1.10. Основні правила поділу слів на склади:

1. Якщо між голосними стоїть один приголосний, він завжди належить до наступного складу: ми-то.

2. Якщо між голосними є два і більше приголосних, то букви й, в, р, л, які йдуть після голосного, відносяться до попереднього складу, а ті, що стоять після й, в, р, л — до наступного: не-гай-но, дій-ство, не-дав-но, чар-ка, мор-ський, пал-ка, риль-це.

3. Якщо другим приголосним є звук й, р, л, то разом з попереднім він відходить до наступного складу: ви-б'ю, ви-п'ю (фонетично ви-б'у, ви-п'у), по-мру, гу-блю, мо-крий.

4. Якщо між голосними стоїть кілька інших приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього складу, а решта — до наступного: ден-це, ліж-ко, рдз-тин, коб-ра, тіс-то, гос-трий, мир-ний, пан-на.

5. Якщо кілька приголосних стоять після ненаголошеного складу, то всі вони, крім й, в, р, л, відходять до наступного: ве-сна, ка-зкар, пар-тер, пор-твейн, вів-чар, бай-стрюк, сіль-ський.

Посилення голосу на одному зі складів слова називається наголосом.

Склад, на який падає наголос, називається наголошеним. Усі інші склади у слові — ненаголошені.

В українській мові наголос силовий, або динамічний. Наголос в українській мові вільний, бо він не закріплений за якимсь постійним місцем, а також рухомий; дуже часто він змінює своє місце в різних формах одного й того ж слова: земля́ — зе́млі, ходи́ти — хо́дять тощо.

За допомогою наголосу часто розрізняють лексичне значення та граматичні форми слів: доро́га ― дорога́, му́ка ― мука́, ба́тьків ― батькі́в, розсипа́тися ― розси́патися, се́стри ― сестри́.

Деякі слова мають подвійний наголос, наприклад: весняний ― весняни́й, по́милка ― поми́лка, пе́рвісний ― перві́сний.

Правильне наголошування слів — обов'язкова ознака культури мовлення. Перевірити наголошування слів та їх форм можна за орфографічними та орфоепічними словниками, а також за спеціальними словниками наголосів.

Запам'ятайте наголошування таких слів: асиме́трія, вимо́ва, вісімдеся́т, джерело́, докуме́нт, дочка́, катало́г, кварта́л, кіломе́тр, кропива́, нови́й, одина́дцять, озна́ка, о́лень, по́друга, ра́зом, спи́на, сере́дина, украї́нський, чотирна́дцять.

1.11. Голосні наголошені й ненаголошені, їх вимова і позначення на письмі

У наголошених складах усі голосні вимовляються чітко і на письмі передаються відповідними літерами. Наприклад: кн[и́]жка ― книжка, л[е́]бідь ― лебідь, м[о́]ре ― море.

В українській мові також чітко вимовляються голосні і в ненаголошених складах: [полотно́], [л'іта́к], [душа́].

Виняток становлять ненаголошені [е], [и], що у вимові взаємонаближаються (дж[е^и]р[е^и]ло, пл[и^е]ве, т[и^е]хенький), а також звук [о], який у вимові наближається до [у] перед наголошеним складом з [у] або [і]: [ко^ужу́х], [со^уб’і´].

1.12. Уподібнення приголосних звуків

У мовленнєвому потоці деякі групи приголосних якісно змінюються в результаті звукового уподібнення. Зміни відбуваються в таких словосполученнях:

[с] + [ш] → [ш:] принісши ― прині[ш:]и

[з] + [ш] → [жш] залізши ― залі[жш]и

[з] + [ж] → [ж:] безжурний ― бе[ж:]урний

[з] + [дж] → [ждж] з джмелем ― [ждж]мелем

[т] + [ш] → [чш] коротшати ― коро[чш]ати

[ш] + [ц] → [с'ц'] на дошці ― на до[с'ц']і

[ж] + [ц] → [з'ц'] у ложці ― у ло[з'ц']і

[ч] + [ц] → [ц':] у річці ― у рі[ц':]і

[т] + [с] → [ц] братство ― бра[ц]тво

[т'] + [с'] → [ц':] сміється ― сміє[ц':]я

[т] + [ч] → [ч:] Вітчизна ― Ві[ч:]изна

[ш] + [с] → [с':] вчишся ― вчи[с':]я

Слід пам'ятати, що ці зміни відбуваються тільки в мовленні, на письмі вони не позначаються.