Лекція №7. Загальна характеристика трудового права України. Трудовий договір.

1. Поняття, предмет, метод, джерела трудового права.

Праця – цілеспрямована діяльність людини, яка реалізує свої фізичні та розумові здібності для отримання певних матеріальних і духовних благ – продукту праці.

Трудове право України – це система встановлених або санкціонованих державою правових норм, якими врегульовуються трудові та тісно пов'язані з ними відносини суспільної організації праці.

Організація праці має дві сторони технічну і громадську (соціальну). Технічна організація праці – це зв'язок людини в процесі праці із знаряддями праці, матеріалами, технологічним процесом, а також ставлення людини до природи, вплив на неї за допомогою матеріальних засобів та технічних прийомів. Технічна організація включає в себе матеріально-технічне оснащення робочих місць, їх обслуговування і пристрій, розстановку працівників, прийоми та методи роботи,технологію виробництва. Технічна організація праці регулюється не стільки нормами вдачі, скільки технічними нормами, закріпленими в різних технічних інструкціях, правилах, вона різниться залежно від особливостей виробництва продукції, будучи разом з тим загальною для різних країн.

Громадська організація праці – це існуючий в даному суспільстві зв'язок між людьми в процесі праці, включаючи їх відносини щодо власності до засобів виробництва і до продукту праці. Її основу складають суспільно-трудові відносини, тобто відносини, в які працівник вступає у зв'язку із застосуванням своєї праці, роботодавець у зв'язку з використанням чужої праці.

Громадська організація праці включає:

а) форми залучення до праці;

б) методи забезпечення трудової дисципліни;

в) підготовку і перепідготовку кадрів на підприємстві;

г) характер розподілу продуктів праці.

Громадська організація праці передбачає включення працівника в колектив, організацію для виробництва матеріального чи духовного блага. Однак слід зауважити, що праця, навіть в рамках колективу, завдає шкоди суспільству, не здійснюється у рамках громадської організації праці, а тому не регулюється трудовим правом.

Предметом трудового права є трудові відносини в рамках суспільної організації праці та інші безпосередньо пов'язані з ними правовідносини:

- з організації праці та управління працею;

- з працевлаштування в даного роботодавця;

- з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у даного роботодавця;

- по соціальному партнерству, веденню колективних переговорів, укладення колективних договорів та угод;

- за участі працівників і професійних спілок у встановленні умов праці та застосування трудового законодавства у передбачених законом випадках;

- за матеріальну відповідальність роботодавців та працівників у сфері праці;

- з нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства про охорону праці;

- з вирішення трудових спорів.

Метод трудового права - сукупність специфічних для даної галузі права способів правового регулювання поведінки людей за тим, щоб направити його в напрямку, бажаному для держави і суспільства.

Залежно від специфіки суспільних відносин, які регламентуються в теорії права, прийнято тепер виділяти два методи правового регулювання:

1) метод децентралізованого, автономного регулювання, який ґрунтується на координації цілей та інтересів сторін суспільних відносин і застосовується для регламентації відносин громадянського суспільства, у яких суб'єкти задовольняють найперше свої приватні інтереси, тобто у сфері галузей приватноправового характеру;

2) метод централізованого, імперативного регулювання, що ґрунтується на відносинах субординації учасників суспільних відносин і використовується у публічно-правових галузях (конституційному, адміністративному, кримінальному праві).