§ 2. Майнові права на комерційне найменування

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

1) право на використання комерційного найменування;

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;

3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Можна помітити, що у порівнянні з загальним переліком майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, закріпленим у ч. 1 ст. 424 ЦК, відсутнє таке право як виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з єдиним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Дійсно, неможливо укласти ліцензійний договір стосовно торговельної марки. Однак, на наш погляд, неможливо взагалі виключати цю правомочність правоволодільця комерційного найменування. Пояснюється це тим, що опосередковано все-таки можна дозволити використовувати комерційне найменування зацікавленим особам шляхом укладення договору комерційної концесії. Предметом договору комерційної концесії є право на використання трьох складових: 1) об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, комерційних найменувань, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо); 2) комерційного досвіду; 3) ділової репутації. Ділова репутація не є об’єктом інтелектуальної власності.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом. Оскільки на сьогодні відсутній спеціальний нормативний акт, який би регулював права інтелектуальної власності на комерційне найменування, то додаткові підстави поки що законодавством не передбачені.

Для з’ясування поняття використання комерційного найменування звернемося до законодавства України. Глава 16 Господарського кодексу України (далі – ГК) називається "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності". ГК України в ч. 1 ст. 154 закріплює, що він регулює відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності.

Хоча ст. 159 ГК України називається "Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування", у ній мова йде взагалі про комерційне найменування як об’єкт інтелектуальної власності. У той час як стосовно інших об’єктів інтелектуальної дається поняття використання: винаходу, корисної моделі чи промислового зразка (ч. 3 ст. 156 ГК України), торговельної марки (ч. 2 ст. 157 ГК України), географічного зазначення (ч. 2 ст. 160 ГК України).

Оскільки комерційне найменування подібно торговельній марці є позначення, яке виконує індивідуалізуючу функцію, то за аналогією можна скористатися нормою про торговельні марки з урахуванням того, що комерційне найменування вирізняє суб’єкта цивільного обороту.

Хоча в законодавстві України відсутня також і норма, яка б давала поняття порушення прав на комерційне найменування, однак зазначене поняття можна сформулювати як будь-яке посягання на майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Питання для самоконтролю:

1. Яку основну функцію виконує комерційне найменування?

2. Чи може громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності мати комерційне найменування?

3. Чи вбачаєте ви різницю між поняттями "комерційне найменування", "фірмове найменування", "фірма"?

4. У чому полягає різниця між комерційним найменуванням і торговельною маркою?

5. Які майнові права на комерційне найменування закріплені чинним законодавством України?