовій біржею.

Якщо порівнювати термінологію британську та американську, то Лондонська біржа має свої специфічні особливості. Наприклад, американський термін „акція” (stock) в Великобританії означає цінний папір, який приносить фіксований дохід. Звичайні акції в США позначаються словом “common stock”, а в Англії – “ordinary shares”. Термін „угоди” в США позначається словом „trades”, а в Англії -“deals”. Американці вважають, що угоди з акціями некотируємих на біржі компаній проводяться на позабіржовому ринку. Для лондонців також існує „ринок акцій некотируємих компаній”, але в дійсності від є часткою біржі. Тобто фактично біржовий та позабіржовий ринки об’єднані в єдиний біржовий ринок.

На біржі введена система автоматизованих біржових котировок - „моніторна” система торгівлі на базі технології системи NASDAQ. Члени біржі отримали дозвіл на здійснення угод з котируємими акціями безпосередньо через комп’ютери. Тому прийшлось відмовитись від операційного залу біржі, за виключенням невеликої частини для опціонів. В даному випадку автоматизація біржі не тільки зробили її функціонування зручнішим для її членів, але й докорінним засобом змінили зовнішній вигляд.

Паризька фондова біржа є найбільшою серед сьома французьких фондових бірж. На неї припадає більше 90% всіх операцій, які здійснюються на фондовому ринку Франції. У 1989 році була ведена електронна система торгівлі Асоціації фондових брокерів, яка повністю замінила торги в залі біржі. У 2000 році відбулося об’єднання з біржами Брюсселя та Амстердама і створення єдиної біржі під назвою Euronext, яка стала найбільшою за обсягами торгів та величиною капіталізації. В 2001 році Euronext також придбала Лондонську міжнародну біржу фінансових ф'ючерсів та опціонів (LIFFE), а в 2002 році була приєднана Лісабонська фондова біржа.

Об’єднання декількох фінансових ринків і створення єдиної торгової системи з єдиними вимогами та правилами, свідчить про процес глобалізації, який останнім часом притаманний більшості країн. Повністю перевагу такого злиття відчути не вдалося за браком часу, але можливість виробити єдині стандарти та принципи дій на фінансовому ринку допоможуть його учасникам діяти більш ефективно.

Основу фондового ринку Швейцарії складали 3 фондові біржі, які були розташовані в Цюріху, Женеві та Базелі, а також чотири регіональні біржі. Найбільш активною виступала Цюріхська фондова біржа і питома вага валової торгівлі цінними паперами на неї складала до 70%. Починаючи з 1996 року торгівельні площадки Женеви та Базеля закрились і всі торги пересунулись до Швейцарської фондової біржі (м. Цюріх) з електронною системою ведення торгів.

Більшість інших європейських фондових ринків існує на протязі багатьох років. Деякі, наприклад голландські та бельгійські, відносно малі, але вони активні і в цілому вільні від державного втручання. Інші, наприклад, іспанський, італійський та французький фондові ринки, були примушені на протязі років боротися з урядом, який проводив політику жорсткого регулювання економіки і залишали обмежену кількість можливостей для вільного підприємництва. На сьогодні національні фондові біржі продовжують своє функціонування і виходячи з росту активів, будуть продовжувати свою діяльність. Введення електронних систем для проведення торгів посилило конкуренцію між біржами.

Датою створення Франкфуртської фондової біржі вважається 1585 рік, коли франкфуртські купці домовились використовувати фіксовані курси обміну різних грошових одиниць. У 1682 році були введені в дію перші необхідні правила і норми біржі, була сформована організаційна структура. До кінця 18 століття торгівля велась виключно монетами та векселями, тільки наприкінці 18 століття починається періодична торгівля облігаціями. За сукупністю цінних паперів Франкфуртська фондова біржа програє Лондонській. Більшість німецьких компаній не котирують свої акції на біржі, тільки банки за допомогою брокерів у торговому залі біржі активно займаються купівлею-продажем цінних паперів за дорученням своїх клієнтів. Хоча для найбільш ліквідних активів існує і постійний ринок, за деякими паперам котировки встановлюються один раз на день. Історія німецького ринку цінних паперів достатньо велика і ті норми та правила, які зараз існують на Франкфуртській біржі сформувались з врахуванням певного досвіду.

Амстердамська фондова біржа є однією з найстаріших бірж у світі та веде свою історію з початку 17 сторіччя. На сьогодні вона налічує біля 225 фондів нідерландських компаній та 270 іноземних фондів. Амстердам є також батьківщиною Європейської опціонної біржі, яка розпочала роботу в 1978 році.

Сучасна Амстердамська фондова біржа була організована Асоціацією по торгівлі цінними паперами, яка видала кодекс правил поведінки членів біржі та котировочних компаній. Всі операції з цінними паперами здійснюються через біржових маклерів, за виключенням випадків, коли торговець має дозвіл Міністерства фінансів на проведення торгівельної діяльності. Для того, щоб уникнути небажаного придбання акцій нідерландські компанії використовують такі заходи, як емісія привілейованих або пріоритетних акцій для окремих партнерів, обмеження кількості голосів або переміщення акцій до виборчого тресту.

Найбільш яскравим представником ефективної діяльності японського ринку цінних паперів виступає Токійська фондова біржа (Tokyo Stock Exchange). За звання найбільшої вона конкурує з Нью-Йоркською фондовою біржею. Наприклад, за обсягом торгівлі акціями, вона була першою на протязі декількох років.

Торгівельна практика відрізняється від тієї, яка застосовується на Нью-Йоркській фондовій біржі. Акції найбільших корпорацій котируються у першій секції і продаються у визначених місцях залу, які використовуються для наступних галузей: автомобілебудування, хімічна промисловість, будівництво та ін. Більше 1000 емісій припадає на котирувальний лист першої секції. Приблизно 150 найбільш ходових емісій акцій продаються и купуються шляхом підняття руки через систему публічних торгів. Це складає 60% всього обсягу Токійської фондової біржі. Інша частина емісії акцій в першій секції, а також біля 500 котируємих емісій у другій секції (головним чином нові та середні компанії) продаються та купуються через автоматизовану систему. Стандартна мінімальна одиниця торгівлі для всіх вітчизняних японських акцій складає 1000 акцій. Іноземні емісії можуть купуватися і продаватися по 100, 50 та 10 акцій в залежності від ціни.

За останній час загальне число зареєстрованих компаній на Токійській фондовій біржі не змінюється на протязі 10 років, а на Нью-Йоркській за цей час воно зросло на 44 %. Таку стабільність іноземні інвестори пов’язують з жорстокими умовами лістингу, тобто допуску цінних паперів до котирування. вважають, До того ж дотримання правил публікації обходиться дуже дорого. Такі вимоги з одного боку роблять ринок стабільним, бо проходження процедури лістингу автоматично виключає слабкі компанії з ринку, але з іншого – середні компанії з невеликим статутним капіталом не можуть вийти на такий ринок і розвити свій потенціал. Врегулювання цього питання відчула і біржа. У листопаді 1999 був створений новий ринок для венчурних копаній під назвою “Mothers” (Market of High Growth and Emerging Stocks) з дуже м’якими умовами критеріями лістингу для нових фірм.

Довга історія розвитку біржі спонукає до введення нових змін і покращення умов діяльності. Так планується признати за іноземними компаніями право продавати звіти на англійській мові та налагодити співпрацю з іншими азіатськими біржами для крос-реєстрації акцій.

На сьогодні спостерігається бум торгівлі цінними паперами через Інтернет (on-line Trading). У жовтні 1999 року з’явилися і почали діяти 3 брокерські фірми через Інтернет: “Monex Inc”, “E*Trade Japan KK” та “DLJ direct SFG Securities Inc.” Це спростило умови доступу на фінансовий ринок нових компаній.

На Токійській фондовій біржі існує також активний ринок торгівлі облігаціями, де основними інструментами є облігації держави Японії та ф’ючерсні контракти на ці облігації, які були введені у 1985 році. В 1988 році почалась торгівля ф’ючерсними контрактами на індекс цін Токійської фондової біржі (TOPIX), а на протязі наступних двох років додались опціони на ці ф’ючерсні контракти. Тобто, на відміну від США, найбільші японські ринки торгівлі акціями, борговими інструментами і фінансовими ф’ючерсами сконцентровані на одній біржі. Звісно, що контролювати великий, але майже єдиний фондовий ринок уряду легше.

В Японії існує ще 7 фондових бірж, найбільш поважні з яких розташовані в Осаці і Нагоє.

Швидкий ріст фондових ринків спостерігається в азіатських країнах, які розвиваються, особливо в Південно-Східної Азії. Крім ринків Японії активні біржі спостерігаються зокрема в Гонконгу, Тайбеє, Сінгапурі, Сеулі, Бангкоці, Джакарті та Бомбеї. Деякі з ринків займають провідне місце серед найбільших бірж світу за величиною. Лібералізація економіки країн Латинської Америки та Африки сприяла розширенню фондових ринків цих регіонів. З 1990-х років в більшості держав відбулося спрощення умов на купівлю акцій національних компаній іноземцями. Але в умовах глобалізації економіки інвесторами на цих ринках все частіше виступають фонди, які керуються американськими та європейськими інвестиційними банками та іншими фінансовими компаніями.

Торгівля цінними паперами в Гонконгу існує ще з кінця 19 сторіччя, але з 1969 року розпочався активний ріст даного фінансового ринку. З 1972 по 1986 роки з’явилися чотири фондові біржі: Hong Kong Stock Exchange, Far East Exchange, Kam Nagan Stock Exchange та Kowloon Stock Exchange. У 1986 році вони об’єднались і роботу розпочала вести єдина біржа Stock Exchange of Hong Kong (SEHK). Регулюванням фондового ринку займається державна комісія - Securities and Futures Commission (SFC), яка контролює всі процеси на ринку цінних паперів.

З початку свого існування Тайванський ринок був у значній міри закритий для зовнішніх інвесторів, для яких основними засобами участі залишались два фонду відкритого типу “Formosa Fund” і “Taipei Fund” та фонд закритого типу “Taiwan Fund”. Сьогодні цей ринок має репутацію самого спекулятивного ринку в Азії.

Про глобалізацію фондових ринків та фінансової системи Азії свідчить той факт, що п’ять азіатських інвестиційних компаній сформували першу в регіоні транснаціональну інтернет-трейдингову систему – електронна біржа Asia Stock Exchange Network. До її складу входять Aizawa Securities Ltd. (Японія), Capital Securities Corp. (Тайвань), Dongwon Securities (Южна Корея), Tai Fook Securities Group Ltd. та Asia Securities Group Ltd. (Гонконг). Ця система дозволила інвесторам, які працюють на ринках чотирьох різних країн здійснювати операції через єдиний канал інтерактивного доступу. Тобто процес об’єднання відбувається навіть у таких молодих фінансових ринків, як азіатські. І хоча ці ринки є досить специфічними і з початку створення були досить зактирі для зовнішніх інвесторів та компаній, але з часом виникла потреба у їх відкритості і створенні нових умов діяльності. Так введення інтернет-трейдингової системи і створення єдиної електронної біржі зробило ринок більш доступнішим для учасників, збільшило обсяги фінансових інструментів на ньому, але поряд з тим зробило контролювання ринку досить важким.

В Канаді існує декілька фондових бірж, але тільки три найбільші. Фінансовим центром Канади вважається Торонто. Це поєднує Канаду з США, Швейцарією, Австралією та Германією в якості країн, де політична столиця не є фінансовою. Офіційно ця біржа була відкрита у 1861 році. Для реєстрації цінних паперів на біржі необхідно, щоб вони відповідали жорстким вимогам в області стану фінансів. Учасниками біржової діяльності вважається більше 12000 компаній. Чотири мільйона канадців мають свої внески в питому вагу компаній, які керуються державою або у взаємних акціонерних фондах. Більше 70 фірм-членів біржі є власниками фондової біржі Торонто, забезпечуючи її діяльність. Ці фірми займаються купівлею-продажем цінних паперів, а брокери ще й надають консультації клієнтам або допомагають провести інвестиційні дослідження. Ефективним інструментом діяльності фондової біржі є загальний індекс, складений на підставі даних про прибуток 300 найбільших угод, які проведені на біржі. Зміни цього індексу свідчать про розвиток не тільки ринку Торонто, а й біржову діяльність в цілому в Канаді. Якщо цей індекс збільшується, то ціни на біржі зростають. Крім того, фондова біржа Торонто складає індекс „Торонто-35”, який відображає стан на 35 відомих канадських біржах.

Таким чином, сучасний досвід розвинених країн свідчить про те, що внаслідок ефективності комп’ютерних технологій та засобів зв’язку контакти між національними фондовими ринками стали інтенсивнішими. Збільшення кількості операцій на ринку призводе до збільшення масштабів угод і суттєвого зниження витрат. Використання різних біржових індексів дає можливість спостерігати тенденцію розвитку ринку і робити відповідний аналіз для майбутнього.

Український фінансовий ринок є досить відокремленим від інших фінансових ринків, і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків. Це пов’язано з відсутністю практики функціонування, тому що Україна стала незалежною державою відносно недавно і процес регулювання фінансового ринку розпочався після проголошення незалежності. Ми бачимо , що різні країни обрали різні шляхи розвитку і важко впевнено сказати який саме буде ефективним для України. В наступній главі ми розглянемо передумови і механізм становлення українського ринку цінних паперів, яки види фінансових інструментів використовуються на ньому, як проводиться регулювання ринку.