Тема 8. Міжнародна регіональна економічна інтеграція

Дата створення: 7 лютого 1992 р. згідно Маастрихтської угоди, що вступила в дію з 1 січня 1993 р.

Склад учасників (28 країн-членів): Австрія, Бельгія, Болгарія,

Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Італія, Іспанія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Швеція, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Хорватія.

Головною метою Європейського Союзу проголошується сприяння інтегруванню Європи в єдине економічне й політичне ціле для подальшого економічного й соціального прогресу її народів. Зі змісту головної мети випливають такі основні цілі:

досягнення високого рівня економічного розвитку й зайнятості;

утворення єдиного простору без внутрішніх кордонів; створення економічного й валютного союзу; здійснення спільної зовнішньої політики; здійснення в майбутньому спільної оборонної політики;

захист прав та інтересів народів Союзу шляхом запровадження спільного громадянства.

Уточнені цілі ЄС на основі Маастрихтського та Амстердамського договорів:

•сприяння здійсненню збалансованої й довгострокової соціальної й економічної політики, зокрема шляхом утворення простору без внутрішніх кордонів, шляхом економічного й соціального вирівнювання, створення економічного й валютного союзу, запровадження єдиної валюти (цей пункт практично вже виконано).

•затвердження Європейського співтовариства на міжнародній арені, зокрема шляхом здійснення спільної зовнішньої політики й політики в галузі суспільної безпеки, що передбачає в разі необхідності створення системи спільної оборони.

•посилення захисту прав та інтересів громадян державучасників шляхом запровадження громадянства Союзу.

•розвиток тісного співробітництва в галузі судової практики й внутрішніх справ.

•збереження досягнутого рівня інтеграції Співтовариства й визначення заходів для подальшого підвищення ефективності його функціонування.

Функції Європейського Союзу:

•скасування митних податків і кількісних обмежень на імпорт та експорт товарів між державами-учасницями;

•спільна торговельна політика;

•спільна аграрна політика;

•спільна транспортна політика;

•зближення національних законодавств держав-учасниць з метою нормального функціонування спільного ринка;

•політика в соціальній сфері;

•політика захисту довкілля;

•підвищення конкурентоспроможності промисловості Європейського Союзу;

•сприяння дослідженням і технологічному розвитку;

•сприяння досягненню високого рівня охорони здоров'я;

•сприяння розвитку освіти, професійного навчання й культури;

•політика співробітництва у сприянні всебічного розвитку держав-членів;

•заходи в галузі енергетики;

•асоціація з іноземними країнами для розширення торгівлі й спільного сприяння економічного й соціального розвитку.

Організаційна структура ЄС досить складна й розгалужена. Це пояснюється, з одного боку, тим, що ЄС - багатофункціональна організація; з іншого - особливістю еволюції Союзу: з поглибленням інтеграції утворювалися нові

органи, проте старі не ліквідувалися.

Функціонально Європейський Союз складається з трьох блоків:

•Європейські співтовариства (ЄОВС, Євратом і ЄЕС);

•Спільна зовнішня політика й політика в галузі безпеки;

•Співтовариство в галузі юстиції і внутрішніх справ.

•Кожний блок має свою організаційну структуру; найголовніші органи - спільні для всіх блоків, при цьому вони ж є головними для ЄС в цілому.

Головні органи Європейського Союзу:

•Європейська рада;

•Європейський парламент;

•Рада Європейського Союзу;

•Європейський суд;

•Європейська Комісія;

•Палата аудиторів.

Проблеми розвитку ЄС:

1.Досягнення гомогенності економічного простору є доволі ефемерною надією «новообранців» в ЄС не тільки в межах найближчих семи років, а й 20–25-ти, адже, як показали розрахунки за моделями державного споживання Барро, проведені у Світовому Банку, виробництво ВВП на душу населення і через 20 років в нових країнах (зокрема в Латвії, Литві, Словаччині, Болгарії та Румунії) буде, за оптимістичнішими прогнозами, в 1,5–2 рази відставати від середнього по ЄС рівня, не кажучи вже про відставання від держав–лідерів Євросоюзу.

2.Флоридизація населення (прогресивне старіння європейських націй) уже у 2010–2015 роках заставить переглянути міграційну політику щодо країн колишнього СРСР, зокрема найближчих сусідів. Якщо такого не відбудеться, то питома вага мігрантів (легальних і нелегальних) з держав «третього світу» буде зростати в арифметичній прогресії, а відтак проблема ідентифікації європейської нації (відтепер уже не обов’язково християнської) стане найбільш актуальною.

3. Формування нових інтеграційних блоків в Азії, таких як АСЕАН-ІІ, акселерований розвиток Китаю та Індії, швидше за все загострить як глобальну конкуренцію, так і паназійську, що вимагатиме від ЄС пошуку нової парадигми розширення і перегляду концепції концентричних кіл уже у 2020–2025 роках.

Дата створення: 1960 р.

Склад учасників (4 країн-члени): Норвегія,

Швейцарія, Ісландія і Ліхтенштейн.

Мета:

1.сприяння стійкому росту економіки, фінансовій стабільності, раціональному використанню ресурсів;

2.сприяння розширенню світової торгівлі й усуненню торговельних бар'єрів;

3.розвиток торгівлі між країнами-членами в умовах сумлінної конкуренції;

4.сприяння забезпеченню повної зайнятості населенню, підвищенню рівня життя в країнах-членах

Організаційна структура:

1. Головні органи:

•Рада,

•Постійні комітети,

•Секретаріат.

2. допоміжні інститути:

•Контрольне відомство,

•Суд ЄАВТ та ін.

Важливою подією і для ЄАВТ, і для

західноєвропейської інтеграції в цілому стало утворення спільно з ЄС Європейського

економічного простору, ЄЕП.