Економічна теорія Предмет. Метод. Функції

1. Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії.

2. Предмет

3. Економічні закони та категорії

4. Метожі та функції економічної теорії (ет)

5. Ет та економічна політика.

Витоки економічної думки знаходяться у глибокій давнині і пов’язані з необхідністю теоретичного усвідомлення матеріальної умови свого існування. Спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі з праць грецьких, римських мислителів: Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Ваона, мислителів стародавнього Єгипту, Китаю, Індії.

Дослідження проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі…

384-322 р. р. Аристотель ввів у науковий обіг термін «економія», що означає мистецтво ведення господарства. Виділив термін економіка – господарська діяльність, виробництво продуктів.

Економічна наука про сут. є проц.. поч. склад. У 6-7 ст., коли ринок господарства набув загальних характеристик.

Основні етапи розвитку ет:

• Меркантилізм

• Фізіократ

• Класична політична економіка

• Марксизм

У сучасній ет існують різні напрямки і школи, але сукупність їх можна зрупувати у 4 основні напрямки:

1. Неокласицизм

2. Консіанство

3. Інституціонізм

4. …

В.Каразин, Д.Десницький, М.Бадулянський, У.Вернадський, Н.Зібер, С.Подолянський, М.Тучан-Барановський.

Е.т. вивчає закони розвитку економічної системи діяльності економічних суб’єктів, спрямований на ефективність господарства в умовах обмежених ресурсів з метою задоволення потреб.

Е.т. включає розділи:

1. основна е.т. (політична економіка)

2. мікроекономік

3. мезоекономіка

4. мікроекономіка.

Е.т. розпізнаючи об’єктивну економічну реальність робить всиновки, узагальнення.

В результаті формується понятійний апарат: е. категорії, закони, принципи.

Категорії – абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які виражають суттєві властивості е. явищ і процесів.

Закони відображають суттєві стійкі необхідні причинно-насслідкові свя’зки, взаємозалежність е. явищ і процесів; сукупність законів утворюють систему е. законів, що включає: загальні, специфічні, стадійні.

Принцип – теоретичне узагальнення містичного допущення, усереднення, відображаюче загальні тенденції розвитку е. системи, менш стійкі і менш важливі, ніж закони.

Закони зводяться до свідомого використання, бо не функціонують без участі людини.

Методи – сукупність прийомів, засобів, принципів, за допомогою яких досліджується категорії і закони функціонування і розвитку системи.

Е.т. використовує загальнонаукові методи (логічний, історичний) і специфічні методи.

Функції: теоретичне пізнання, методологічна, практична, виховна , ідеологічна.

Е. наука – є основою для вироблення е. політики.

Е.. політика – цілісна система заходів, державно спрямована на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп населення.

13.02.13

Економічні потреби і виробничі можливості

1. Сутність потреб, класифікація. Закон зростання потреб.

2. Економічні ресурси і їх структура.

3. Виробничі можливості, їх крива.

Потреби різноманітні, різносторонні, постійно розвиваються; виробничі рішення завжди здійснюються з урахуванням наявності обмеженості ресурсів.

Прагнення задовольняння на кожен момент зростання потреб натрапляє на обмеженість ресурсів.

Потреби – внутрішні спонукаючі мотиви діяльності людини.

Люди усвідомлюють свої потреби.

Класифікація за потребами:

• Характеристика виникнення:

1. Первинні (базові)

2. Вторинні (розвиток цивілізації)

• За засобами задовольняння:

1. Матеріальні

2. Нематеріальні (духовні)

• За началом задовольняння:

1. Першочергові

2. Другорядні (розкіш)

• За можливістю задовольняння:

1. Насичені (межа, вгамоні)

2. Невгамовні (без меж).

• За участю у відтворенні процесів:

1. Виробничі

2. Невиробничі (споживання блага)

• За суб’єктом вияву:

1. Особисті

2. Колективні

3. Суспільні потреби

• За кількістю визначення і мірою реалізації:

1. Абсолютні (перспективи економічного розвитку)

2. Дійсні (формуються залежно від рівня виробництва і є суспільною нормою)

3. Платоспроможні (попит з грошима)

4. Фактичні (наявні товари)

Розділ на 5 груп потреб:

1. Фізіологічні

2. Безпека і захист

3. Соціальні потреби (приналежність)

4. Пошана, визнання

5. Самовираження, реалізація себе. Піраміда Маслоу.

Потреба задоволення певними благами, послугами, що приносять людині користь – здатність людини задовольнити ту, чи іншу потребу.

Гранична корисна – користь основної частини блага, що є вороття.

Ріст економічних потреб відображає внутрішні необхідні суттєві і сталі св’язки між виробництвом і споживанням. Прогрес людства стимулює появу нових потреб.

Економічні ресурси, необхідні для господарської діяльності, - важливі виробничі ресурси, що безпосередньо беруть участь у виробництві благ і послуг.

Фактори виробництва, види:

1. Природні

2. Капітальні

3. Трудові

4. Підприємницький

На відміну від безмежних потреб, економічні ресурси обмежені, рідкісні, їх недостатньо для задоволення потреб.

Альтернативний вибір: на досягнення яких варто спрямувати ресурси, максимальна вигода за одиницю витрат, мінімальні витрати при однаковій вигоді; багатофакторний аналіз, кожне рішення має ціну вибору.

Альтернативна вартість – найбільш пріоритетний варіант використання ресурсів серед інших розглянутих.

Виробництво – дія людини на природу з метою надання їй властивостей і форми, придатної для задоволення потреб.

Максимально можливий обсяг виробництва благ при повному і ефективному використанні ресурсів становить виробничі можливості суспільства.