Транспортування потерпілого в ношах – « Ак’я».

П о своїй конструкції універсальні ноші типу «ак’я» нагадують крісло-качалку, яка складається з прямокутних вигнутих трубок до яких приварені листи алюмінію.

На малюнку а замість алюмінію натягнутий брезент, але на сьогоднішній день такої конструкції ноші не використовують. Практично і ноші з мотоциклетним колесом не використовується в зв’язку з складним гірським рельєфом. Практично використовуються ноші на малюнку б без допоміжних ручок і в залежності від характеру травми без підставки для ніг. При переносці потерпілого необхідно його прив’язати до нош за допомогою мотузки, або репшнура. «Ак’я»з ручками використовується в основному при транспортуванні потерпілого сніжними та гірськолижними схилами.

Транспортування потерпілого на складному рельєфі підручними засобами групою з 5-6 чоловік. Організація станції

Перед початком роботи на станції необхідно почистити площадку від вільно лежачого каміння, збити гострі кути скель, через які пройде мотузка, організувати перила для страховки рятувальників, організувати станцію.

Для цього необхідно забити в скелі 2-3 гаки і через карабіни протягнути мотузку зав’язану в петлю, потім взявши мотузку з кожного проміжку між гаками перекрутивши її почергово вдіти в карабін, згідно малюнка. Заблоковані гаки таким методом працюють всі одночасно в любому напрямку, що надає більшої надійності станції. У випадку виривання одного з гаків компенсуюча петля рівномірно розподілить навантаження.

Страхуючий стає на самостраховку в одну з петель, а через карабін організовують спуск, або підняття потерпілого.

В залежності від характеру травми спускають потерпілого одного, або з супроводжуючим. Для спуску використовується вузол Гарда, вузол УІАА, вісімка, «букашка», шайба Штіхта, або карабінні гальма, одинарні (малюнок а), або подвійні (малюнок б). В основному карабінні гальма використовуються для спуску потерпілого та супроводжуючого. При спуску потерпілого з супроводжуючим необхідно в'язати аварійну систему.

Аварійна система на малюнку відсутня.

Див. малюнок.

Аварійна система: сприймає основне навантаження у випадку відмови гальмівного пристрою, або на випадок необхідності негайного підняття потерпілого, її необхідно зробити до початку спуску. В’яжеться вона таким чином:

а) на робочій мотузці, нижче гальмівного пристрою, в’яжеться схоплюючий вузол (краще вузол Бахмана, або Шант) на якомога коротшій петлі, в яку продівають карабін.

б) біля підвіски гальмівного пристрою кріплять карабін.

в) в верхній карабін вставляють вузол провідника, зав’язаний на кінці основної мотузки, а саму мотузку просовують в карабін з петлею схоплюючого вузла, потім в верхній карабін і знову в карабін зі схоплюючим вузлом.

г) вільний кінець мотузки поліспаста закріплюють рифовим вузлом.

При потребі цією системою можливе негайне підняття потерпілого з супроводжуючим.

Спуск потерпілого з супроводжуючим.

На малюнку показана загальна система спуску потерпілого зі супроводжуючим. На кінцях мотузок в’яжуться вузли заячі вушка, мотузки зв’язуються на відстані 1,5 метра з різницею між вузлами 15 – 20 см Коротша мотузка для потерпілого, а більш довга іде до супроводжуючого. Вузол заячі вушка встібують в карабін бесідки, а на мотузці в’яжуть схоплюючий вузол, який встібують в грудний карабін. Можливо також встібнути цей вузол в грудну систему, якщо вона правильно збалансована.

Це необхідно для того, щоб потерпілого і супроводжуючого не відхилювало від мотузки .Також необхідно закріпити потерпілого самостраховкою до супроводжуючого. Після чого потерпілий сідає на спину супроводжуючого, а руки кладе йому на плечі. Під навантаженням обидві мотузки повинні рівномірно прийняти вагу потерпілого та супроводжуючого.

Самостраховка потерпілого та супроводжуючого може бути знята тільки після команди про готовність їх до спуску, при цьому система для спуску повинна бути вже готова.

Під час подолання виступу рельєфу супроводжуючим та потерпілим, мотузки повинні бути повністю навантажені. Перехід повинен бути рівномірним без ривків.

Супроводжуючий іде вниз, опираючись на скелі розведеними ногами та руками, контролюючи характер рельєфу, вибираючи місця для необхідних зупинок.

В цілях безпеки в роботі необхідно виконувати наступні вимоги:

• Працювати з мотузками, які знаходяться під навантаженням, необхідно тільки в рукавицях.

• Користуватися єдиними умовними сигналами, обов’язковими для всіх працівників на станції.

• При спуску не допускати ударів потерпілого об скелі.

• Неуклінно виконувати всі міри безпеки.

• При закінченні спуску потерпілий та супроводжуючий повинні стати на автономні самостраховки та подати команду про це.

На малюнку показані можливі методи спуску потерпілого з супроводжуючим. Не показано аварійну систему.

Карабінні гальма, одинарні та подвійні, спуск за допомогою двох молотків та вісімки. В умовах змагань можлива вимога до нарощування мотузок при спуску потерпілого. Для цього необхідно організувати на станції ще одну систему, аналогічно першій, обов’язково з аварійною системою. На малюнку показано послідовність нарощування мотузок. Нарощування мотузок дозволяється робити тільки досвідченим спортсменам, а на тренуваннях тільки під керівництвом досвідчених інструкторів. Тому більш детальний опис цього дійства Ви знайдете в спеціальній літературі (див. використана література).

а – підготовка,

б – аварійна система,

в – звільнення з під загрузки першого гальмівного пристрою.

Але необхідно пам’ятати, що спуск потерпілого з супроводжуючим дозволяється на глибину не більше 80 метрів. На більшу глибину для спуску використовують спеціальне тросове спорядження з яким працюють професіональні рятівники.