Методичні вказівки по самостійному вивченню теми:

Теоретична частина: Пам'ять - збірна назва процесів запам'ятовування (записування інформації), зберігання (архівації), відтворення, дізнавання й забування. Іншими словами, пам'ять - спосіб організації минулого досвіду суб'єкта, що лежить в основі можливості його подальшого використання. Цілісність особистості людини, можливість навчання, цілеспрямованої діяльності, спілкування пов'язані з пам'яттю.

У психології немає єдиного підходу до розуміння механізмів пам'яті.

Можна виділити властиво психологічні теорії пам'яті, фізіологічні теорії пам'яті й біохімічні теорії пам'яті.

Асоціативний напрямок. Представники цього напрямку вважають, що в основі механізмів пам'яті лежать асоціації - зв'язки, що виникають між двома (або декількома) одночасними або безпосередньо один за одним наступними враженнями, при яких актуалізація одного з них тягне появу іншого (або інших).

Прихильники цих теорій виділяють три групи асоціацій:

* по просторово-тимчасовій суміжності (пішли в театр і зустріли там приятеля);

* по подібності (стіл-стілець);

* по контрасту (хлопчик - дівчинка).

Гештальт-психологія.

Гештальтисти в центр своєї теорії пам'яті ставлять поняття гештальта (з німецького - образ) - цілісної структури, що зводить не до суми частин, а по властивим їй законам (законам гештальта) упорядковує різноманіття деталей явища, що запам'ятовують.

Психологія діяльності.

Представники цього напрямку (С.Л. Рубінштейн, О.Н. Леонт’єв) вважають діяльність особистості фактором, що детермінує все її психічне життя.

Рефлексологія.

Представники цієї теорії (И.П. Павлов, П.К. Анохін й ін.) вважають основою пам'яті умовний рефлекс як акт утворення зв'язку між новим і раніше закріпленим матеріалом. Стійкість умовно рефлекторних зв'язків залежить від цілей діяльності й пов'язаних з ними стимулів.

Фізична теорія пам'яті.

Ця теорія будується на твердженні, що проходження будь-якого нервового імпульсу через певну групу нейронів залишає після себе певний слід, що стає ще більш значним при повторному проходженні імпульсу по цьому ж шляху.

Біохімічні теорії пам'яті.

З погляду цієї теорії процес запам'ятовування ділиться на дві фази На першій фазі в нервових клітинах відбувається короткочасна електрохімічна реакція, що викликає в них оборотні зміни. Друга фаза виникає безпосередньо після першої. Під час другої фази в клітинах відбуваються необоротні зміни, що є основою довгострокової пам'яті.

Хімічна теорія.

На думку прихильників цієї теорії будь-який стимул викликає перегрупування білкових молекул нейронів - ДНК і РНК, збільшуючи в них зміст РНК, що, як відомо, є основою онтогенетичної пам'яті. При повторному стимулі РНК резонує на знайомий сигнал і це є основою пам'яті.

Різноманіття теорій породжує й створення багатьох класифікацій видів пам’яті. Загальна класифікація різних видів пам'яті прийнята по трьох критеріях: за тривалістю зберігання, за характером психічної активності, за ступенем вольового регулювання, за характером запам'ятовування й зберігання.

За тривалістю зберігання інформації виділяється:

* сенсорна пам'ять - це примітивний процес, здійснюваний на рівні рецепторів і який зберігає інформацію протягом 1/4 частки секунди.

* короткочасна пам'ять, тривалість зберігання інформації в якій по даним різних дослідницьких груп від 20 сек. до декількох хвилин. Ємність короткочасної пам'яті становить 5-7 одиниць інформації.

* довгострокова пам'ять, у якій інформація залежно від значимості й частоти використання зберігається хвилини-роки. Ємність довгострокової пам'яті практично безмежна.

За характером психічної активності виділяють:

* рухову (або моторну) пам'ять - пам'ять на рухи, нові або заучені.

* емоційну - пам'ять на емоції, які ми випробовували в тій або іншій ситуації;

* образну пам'ять - пам'ять на різні образи (уявлення), що звичайно добре розвинена в людей художніх професій.

* механічну пам'ять - засновану на багаторазовому повторенні матеріалу без його осмислювання;

* словесно-логічну пам'ять - вид пам'яті, заснований на встановленні в пам’яті матеріалу, за значеннєвими зв'язками. Цей вид пам'яті ефективніше механічної в 20 разів.

За ступенем вольового регулювання пам'ять буває:

* мимовільною, коли ми не ставимо перед собою мети запам'ятати що-небудь;

* довільною, коли ми спеціально докладаємо зусиль для запам'ятовування матеріалу.

За характером запам'ятовування й зберігання підрозділяють пам'ять:

* епізодичну, у якій зберігається інформація про всі події нашого життя, про кожну її мить, починаючи в моменту завершення ембріогенезису, тобто внутрішньоутробного формування плода;

* семантичну, у якій зберігається інформація, пов'язана з культурою, мовою.

Пам’ять-дуже складний пізнавальний процес, в якому визначають декілька менш складних процесів.

Запам'ятовування.

Запам'ятовування - процес записування інформації в структурах пам'яті під час якого відбувається її кодування, тобто виділяється, що саме буде зберігатися й у якому виді.

Запам'ятовування буває довільне і мимовільне, а довільне ділять на механічне й осмислене.

При мимовільному запам'ятовуванні інформація записується сама собою, від нас не потрібно ніякого зусилля, щоб неї запам'ятати.

При довільному механічному запам'ятовуванні закріплення матеріалу відбувається шляхом багаторазового повторення, завчання.

При осмисленому запам'ятовуванні ми докладаємо вольових зусиль для записування матеріалу, але не заучуємо його, а намагаємося зрозуміти й зв'язати із уже відомим.

Запам'ятовування залежить від ряду факторів:

* від свідомості матеріалу: те, що ми зрозуміли, осмислили, запам'ятається краще того, що ми просто зазубрили;

* від емоційної відповіді особистості: те, що хвилює, запам'ятовується краще індиферентного матеріалу;

* від організації матеріалу - поезія запам'ятовується краще, ніж проза; схеми - краще, ніж текст і т.д. ;

* від установки на запам'ятовування: запам'ятовування прямо залежить від того, наскільки необхідний нам цей матеріал, як довго хочемо ми зберігати його в пам'яті, як незабаром він нам знадобиться знову - все це несвідомо або більш-менш усвідомлено відбивається в нашій установці на запам'ятовування, від якої залежить мобілізація процесів кодування інформації.

Зберігання - процес накопичення матеріалу в пам'яті.

Зберігання залежить від типу запам'ятовування. При механічному завчанні матеріал зберігається в незмінному виді (пасивне зберігання), а при осмисленому запам'ятовуванні встановлюються численні зв'язки з раніше вивченим і матеріал піддається подальшій несвідомій переробці (активне зберігання).

Виділяють три типи організації матеріалу при зберіганні:

* просторова організація, при якій ми зв'язуємо певний матеріал з якимись зовнішніми опорними символами. Така організація матеріалу дозволяє нам, наприклад, знаходити потрібне слово в словнику або назвати всі дні тижня;

* асоціативна організація, при якій матеріал зв'язується з тими умовами, при яких відбулося запам'ятовування, із суміжними поняттями і контрастними поняттями;

* ієрархічна організація, при якій іде побудова ієрархічних понятійних структур. Ієрархічна організація забезпечує можливість раціональних дій.

Відтворення - процес витягу інформації, що зберігається в пам'яті. Ефективність відтворення залежить від того, наскільки добре організований матеріал й, насамперед, організований ієрархічно. Відтворення поділяють на довільне й мимовільне.

При мимовільному відтворенні ми не ставимо собі спеціального завдання пригадати те, що знаємо. Поштовхом для мимовільного відтворення служать які-небудь асоціації знову сприйманого матеріалу з тим, що зберігається в пам'яті.

При довільному відтворенні ми відновлюємо матеріал цілеспрямовано, докладаючи вольових зусиль.

Дізнавання - звірення інформації, що зберігається в пам'яті зі знову сприйманій. Дізнавання дозволяє нам використати досвід у сприйнятті об'єктів, фактично обумовлює апперцепцію.

Дізнавання розрізняється по ступені визначеності, повноти, чіткості й довільності.

* Довільним дізнавання буває тоді, коли ми використаємо цей процес для перевірки ефективності запам'ятовування або завчання.

* Мимовільне дізнавання виникає спонтанно й буває часто неповним, невизначеним.

* Також дізнавання буває помилковим, коли переживається почуття знайомості відносно тієї людини або ситуації, з якими ми ніколи не зіштовхувалися.

Забування - процес стирання інформації, що зберігалася в пам'яті.

Фактори, що обумовлюють неможливість відтворення інформації:

* Вікові особливості.

* Невикористання інформації.

* Інтерференція. Інтерференцією називають погіршення збереження матеріалу під впливом накладення іншої інформації, з якої зіштовхується людина до або безпосередньо після запам'ятовування.

* Витиснення. Витиснення - один з видів "психологічного захисту", що представляє собою процес, у результаті якого неприйнятні для індивіда думки, спогади, переживання "витісняються" зі свідомості й переводяться в сферу несвідомого, продовжуючи впливати на поводження індивіда й переживаються їм у формі тривоги, страху тощо.

Практична частина: