4. Особливості лексики та синтаксичної організації науково та офіційно-ділового стилів

законодавчий

дипломатичний

юридичний

Адміністративно-канцелярський

Використовується в законотворчий сфері.

Регламентує ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними особами, між державою і службовими особами

Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах

Використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури.

Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян

Реалізується в міжнародних угодах ( конвенціях), комюніке ( повідомленнях), нотах ( зверненнях)

Використовується у юриспруденції ( судочинство, арбітраж, розслідування, дізнання).

Регламентує правові та конфліктні відносини між державою і підприємствами; між підприємствами; між підприємствами та приватними особами; між приватними особами.

Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах.

Використовується у професійно-виробничій сфері, правових відносинах, діловодстві

Регламентує службові відносини між підприємствами, приватними особами та ін.

Реалізується в офіційній кореспонденції ( листах) ; договорах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, розписках …

№

Науковий стиль

Офіційно-діловий стиль

1

2

3

4

1.

Функція

Обслуговує потреби науки, навчання й освіти; основна функція – пізнавально-інформативна, доповнена функцією доказовості.

Задовольняє потреби писемного (рідше усного) спілкування в державному, суспільному, політичному, господарському житті, у ділових стосунках між установами та в діяльності окремих членів суспільства; функція впливу – інформативна.

2.

Підстилі

• власне науковий;

• науково-популярний;

• науково-навчальний

-адміністративно-канцелярський;

- законодавчий;

- дипломатичний

Рівень

1.

Лексичний

Провідна й постійна ознака – термінологічність ( наявність термінологічної лексики й фразеології)

Основний компонент – загальновживана лексика. Її характерна риса – однозначність.

Загальновживані сова набувають узагальненого значення. Говорячи про предмет, автор наукового твору має на вазі не конкретний предмет чи явище, а клас предметів, явищ.

Широко представлена літературно-книжна лексика, професіоналізми.

Об’єктивна констатація фактів на лексичному рівні вимагає вживання саме книжної лексики із прямим значенням слів, що повинні точно і чітко називати поняття, явища.

Образність відсутня.

Характера власна, «канцелярська» лексика, що майже не використовується в інших сферах спілкування ( вищезазначений, пред’явник, відрядити, постановити, дієздатний)

Багато у документах різноманітних термінів, запозичень.

Часто трапляються абревіатури (назви установ, організацій, служб, обладнань, систем)

2.

Граматичний

а)морфологічний

*Однією з характерних особливостей є узагальнене, абстраговане , «позачасове» вживання дієслівної категорії часу. Дієслово позначає дію і стан як властиві предметам постійні ознаки.

*Час представлений найбільше теперішнім постійної дії, що позначає її безперервність, або абстрактним теперішнім та абстрактним майбутнім. (Наприклад: Доказом може бути будь-яка річ; Договором вважають домовленість про…)

*Вживання І особи множини теперішнього часу для залучення читача до спільних з автором дій (Ми дослідили…)

*Переважають дієслова недоконаного виду, оскільки , як правило, йдеться про розвиток чогось.

* Широковживані абстрактні іменники із суфіксами –ість,

-ств, - от, -ація, -изм

*Іменники, які в загальновживані мові не мають множини, набувають такого значення в наукових текстах: широти, води, солі

*Серед прикметників відносні переважають над якісними

* Відсутність особового замінника я Часто вживані вказівні займенники цей, той, такий та займенникові слова даний, відомий, відповідний.

*Послідовність логічного міркування передають словосполученнями і словами наприклад, так, крім, а саме, за винятком, таким чином…

*Підкреслено-директивний та настановчо-інформативний характер на граматичному рівні викликав широке використання неозначеної форми та наказового способу дієслів (внесено пропозиції, ухвалили, наказую, подати висновки)

*У розпорядчій документації переважають інфінітивні форми дієслова: затвердити, зобов’язати, вказати, організувати, доповісти

Питому вагу мають дієслова теперішнього часу: організовує, застосовує, розглядають.

* Віддієслівні іменники застосовується частіше, аніж дієслова:виконання, вирішення, утворення, збереження, одержання…

б) синтаксичний

*Великі за обсягом складної будови речення

*Тексти мають багато однорідних підрядних речень та однорідних членів речення, відокремлених слів, зворотів, вставних словосполучень, речень

*Характерні усталені словосполучення: мають місце, існує думка, виходячи з…

*Переважають речення з іменним присудком над простим дієслівним (бездоганне вирішення).

*Вживаються пасивні конструкції (обговорюється питання, задовольняються вимоги)

*Поширені дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Нормативні стереотипні конструкції: з метою, з огляду на те, що, відповідно до, згідно до, довести до відома, взяти зобов’язання…

*Традиційний прямий порядок слів: підмет перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене – після нього, додаток після керуючого слова

*Загалом переважають складні речення. У деяких документах (заяви, автобіографії) найхарактернішими є прості речення.

3.

Структурний

Науковий виклад містить у собі певним чином оформлені аргументи для обґрунтування положень, тверджень, висунутих автором. Це не лише словесно оформлені автором власні міркування і спостереження, але й різні формули, рівняння, таблиці, цитати, ілюстрації, посилання, виноски

Текст чітко членується на абзаци.

Стереотипна організація тексту виявляється у максимальній стандартизації, трафаретизації документів.

Рубрикація, переліки – відмінні риси багатьох документів.