Форми організації суспільного виробництва. Гроші

1. Натуральне та товар виробництва

2. Товар та його виробництво

3. Гроші: виникнення, сутність, функції

4. Закон грошового обміну. Інфляція

Історичною першою формою організації виробництва було товаровиробництво.

Товарне виробництво – це така форма виробництва, коли продукт вироблення задовольняє потреби виробника.

У чистому вигляді натур. виробництво існувало в первісній общині, де люди не знали суспільного поділу праці.

Натур виробництво – переважає форма госп до капіталістичної епохи.

На зміну натуральному приходить товарне виробництво.

Матеріальною основою товарного виробництва є суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продукції, або певної виробничої діяльності.

Проте він стає причиною виникнення товарного виробництва тоді, коли відбувається одночасно з відчуженням виробників, що означає, що виробники з поділом праці для задоволення власних потреб змушені обмінювати свій продукт на інші. Обмін набуває форми товарообміну: приватна власність, відчуження виробництва

Під товарною організацією виробника розуміється форма, коли кожен виробник виготовляє продукт праці не для власного задоволення, а для обміну, продажу.

Товарне виробництво виникло протилежно натуральному.

Має риси:

1. Суспільний поділ праці

2. Повна соціально-економічна відкритість

3. Економічні зв’язки між товаровиробниками відбуваються зв’язком обміну

4. Приватна власність на результат праці.

Розрізняють просте товаровиробництво – засноване на приватній власності і власній праці.

Розвинене товаровиробництво – наймана праця.

Товар – це продукт праці, що задовольняє певну потребу людей у виготовленні для обміну, продажу.

Дві властивості:

1. Споживча вартість – здатність речі задовольняти потреби людини.

2. Вартість – вартість, яка є кількісним співвідношенням, пропорція, де один вид споживчої вартості обмінюється на інший.

Конкретна праця – вид діяльності людини, яка потребує певних способів вироблених знань, навичок, вмінь.

Абстрактна праця – затрати людських сил, енергії.

Вартість товару вимірюється затратами праці не окремих виробників, а затрат суспільства – необхідні витрати, які здійснюються за середнього рівня розвитку технічної інтенсивності, продуктивності праці.

Гроші – специфічний товар, що має властивості обмінюватися на будь-який інший товар, є загальним еквівалентом – товар, що виражає вартість усіх інших товарів.

Гроші виникли з появою і розвитком товарно-грошових відносин, економічна сутність їх розкривається в функціях:

1. Міра вартості (гроші забезпечують вимір вартості інших товарів, надаючи їй форму ціни.

Ціна – вартість товару, виражена в грошах.

2. Засіб обміну – гроші є посередником в обміні товарів

3. Засіб платежу – гроші обслуговують погашенням боргових зобов’язань.

Ринок: суть, функції, умови формування

1. Ринкові відносини

2. Суть та функції ринку

3. Структура ринку

4. Інфраструктура

5. Проблеми вдосконалення українського ринку

В умовах товарно-грошових відносин процес обміну набув ринкових відносин.

Ринкова економіка ґрунтується на таких інституціональних принципах:

1. Приватна власність на ресурси

2. Свобода підприємництва і вибору

3. Особистий інтерес як головний мотив вибору

4. Конкуренція

5. Обмежена роль держави

Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи підприємницького вибору. Складовою ринкової економіки є ринкова система – система ринкових цін і конкуренції, являє собою механізм, що виконує одночасно дві корисні функції:

1. Інформує споживачів, виробників і постачальників ресурсів про рішення, що кожен з них прийняв

2. Синхронізація рішень, що узгоджують виробничі цілі.

Конкретними ланками ринкової системи є такі категорії:

1. Попит

2. Пропонування

3. Рівноважна ціна

4. Конкуренція

5. Ринок.

Ринкові відносини – зв’язки, що складаються між продавцем і покупцем в процесі купівлі і продавання товарів.

Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів.

При аналізі ринкових відносин прийнято виокремлювати два основних суб’єкти: домогосподарства, підприємства.

У зміненій ринковій економіці важливим суб’єктом є держава, уряд. Основними суб’єктами ринкових відносин є товари і послуги, праця, нерухомість. Знаходить втілення у категорії ринок.

Ринок – результат природно-історичного процесу розвитку товаровиробництва, що обумовлений суспільним поділом праці і відособлений суб’єктами господарювання.

Ринок багатогранний, вивчається з різних сторін. Цим пояснюється наявність в економіці множини визначень ринку.

Узагальнення: ринок – система організації економічних відносин, що здійснюється через купівлю-продаж у всіх ланках підпорядкування – сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Сутність розкривається у функціях:

1. Регулююча

2. Стимулююча – спонукає виробництво товарів до зниження витрат, підвищення якості

3. Розподільча – встановлює пропозиції

4. Санаційна – очищення економічного середовища від неконкурентно спроможних господарств, підтримує ефект

5. Інформаційна – інформує про стан справ, робить економіку єдиним цілим

6. Інтеграційна.

Ринок має переваги:

1. Гнучкість і високе пристосування до змін, що відбуваються

2. Оперативне використання нових технологій

3. Незалежність виробників і продавців у прийнятті рішень

4. Відсутність дефіциту товарів і послуг.

Негативність:

1. Економічна нестабільність

2. Байдужість до вироблення суспільних благ

3. Неспроможність врегулювання зовнішніх ефектів економічної діяльності, екстерналії

4. Байдужість до рішення соціальних проблем.

Ринок є найбільш ефективною формою організації економіки, але не здатний забезпечити саморегулювання і рівновагу економічної системи. Недосконалість ринку компенсуються відповідними функціями держави.

Структура ринку – внутрішня будова елементів ринку, визначає форми власності (державні, приватні, колективні, змішані).

Структура товаровиробництва (державні, приватні, орендні, корпоративні) особливості сфери товарного обміну, рівнем приватизації і роздержавленими видами торгівлі.

Структура ринку класифікується за критеріями:

1. За економічним призначенням оборотних ринкових відносин: предмет споживання і послуг, засобів виробництва, нерухомість, фінанси

2. За ступінню зрілості ринкових відносин: розвинені форми, обмежені, конкуренція, монополія, олігополія

3. Відповідно до нинішнього законодавства: легальний, офіційний, нелегальний, тіньовий

4. Адміністративно-територіальна ознаки: місцеві, національні, світові

5. За галузевою ознакою

6. За характером продаж: оптовий, роздрібний

7. Інфраструктура – комплекс інституціональної служби підприємств, організацій, що забезпечують режим безперервного функціонування ринку, включаючи підсистеми:

• Організаційно-технічна: товарні біржі, опт, аукціони, ярмарки

• Фінансово-кредитна: ощад, ломбард, банк

• Державно-регулююча: біржі праці, оподаткування

• Науково-дослідна.

Функціонування інфраструктури:

1. Правове: консультування економічних підприємств, захист інтересів

2. Страховий захист

3. Фінансова підтримка, кредит

4. Створення умов для ділових контактів.

13.03.13