Тема 8. Система показників кількісного оцінювання ступеня ризику

8.1. Напрями кількісного оцінювання ступеня ризику

8.2. Оцінка ризику на основі абсолютних і відносних показників

8.3. Допустимий та критичний ризик

8.4 Оцінка ризику ліквідності

Поняття: кількісне оцінювання ризику; математичне сподівання; допустимий ризик; критичний ризик.

Література: [1], [6], [8], [9], [10], [11], [21], [32], [41], [42], [57], [58], [62], [68], [69], [71], [76], [81], [82], [83], [84], [85], [86], [87], [88], [89].

8.1. Напрями кількісного оцінювання ступеня ризику

Оцінка ризику – це систематичний процес виявлення факторів і видів ризику та їх кількісна оцінка, тобто методологія аналізу ризиків поєднує взаємодоповнюючи кількісний і якісний підходи.

Оцінка ризику здійснюється в два етапи: якісний і кількісний. В рамках першого етапу встановлюються джерела й причини ризику, етапів або робіт, при виконанні яких виникає ризик, тобто визначається потенційні зони ризику, виявляються ризики, які пов’язані з діяльністю підприємства, прогнозується практичні вигоди і можливі негативні наслідки ризиків. Результати якісного аналізу є важливими для проведення кількісного аналізу.

На другому етапі розраховуються кількісні значення окремих ризиків і ризиків підприємства в цілому. Також виявляється можливий збиток і дається вартісна оцінка від прояву ризику і, нарешті, завершальною стадією кількісної оцінки є вироблення системи антикризикових заходів і розрахунок їх вартісного еквівалента.

Розглянемо більш детально особливості кількісного оцінювання рівня ризику.

Кількісне оцінювання рівня ризику - це важливий етап процесу управління, який має включати оцінювання реального (фактичного) ризику, а також встановлення меж допустимого ризику для окремих господарських операцій, організаційних підрозділів і фінансових установ. Водночас потрібно оцінити й ризики освоєння нових ринків, продуктів і напрямів діяльності. Ризик економічних рішень оцінюється сподіваними втратами, що є наслідками цього рішення. Ступінь ризику вимірюється втратами (збитками), яких можна очікувати в разі реалізації цього ризику, а також ймовірністю, з якою ці втрати можуть статися. Коли ймовірність втрат висока, а розмір їх малий або навпаки – збитки малоймовірні, хоча й оцінюються як суттєві, то ризик вважається невисоким (малим). Отже, методи оцінки ризику, які формалізують процес вимірювання та розрахунків, мають визначати три основні компоненти ризику:

• розмір (величина) – сума можливих втрат;

• ймовірність настання негативної події;

• тривалість періоду впливу ризику.

Слід відзначити, що кількісна оцінка ризику визначається величиною можливих ймовірносних втрат, тому необхідно враховувати випадковий характер таких втрат. Ймовірність настання події може бути визначена об'єктивним і суб'єктивним методами.

Перша група методів використовується для визначення ймовірності настання події на основі розрахунку частоти, з якою відбувається ця подія. Це методи теорії ймовірностей, економічної статистики, теорії ігор та інші математичні методи.

Суб’єктивні методи базуються на використанні суб’єктивних критеріїв, які базуються на різних припущеннях. До таких припущень відносяться судження оцінюючого, його особистий досвід, оцінка експерта по рейтингу та інш. [3]. Суб'єктивні методи застосовують тоді, коли ризики не піддаються кількісному вимірюванню – квантифікації.

Для оцінки величини фінансових ризиків в основному використовують три групи показників:

• статистичні величини (стандартне відхилення, варіація, дисперсія, коефіцієнт бета);

• непрямі показники ризиковості діяльності, обчислені зазвичай у формі фінансових коефіцієнтів за даними публічної звітності;

• аналітичні показники (індикатори), призначені для оцінки конкретного виду ризику (валютного, відсоткового, кредитного, інвестиційного, незбалансованої ліквідності та ін.) в процесі внутрішнього аналізу діяльності підприємницьких структур.

Для мінімізації або нівелювання впливу ризиків можуть бути використані кумулятивні методи. Ці методи базуються на експертних оцінках, пов’язаних з інвестуванням. При використанні кумулятивного методу на першому етапі розраховується безризикової ставка доходу. Наступним етапом є оцінка надбавки, яка додається до безризикової ставки доходу. Таким чином, кількісно ставка дисконтування розраховується:

Сд = БСД + ΣІР, (8.1)

де Сд – ставка дисконту;

БСД – безризикова ставка доходу;

ΣІР – сума інвестиційних ризиків.

В цілому кумулятивний метод визначається як один із методів оцінки коефіцієнта (ставки) капіталізації, коли коефіцієнт складається з декількох складових: безризикова ставка; премія за ризик; премія за низьку ліквідність; премія за управління інвестиціями; фактор фонду відшкодування.

При використанні цього методу запропоновано наступне співвідношення:

Y = 26,41 x ln X – 64,16, (8.2)

де Y – базова ставка дисконту;

X – діюча ставка Центрального банку .

Запропонована формула дозволяє конкретизувати кількісну характеристику оцінки інвестиційних ризиків. Проте, отримане в результаті кореляційно-регресійного аналізу співвідношення, базується на конкретних показниках минулих періодів. Тому воно носить обмежений характер і віддзеркалює лише ті умови, в яких формувались ці показники.

Слід відзначити, що аспектовані підходи щодо впровадження кумулятивних методів тісно пов’язані також з оцінкою премії за ризик для конкретного підприємства. Премія за ризик диференціюється в залежності від об’єкту інвестування, або від умов інвестування реалізації проекту. Першими факторами виступають: використання нової технології, обладнання, нової техніки, випуск нової продукції та інші. До других факторів відносять: попит і пропозицію, вплив зовнішньоекономічних ризиків, внутрішньо економічні ризики, політична нестабільність та інші.

Досить проблемним питанням є визначення сумарного ризику. В цьому аспекті показник ризику може бути кількісно оцінений наступним чином:

ΣР = (1+а1) * …* (1+ак) – 1, (8.3)

де ΣР – сумарний ризик;

а1….ак – види ризиків.

В умовах інфляційних процесів ставка дисконту визначається співвідношенням:

Rн= Rр + i + Rрхi , (8.4)

Rн – номінальна ставка дисконту;

Rр – реальна ставка дисконту;

i – темп інфляції.

Запропоновані різноаспектовані підходи щодо визначення категорії «ризик» і напрями його оцінки дозволять підприємствам своєчасно реагувати на негативні явища, які пов’язані з макросередовищем і внутрішньогосподарською діяльністю. Слід вказати, що прийняття ефективних управлінських рішень базується на кількісному підґрунті. В цьому аспекті представлені методи кількісної оцінки ризику дозволяють оцінити ці ризики підприємства і встановити рівень премії за них.