біологічні – покликані зберігати біорозмаїття видів (наприклад, в Нідерландах не допускається зменшення видового розмаїття понад 5%). Іншим критерієм, який пропонується до використання, є обмеження на відносне зменшення кількості осіб, чутливих до фактору впливу;

екологічні – покликані обмежувати негативний вплив екологічних процесів з метою забезпечення структурної стійкості екосистеми. Одним із способів впровадження екологічного критерію безпеки є виявлення слабкої ланки даної екосистеми;

ландшафтні і географічні – критерії, що обмежують негативний екологічний вплив на водозбірні басейни, ґрунти та інші географічні елементи; крім того, в просторі кліматичних параметрів виділяють заборонені та прийнятні області;

ресурсні – покликані обмежувати і регулювати інтенсивність використання відновлювальних і невідновлювальних природних ресурсів

політико-інформаційні – передбачають інформованість та участь населення в процесі ухвалення рішень щодо потенційно небезпечних технологій, доступ до будь-якої інформації щодо цих технологій;

моральні й правові – покликані формувати нові моральні категорії і цінності, пов'язані із розумінням необхідності подальшого існування цивілізації.

Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки

До головних наслідків науково-технічного прогресу належать:

Результати людської діяльності (підвищення рівня хімізації природи, збільшення механічного тиску, вирубування лісів, опустелювання, питання війни і миру)

Збільшення населення і процеси урбанізації

Формування техносфери

Міжнародні зусилля країн у підтримці клімату та збереженні екосистеми

Об'єктами міжнародного захисту є:

Космос – основні положення його використання викладено в Декларації правових принципів діяльності по використанню космічного простору (1963) та в Договорі про принципи діяльності держав по вивченню та використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (1967)

Антарктида – материк міжнародної співпраці, принципи охорони і співпраці якого були встановлені ще в 1959 році спеціальним договором про Антарктиду

Атмосфера Землі, в якій через природну циркуляцію повітря виникли глобальні екологічні проблеми (озоновий шар, погодно-кліматичні зміни, розповсюдження шкідливих речовин)

Світовий океан – він містить 96% води земної кулі, впливає на клімат планети, є джерелом біологічних, мінеральних та енергетичних ресурсів, а також є міжнародною транспортною системою, спроби контролю окремих держав над якою завершились лише в 1973 році з підписанням Конвенції ООН по морському праву

Об'єктами міжнародного захисту є:

Природні ресурси, що знаходяться в користуванні двох і більше країн (ріки Дунай, Рейн, моря Балтійське, Середземне, Великі озера та інше)

Рідкісні та зникаючі рослини і тварини, що занесені в міжнародну Червону книгу

Унікальні природні об'єкти, які прийняті на міжнародний контроль (заповідники, національні парки, пам'ятки природи та інше), на утримання і охорону яких виділяються кошти міжнародних організацій за рахунок спеціальних фондів

Лідером у формуванні принципів екологічної політики є країни Західної Європи

У сучасній Європі за французьким вченим Т.Лаво (1991) виділяють чотири великих регіони за екологічною політикою:

Країни Півдня Європи (найменш екологічно розвинуті, з аграрною направленістю виробництва) – покладаються на фінансову допомогу з боку Європейського співтовариства

Північна Європа – найбільш гармонійний розвиток та раціональне використання природних ресурсів. Екологізований світогляд широких верств населення

Країни Північно-Західної Європи - вирізняються високим промисловим потенціалом та сильно забрудненим природним середовищем. Країни цього регіону мають достатньо засобів та коштів і з кінця 80-х років почали проводити енергійну екологічну політику

Країни Східної Європи – відрізняються дуже високим рівнем забруднення навколишнього середовища та не мають економічних і фінансових засобів для оперативного та стратегічного вирішення екологічних проблем

Принципи міжнародної

співпраці

Узагальнені в Декларації Стокгольмської конференції ООН (1972)

Викладені в Декларації конференції ООН в Ріо0-де- Жанейро (1992)

Розвиток задля благополуччя теперішнього покоління не повинен здійснюватися на шкоду інтересів розвитку наступних поколінь

Держави забезпечують надання населенню широкого доступу до екологічної інформації

Екологічна політика не повинна бути спрямована для безпідставного обмеження міжнародної торгівлі

Держави повідомляють одна одну про стихійні лиха чи дії, які можуть мати погані наслідки для інших держав та ін.

Організації, що займаються питаннями екологічної безпеки

ЮНЕП (United Nations Environmental Program) – програма ООН по навколишньому середовищу. Створена в 1973 році, координує всі види діяльності в галузі навколишнього середовища, розробляє програми подальших спільних дій. Займається створенням всесвітньої системи станцій моніторингу за станом і змінами біосфери

ЮНЕСКО (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization - Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури). Існує з 1946 р. с ціллю сприяння миру і міжнародній безпеці, співпраці між державами в сфері освіти, науки і культури. У рамках ЮНЕСКО розроблені і успішно здійснюються ціла низка важливих наукових природоохоронних програм: “Людина і біосфера”, “Міжнародна гідрологічна програма”, “Програма вивчення Світового океану”, ЮНЕП, МБП.