Поліспасти системи для підняття потерпілого, та супроводжуючого з потерпілим.
На малюнку показана система одинарного поліспаста, можливе використання подвійного поліспаста, при наявності роликів. Для спрощення мотузки показані одинарними.
Одинарний поліспаст в’яжеться:
Система закріплюється на зблокованій станції.
На мотузці в’яжуться два схоплюючі вузли, краще два вузли Бахмана, або Шант; один для страховки, а другий для витягування.
Петлі для самостраховки не повинні бути більшої довжини, ніж майданчик для роботи.
В верхній частині поліспаста петля для Бахмана повинна бути якомога коротшою, її краще замінити на вузол Гарда, який не дає можливості мотузці рухатися в зворотньому напрямку.
Іноді, при збільшенні ваги, використовують подвійний поліспаст, малюнок нижче.
Одним з недоліків подвійного поліспасту є переплетення мотузок, для позбавлення цього недоліку необхідно точки кріплення рознести якомога ширше, не менше 30-40 см.
Довжина тягнучих петель не повинна перевищувати глибини робочого майданчика.
Самостраховки всіх працюючих на станції не повинні бути більшими за робочий майданчик і не виходити за його межі.
Необхідна чітка організація роботи на майданчику і одноосібне керівництво. Рятувальники, що працюють на майданчику, не повинні заважати один одному. Рятувальник, який знаходиться ближче до краю майданчика, працює з мотузками (перетягує вузли Бахмана на мотузці), а також допомагає потерпілому та супроводжуючому при виході на майданчик.
При виході на перегин майданчика не робити ривків мотузками.
Дозволяється при переході через перегин майданчика супроводжуючому встати на коліна, один із рятувальників повинен йому допомогти встати, не допускається в цей момент провис мотузки, мотузка повинна бути натягнута.
Після виходу на майданчик потерпілого та супроводжуючого їм необхідно організувати самостраховку, тільки після цього дозволяється їх відстібувати від мотузки і знімати систему витягу.
Підняття потерпілого з льодової тріщини (самовилаз)
При попаданні потерпілого в льодову тріщину необхідно його якомога швидше підняти на гору. При наявності в групі 4-6 чоловік ще практично робиться моментально, для цього група витягує його за страховочну мотузку за умови що він не отримав травм. Якщо група складається з меншої кількості людей, то виникає необхідність використовувати вже технічні засоби. Найпростішою організацією самовилазу є нога-нога або грудь-нога. Для організації цього способу самовилазу необхідно закріпити мотузку, яка іде до потерпілого, на льодорубі або на льодобурі і скинути до нього іще один кінець мотузки. Учасник, який упав у тріщину, на цьому кінці мотузки в’яже стремено і одягає його на ногу. Вверху, на закріплених кінцях мотузок в’яжуть вузли, схоплюючий або Бахмана і по команді почергово вибирають мотузку. Не залежно від характеру кріплення системи на потерпілому.
У випадку, коли потерпілий в тріщині дістав травму, організація його витягу, залежить від характеру травми. Але необхідно пам’ятати, що людина, яка попала в тріщину і дістала травму, може там знаходитися 15-20 хвилин. Тому організація витягу повинна бути організована якомога швидше.
Якщо група з двох чоловік рухається по закритому льодовику необхідно:
а - розділити мотузку на три частини;
б - третю частину мотузки кожен учасник кладе в рюкзак;
в - частиною мотузки, що залишилась, учасники зв’язуються.
Це необхідно для того щоб була вільна мотузка для організації самовилазу.
На малюнку показано один з методів витягування учасника з тріщини «довгим поліспастом».Для спрощення не показано в руках учасника якого витягують, схоплюючого вузла або Бахмана, можливе використання жумара замість вузлів, якщо є можливість, необхідно щоб він був на страховці. Учасник, який витягує, повинен бути на самостраховці і підстраховувати мотузку гальмівним пристроєм.
На малюнку показано самовилаз учасника, який попав в тріщину будучи один на льодовику. Для організації цього способу вилазу необхідно мати мотузку та два льодових гаки. Почергово загвинчуючи гаки і продіваючи петлі в них, учасник дістає змогу самотужки вийти на поверхню.
зміст
Передмова 2
Вузли 2
а. булінь 3
б. провідник 4
в. вісімка, прямий 5
г. зустрічний, брам шкотовий 6
д. грепвайн 7
е. схоплюючий 8
ж. бахмана, карабінний вузол, стремено 10
з. УІАА, петля Гарда 11
і. рифовий, австрійський провідник 12
к. маркувальний, удавка 13
л. зустрічна вісімка, «заячі вушка» 14
Методи транспортування потерпілого 15
Ноші 17
Організація станції 19
Гальмівні пристрої 20
Спуск з супроводжуючим 21
Поліспасти 25
Підняття потерпілого з льодової тріщини 27
10. Використана література 32
Використана література:
П.П.Захаров, Т.В. Степанко Школа альпінізму. ФиС, – 1989. – 40 с.
П.П. Захаров Інструктору альпінізму. ФиС, – 1982. – 200 с.
В.А. Винокуров, А.С. Левин, И.А. Мартынов Безопасность в альпинизме. ФиС, – 1983. – 168 с.
Г.Хубер. Альпинизм сегодня. ФиС, – 1980. – 263 с.
Ф.Кропф. Спасательные работы в горах. Профиздат. – 1975. – 223 с.
И.В.Балабанов Узлы. – М.: 1998. – 80 с.
Приемы и средства страховки. Методические рекомендации, издательство 1989г. ;1990г. Учебно-методический центр.
Редактор Андрєєва Г.О.
Коректор Дучевич Т.М.