І частина
АВТОРСЬКА МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗНО
УКРАЇНСЬКА МОВА
Частина I
Упорядники
Скидан М.С., Скидан Я.А.
ЗНО
Подбай про знання сьогодні!
АВТОРСЬКА МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗНО
УКРАЇНСЬКА МОВА
Частина І
Упорядники
Скидан М.С., Скидан Я.А.
Комплексна універсальна програма підготовки за специфікацією ЗНО, яка містить:
• теоретичні відомості з української мови та літератури в обсязі, необхідному для підготовки до зовнішнього тестування;
• контрольні питання, що допоможуть перевірити рівень засвоєння теорії;
• практичні завдання різних типів для закріплення набутих знань, умінь та навичок;
• тестові завдання, орієнтовані на перевірку та закріплення теоретичних і практичних знань;
• приклади написання твору-роздуму за системою ЗНО;
• корисні посилання;
• тренувальні варіанти тестувань з відповідями.
Орієнтована на старшокласників, випускників шкіл усіх типів, професійно-технічних училищ та коледжів, абітурієнтів та вчителів української мови та літератури.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
«РЕПЕТИТОРСЬКА ГРУПА ЗІГЗАГ»
Фонетика
1.1. Звуки мовлення
Говорячи, спілкуючись між собою, ми користуємося певними звуками. Ці звуки називаються звуками мовлення. Вони служать для розпізнання окремих слів і їх форм. Так, слова бак, бик, бук розрізняються звуками [а], [и], [у] (бак — закрита металева посудина для рідини; бик — свійська тварина; бук — листяне дерево), а звук [а] розрізняє форми називного і родового відмінків однини: рука ― руки, вода ― води.
Звуки — це найменші неподільні одиниці мовлення, з яких складаються слова.
Наука, що вивчає звуки мовлення, називається фонетикою.
1.2. Творення звуків
Звуки мовлення творить людина. Для цього в її організмі є мовний апарат, до якого входять легені, ротова порожнина, язик, піднебіння, зуби, губи, носова порожнина, гортань і голосові зв'язки.
Джерелом мовних звуків є голос і шум.
Голос виникає тоді, коли під тиском видихуваного повітря голосові зв'язки, які знаходяться в гортані, періодично коливаються, наближаючись при цьому одна до одної й напружуючись. Із гортані видихуване повітря надходить у ротову порожнину. На його шляху органами мовлення (язиком, зубами, губами) можуть створюватися перепони. Під час подолання їх виникають шуми.
1.3. Голосні і приголосні звуки
Усього в українській мові 38 звуків.
Не всі звуки мовлення творяться однаково. Так, одні утворюються лише за допомогою голосу. Їх називають голосними звуками. У нашій мові 6 голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і].
Інші 32 звуки утворюються за допомогою голосу і шуму або лише шуму. Вони називаються приголосними.
Приголосні звуки: [б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к], [ф], [ж], [з], [з'], [ш], [с], [с'], [г], [х], [дж], [дз], [дз'], [ц], [ц'], [ч], [в], [м], [й], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'].
1.4. Тверді і м’які приголосні
Приголосні звуки української мови бувають тверді і м'які, їх вимова розрізняється положенням язика в ротовій порожнині.
Тверді приголосні вимовляються без додаткового наближення спинки язика до твердого піднебіння, а м'які утворюються в результаті такого наближення. До твердих належать [б], [п], [д], [т], [ґ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]; до м'яких ― [д'], [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [л'], [н'], [р'], [й].
Найбільшим ступенем м'якості характеризується звук [й]. Він завжди м'який. Усі зубні приголосні можуть бути твердими і м'якими: дід [д'ід], тінь [т'ін'], тин [тин]. М'який звук [р'] буває тільки перед голосними: рід [р'ід], трьох [тр'ох].
Приголосні звуки [ж], [ч], [ш], [дж] частково пом'якшуються перед [і] та при подовженні: [ж’]інка, [ш’]ість, обли[ч’:]у. Приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], [г], [к], [х], [ґ] напівпом'якшуються перед [і] та рідко перед іншими голосними в іншомовних словах: [в’]ітер, т[х’]ір, [б’]юро, [б’]язь.
Знак ['] після приголосних у фонетичному записі передає м’якість, [’] ― пом’якшення та напівпом’якшення.
1.5. Класифікація приголосних звуків
Приголосні звуки утворюються за допомогою голосу і шуму або тільки шуму.
За кількістю звучності (голосу) приголосні поділяються на сонорні і шумні.
Якщо голос переважає над шумом, то творяться приголосні звуки, які називаються сонорними.
Сонорні звуки: [в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [й].
Якщо при творенні приголосних звуків шум переважає над голосом, то вимовляються приголосні звуки, які називаються шумними.
Шумні звуки: [б], [п], [д], [д'], [т], [т'], [ґ], [к], [ф], [ж], [з], [з'], [ш], [с], [с'], [г], [х], [дж], [дз], [дз'], [ч], [ц], [ц'].
У свою чергу шумні звуки за кількістю шуму і голосу поділяються на дзвінкі і глухі. Дзвінкі звуки мають у своєму складі шум і голос, а глухі складаються тільки з шуму.
За схожістю вимови дзвінкі і глухі звуки (за винятком звука [ф]) утворюють пари:
Дзвінкі |
[б] |
[д] |
[д'] |
[ґ] |
[ж] |
[з] |
[з'] |
[г] |
[дж] |
[дз] |
[дз'] |
[-] |
Глухі |
[п] |
[т] |
[т'] |
[к] |
[ш] |
[с] |
[с'] |
[х] |
[ч] |
[ц] |
[ц'] |
[ф] |
Дзвінкі приголосні звуки в українській мові ніколи не оглушуються в кінці слова і складу перед глухими: [подорож], [дуб], [ложка], [лід], [рибка]. Виняток становить звук [г] у словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю та похідних, де він вимовляється як [х]: ле[х]ко, во[х]ко, ні[х]ті і т. ін., хоча на письмі зберігається буква г.
Дзвінкі приголосні [дж], [дз], [дз'] вимовляються злито: проводжаю, дзвоник, дзьоб.
Сонорний звук [в] ніколи не уподібнюється до [ф], а, навпаки, може звучати як короткий [у] ― [ў] ([у] нескладовий). любо[ў], ла[ў]ка. Це буває, якщо звук [в] стоїть у позиції:
на початку слова перед приголосним;
у середині слова після голосного перед приголосним;
у кінці слова після голосного.
Глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються як парні їм дзвінкі: просьба [проз'ба], лічба [л'іджба], вокзал [воґзал], боротьба [бород'ба].