•Посилює корпоративну структуру італійської економіки розвинена система договірних відносин між окремими компаніями та наявність неформальних угод між ними (охоплює близько 3/4 великих та середніх фірм)

Питома вага державної власності залишається досить високою

•19,4% - доданої вартості;

•23,6% - інвестицій;

•15% - зайнятих (без сільського господарства)

Регіональна модель Італії

•Політика місцевих автономій, що базувалася на європейській моделі,

•децентралізація управління

•вели до швидких змін в італійській системі складних стосунків місцевих та центрального бюджету,

•що спонукало уряд до проведення реформи національного та місцевого управління.

Основні чинники реформи національного та місцевого управління

1.Перехід наприкінці 1990-х рр. до європейської моделі вимірювання активності і депресивності територій та імплементації відповідних інструментів і механізму регіонального регулювання;

2.Реалізація принципу компліментарності у наданні грантів ЄС через систему структурних фондів Євросоюзу, який передбачає співучасть національного та місцевих фондів регіонального розвитку у фінансуванні проектів;

Основні чинники реформи національного та місцевого управління

3.Вплив європейського процесу децентралізації;

4.Формування нових європейських соціальних стандартів, що випливають з Соціальної хартії, для виконання яких у місцевої влади бракувало фінансових ресурсів;

5.Поширення ідей «асистенціалізму» на півдні Італії, які декларують необхідність постійного забезпечення бідних регіонів багатими трансфертні платежі, дотації та субсидії.

2. Позиції південноєвропейських країн у світовій та європейській економіці

За Індексом Глобальної Конкурентоспроможності країни займають досить невисокі позиції:

Італія - 42 місце Греція - 96 місце Іспанія – 36 місце Португалія - 49 місце

Всім країнам притаманне відставання за показниками стабільності макроекономічного середовища, розвитком фінансового ринку та ефективністю ринку праці.

Для Італії та Греції характерною є також низька ефективність державних інституцій.

Галузева спеціалізація країн мегарегіону

Зовнішньоекономічні зв’язки Італії

Експорт – 522 млрд. $

Видова структура експорту: машинобудівна продукція, текстиль і одяг, виробниче устаткування, транспортні засоби, транспортне устаткування, хімікати, продукти харчування, напої та тютюнові вироби; мінерали та кольорові метали

Географічна структура експорту: Німеччина 13%, Франція 11,6%, США 6%, Іспанія 5,9%, Великобританія 5,2%, Швейцарія 4,7%

Імпорт – 556,4 млрд. $

Видова структура імпорту: продукція машинобудування, хімікати, транспортне обладнання, енергетичні продукти, мінерали та кольорові метали, текстиль і одяг, продукти харчування, напої та тютюн

Географічна структура імпорту: Німеччина 16,1%, Франція 8,8%, Китай 7,8%, Нідерланди 5,4%, Іспанія 4,6%

Неефективність середземноморської моделі розвитку в умовах глобальної нестабільності

Для країн середземноморської моделі характерними є надмірні обсяги дефіциту бюджету та державного боргу до ВВП, що перевищують

Маастрихтські критерії конвергенції (3%; 60%)