Тема 8. Міжнародна регіональна економічна інтеграція

Дата створення: 1950 р.

Склад учасників (27 країн-членів): об'єднує дві групи держав: донори - Велика Британія, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія; одержувачі допомоги: Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Афганістан, Іран, Непал, М'янма, Мальдівська Республіка, Бутан, Бангладеш, Бруней, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Таїланд, Сінґапур, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Фіджі, Республіка Корея.

Мета: сприяння економічній і соціальній допомозі країнам - членам Азії й Тихого океану; координація надання технічної і фінансової допомоги цим країнам; обговорення проблем економічного розвитку країн регіону.

Організаційна структура «Плану Коломбо»:

•Консультативний комітет;

•Рада «Плану Коломбо»;

•Бюро «Плану Коломбо».

Дата створення: 2002 року як спадкоємиця

об'єднаних Африканської економічної спільноти (AEC) і Організації африканської єдності (OAU).

Склад учасників (54 країни): Алжир, Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Ботсвана, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Демократична Республіка Конго, Джібуті, Єгипет, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун, Кенія, Коморські Острови, ДР Конго, Конго , Кот- д'Івуар, Лесото, Ліберія, Лівія, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан-Томе і Прінсіпі, Арабська Демократична Республіка Сахари, Свазіленд, Сейшельські Острови, Сенегал , Сомалі, Південий Судан, Судан, СьєрраЛеоне, Танзанія, Того, Туніс, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальнәя Гвінея, Еритрея, Ефіопія, ПАР.

Країни з призупиненим членством: Мадагаскар — членство призупинене після Малагасійської політичної кризи 2009 року; Гвінея_Бісау — членство призупинене після державного перевороту в 2012 р.; Центральноафриканська Республіка - членство призупинене після конфлікту в Центральноафриканській республіці в 2012–13 роках; Єгипет – членство призупинене після військового перевороту в 2013 р.

Цілі Африканського союзу:

•зміцнення єдності та солідарності африканських держав і народів Африки;

•захист суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держав-членів;

•прискорення політичної та соціально-економічної інтеграції континенту;

•просування та відстоювання загальних позицій з питань, що становлять інтерес для континенту та його народів;

• сприяння міжнародному співробітництву відповідно до Статуту ООН і Загальної декларації прав людини;

•зміцнення миру, безпеки та стабільності на континенті;

•зміцнення та захист прав людини відповідно до Африканської хартії прав людини і народів та іншими інструментами по забезпеченню прав людини;

•створення необхідних умов, завдяки яким континент зможе займати гідне місце в глобальній економіці і в міжнародних переговорах;

•сприяння сталому розвитку на економічному, соціальному і культурному рівнях, а також інтеграції африканських економік;

•сприяння співробітництву у всіх сферах людської діяльності з метою підвищення рівня життя населення Африки;

•координація та гармонізація політики між існуючими і майбутніми регіональними економічними спільнотами з метою поступово досягнення цілей Африканського союзу;

•прогрес у розвитку континенту через сприяння у наукових дослідженнях у всіх сферах, насамперед у сфері науки і технологій;

•співробітництво з відповідними міжнародними партнерами в діяльності з викорінення хвороб та сприяння здоровому способу життя на континенті.

Серед планів Африканського Союзу введення єдиної валюти (афро) та створення спільних збройних сил, як і інших атрибутів країни, таких як кабінет міністрів при голові урядової організації.

Принципи Африканського союзу:

•суверенна рівність і взаємозалежність між державами-членами Африканського союзу;

•повага державних кордонів, які існували на момент отримання державами незалежності;

•участь африканських народів у діяльності Африканського союзу;

•вироблення спільної оборонної політики для африканського континенту;

•мирне вирішення конфліктів між державами-членами Союзу допомогою відповідних заходів, схвалених Асамблеєю Африканського Союзу;

•заборона на застосування сили і погрози силою між державами-членами Союзу;

•невтручання держав-членів у внутрішні справи інших держав;

•право Союзу втручання в справи держави-союзу за рішенням Асамблеї організації в разі військових злочинів, геноциду і злочинів проти людяності;

•мирне співіснування держав-членів та їх право існувати у світі і безпеки;

•право держав-членів звернутися до організації з проханням про її втручання в справи держави з метою відновлення миру та безпеки;

•сприяння самодостатності в рамках Союзу;

•сприяння рівності статей;

•повага демократичних принципів, прав людини, верховенства закону та сумлінного державного управління;

•сприяння соціальній справедливості з метою забезпечення збалансованого економічного розвитку;

•повага недоторканності людського життя, засудження та відмова від безкарності і політичних вбивств, актів тероризму та підривної діяльності;

•осуд і відмова від неконституційної зміни урядів.

Організаційна структура АС:

•Асамблея глав держав і урядів;

•Виконавча рада (в нього входять призначені кожним урядом спеціальні міністри);

•Комісія АС (підтримання миру і безпеки, політичні питання, інфраструктура і енергетика, соціальні питання, людські ресурси, наука і технології, торгівля, сільське господарство, економіка).

•Комітет постійних представників;

•Панафриканский парламент;

•Економічний і соціальний рада.

Результати діяльності АС

Попри декларовані цілі економічної та політичної інтеграції Африканський Союз, фактично, залишається широким дискусійним майданчиком. Останні десять років організація концентрується на дипломатичних заявах та проханнях до міжнародної спільноти списати борги за кредити. Наприклад, на Лісабонському форумі АфрикаЄвропа 2006 року на міждержавному рівні піднімались питання взаємодопомоги ЄС і Африки, проникнення західних інвесторів.

Штаб-кватира знаходиться в столиці Ефіопії Адис-Абебі, зате побудована вона на китайські гроші і зараз діє як своєрідна сцена переговорів з Пекіном. Центральна роль в організації – додатковий фактор впливу в регіоні. Ефіопія залишається ключовим посередником між Китаєм та іншими державами Африки, впливовим гравцем на сході континенту. Натомість Пекін посилює власний вплив через вливання величезних інвестицій та експансію китайського капіталу.