§ 5. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку

Відповідно до ст. 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. У цьому випадку мова йде про закони України, які регулюють права на окремі об’єкти інтелектуальної власності. Зокрема, такою нормою є ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», яка називається „Права, що випливають із свідоцтва”. Додатково до вищезазначених прав п. 7 цієї статті передбачає: "Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору".

Для того, щоб проаналізувати повноваження особи, що має майнові права на знак для товарів та послуг, з’ясуємо поняття використання зазначеного об’єкта. Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» використанням знака визнається:

– нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

– застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

– застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Отже, особа, що має майнові права на торговельну марку, має такі правомочності:

1) самостійно вчиняти вищенаведені дії по використанню торговельної марки (ця правомочність може бути реалізована лише правоволодільцем, а тому ніякі договори стосовно цієї правомочності не можуть бути укладені);

2) дозволяти вчинення дій по використанню торговельної марки іншим особам (ця правомочність може бути реалізована правоволодільцем шляхом укладення, зокрема, ліцензійного договору);

3) перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання. Оскільки обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, то відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності марки, то свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди:

– зареєстровану марку стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

– зареєстровану марку стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

– позначення, схоже із зареєстрованою маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і марку можна сплутати;

– позначення, схоже із зареєстрованою маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і марку можна сплутати. Цю правомочність особа може реалізувати як самостійно, так і шляхом надання такого права своїм договірним контрагентам, зокрема, у випадку видачі виключної ліцензії.

4) передавати іншій особі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг (ця правомочність може бути реалізована правоволодільцем шляхом укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності).

Необхідно враховувати, що позначення розглядається як торговельна марка тільки у взаємозв'язку з товарами і послугами, для розрізнення яких вона використовується. Тому обсяг наданої правової охорони торговельної маки визначається наведеним у свідоцтві зображенням марки і переліком товарів і послуг, внесених до Реєстру, якщо інше не встановлено законом. Отже, якщо особа зареєструвала марку для певної групи товарів і послуг, то її виключні права поширюються лише на використання цієї марки стосовно зазначених товарів та послуг. Що стосується інших груп товарів і послуг, то таке позначення вправі використовувати будь-яка особа.

Майнові права на торговельну марку, як і на інші об'єкти інтелектуальної власності, носять строковий характер. Майнові права, чинність яких засвідчена свідоцтвом України, діють протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку.

Однак, на відміну від прав на інші об'єкти, зазначені строки за бажанням правоволодільця можуть бути продовжені необмежену кількість разів.