Викладач: О.І.Медведєва

Семінарське заняття № 3

Тема: Значення п’єси «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого у наші дні

Завдання:

І БЛОК (теоретичний)

Ознайомитись з теоретичним матеріалом та вивчити основні літературознавчі терміни (підготування до літературного диктанту).

Теорія літератури:

Сатира — гостре висміювання негативних супільних явищ, недоліків людей.

Іронія — прихована насмішка, художній прийом, який полягає у невідповідності висловлювання його змістові.

Комічне — те, що викликає сміх (Пузир — мільйонер, а носить латаний халат, дірявий кожух).

Сарказм — особливо дошкульна викривальна посмішка, зла іронія, вияв крайньої ненависті.

Драма - 1) Один із основних родів художньої літератури, в якому життя постає з розмов, вчинків героїв, а не з авторської мови, як в епосі, (грец. - дія) - літературний рід, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення. Жанри: трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс.

2) Один з трьох жанрів драматичної літератури, в центрі якого гострий життєвий конфлікт, що розгортається у напруженому сюжеті, але розв'язується без трагізму, як у трагедії.(І.Котляревський «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Лимерівна Панаса Мирного, «За двома зайцями» М.Старицького, «Доки сонце зійде» Марка Кропивницького, «Бурлака», «Хазяїн» І.Карпенка-Карого, «Украдене щастя» І.Франка, «Нахмарилось» Б.Грінченка, «Кассандра» Лесі Українки, «Чорна Пантера та Білий ведмідь» В.Винниченка, «Маклена Граса», «Патетична соната» М.Куліша).

Драматургія - драма в широкому значенні слова або ж сукупність драматичних творів певного письменника, певної літератури, певної доби.

П'єса - в широкому значенні - будь-який драматичний твір (драма, трагедія, комедія).

Трагедія - драматичний твір, в основі якого гострий і життєво важливий конфлікт, розв'язання якого закінчується загибеллю героя. Приклади трагедії в українській літературі: «Сава Чалий» І.Карпенка-Карого, «Оборона Буші» М.Старицького, «97» Миколи Куліша.

Комедія - драматичний твір, в якому відображається смішне у житті, висміюються вади людини і суспільства, використовуються сатиричні й гумористичні засоби. Майстром української комедії є І.Карпенко-Карий («Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн»), «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ'яненка. Вершини розвитку комедія досягла у творчості Миколи Куліша («Отак загинув Гуска», «Хулій Хурина», «Мина Мазайло»).

Структура драматичного твору:

• Дійові особи

• Акт (дія) - закінчена частина драматичного твору, завершена подією, яка зумовлює наступний розвиток сюжету. Під час вистави акти розмежовуються антрактами.

• Ява (сцена) - частина акту (дії) у драматичному творі, що визначається незмінним колом (кількістю)дійових осіб. Нова ява розпочинається з виходом зі сцени чи появою на ній нового персонажа (або групи). Поділ драматичного твору на яви відіграє композиційну роль.

• Ремарка - авторські пояснення у драматичному творі стосовно умов та часу дії, зовнішнього вигляду та поведінки дійових осіб. Ремарки виконують настановну роль для режисерів, акторів та читачів.

• Репліка - вислів одного з учасників драматичного діалогу чи розмови, суперечки чи сварки, який є реакцією на чуже висловлювання. (Полілог, діалог, монолог)

Консультація: Про драматичні твори

Драма — один із родів художньої літератури і відрізняється від епосу та лірики уже тим, що призначена перш за все для виконання на сцені. Зміст п'єси — це розмови дійових осіб у формі діалогу або монологу. Мова персонажів супроводжується ремарками — авторсь­кими вказівками про обстановку дії, про внутрішній стан і поведінку героїв, їх міміку і жести.

Читання не дає повного представлення про жанр драми, бо під час вистави на сцені цей вид мистецтва доповнюється мис­тецтвом акторської гри: ми чуємо героїв, бачимо їх дії, стаємо свідками життя персонажів. Обстановка на сцені (декорації, ко­стюми, світло, бутафорія) і музика доповнюють і підсилюють вра­ження від вистави.

У драматичному творі перебіг подій, зіткнення і боротьба протилежних сил, характерів відбувається особливо гостро і напружено. Кожне слово і кожна дія розкривають характер персонажу, його настрій, мрії, місце у вирішенні основного конфлікту. Основні види драматичних творів — трагедія, драма (як жанр), комедія.

Особливу роль у драмі відіграє конфлікт, і якщо в епічному творі розповідається про конфлікт, у ліричному він відтворюється через переживання, то в драматичному конфлікт представлений читачу (глядачу). На передній план у драмі виходить зіткнення устремлінь, волі героїв. Драматичний сюжет напружений, ніж епічний, сповне­ний несподіванок, ускладнень дії. Гостроконфліктні ситуації є осно­вою драми.

Коли ми читаємо роман, повість чи новелу, то переносимося із сучасності в минуле. А дія драматичного твору відбувається на на­ших очах, навіть коли йдеться про віддалені історичні епохи. Гля­дач стає свідком того, що діється на сцені, ніби його учасником саме тому, що конфлікт у драмі постає не через розповідь про нього, а в показі його.

Істотна ознака драми — дія, через яку перед глядачем постає людський характер, вчинки героя, його духовний світ. Автор гово­рить не сам, а вкладає свої думки в діалоги та монологи дійових осіб. Цим драма відрізняється від епосу, а спільною рисою цих родів літератури є їх сюжетність.

ІІ БЛОК (практичний)

У сна частина: підготувати розгорнуті відповіді на питання, ознайомившись із додатками до семінарського заняття та прочитавши п’єсу «Хазяїн» І.Карпенка-Карого.