12.5. Інстанційна підсудність адміністративних справ

¹ Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич­ний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. — С. 80.

Інстанційна підсудність визначається установленням судів, які мають розглядати конкретну адміністративну справу в пер­шій, апеляційній та касаційній інстанціях. При виробленні пра­вил інстанційної підсудності дотриманий принцип, за яким кожна ланка адміністративних судів виконує функції лише од­нієї інстанції за винятком випадків, коли Вищий адміністратив­ний суд України як суд касаційної інстанції розглядає ад­міністративні справи як суд першої і останньої інстанції або як суд апеляційної інстанції. Отже, Кодекс адміністративного судо­чинства України встановлює наступну інстанційну підсудність.

1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішу- ють адміністративні справи як суди першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України розглядає адміністра­тивні справи щодо встановлення Центральною виборчою ко­місією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, а також скасування реєстрації кандидата на пост Президента Ук­раїни і вирішує їх як суд першої і останньої інстанції.

2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рі- шення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їх територіальної юрисдикції в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає в апеля­ційному порядку судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ, щодо дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії (крім встановлення нею результатів виборів та все­українського референдуму), як суд апеляційної інстанції (ч. 6 ст.

177 КАСУ).

3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у ка- саційному порядку як суд касаційної інстанції.

Різновидом касаційного провадження є перегляд судових рішень за винятковими обставинами (ч. 2 ст. 235 КАС) або як називається в літературі — повторна касація.

Верховний Суд України переглядає судові рішення ад­міністративних судів за винятковими обставинами. Такими об­ставинами, відповідно до ст. 237 КАС України можуть бути:

1. неоднакове застосування судом (судами) касаційної інс­танції однієї й тієї самої норми права;

2. визнання судових рішень міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушу­ють міжнародні зобов'язання України.

12.6. Підсудність за зв'язком вимог

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністра­тивному суду (ч. 1 ст. 21 КАСУ). Такими вимогами, наприклад, можуть бути: вимога визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень; вимога повернути виконання нечинного рішення суб'єкта владних повноважень; вимога про відшкоду­вання шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень тощо. Ці вимоги пов'язані між собою, що дає можливість розглянути їх в одно­му процесі.

Правила підсудності кількох вимог, пов'язані між собою, за­стосовуються і у випадках, коли: а) подається зустрічна заява до адміністративного суду за місцем розгляду первісного позову; б) подається адміністративний позов третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, якщо такий позов подаєть­ся за місцем розгляду спору між первісними сторонами.

Правила підсудності кількох вимог створюють умови для більш повного дослідження усіх фактичних матеріалів справи, забезпечують економію часу і процесуальні засоби розгляду ад­міністративної справи.

Не допускається, за загальним правилом, об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 3

ст. 21 КАСУ).

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправ­ними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод і інтересів суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються:

а) адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (в одній позовній заяві);

б) в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо вимоги про відшкодування шкоди не були заявлені в по- зовній заяві разом з вирішенням публічно-правового спору.