6. Показники ефективності туристичної діяльності

Туристичний ринок є невід’ємною складовою світового ринку. За оцінками ВТО на початку третього тисячоліття туризм посів перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів та послуг. Так, у сфері міжнародного туристського обміну щорічний обіг коштів становить 2,2 трлн дол.. США.

Виробляючи 11% загальносвітового національного продукту, залучаючи 7% світових інвестицій, туризм нині є найпотужнішою сферою світової економіки. На частку туризму припадає 11% споживчих витрат, 5% податкових надходжень. У сфері туризму зайнято майже 260 млн чоловік (або 8% існуючих робочих місць) Дедалі більший авторитет міжнародного туризму, його економічна, політична, та соціальна значущість у житті сучасного суспільства визнані урядами більшості країн світу.

Вагомість туризму для економіки окремої країни чи регіону визначається шляхом спеціальних розрахунків на основі статистичних даних, статистичних досліджень та експертних оцінок, виходячи з нормативів споживчих витрат туристів та інших відвідувачів.

Туризм припускає не тільки експорт, але й імпорт товарів і послуг. У першому випадку мають на увазі „активний” туризм, у другому випадку мова йде про „пасивний” туризм. Різницю між кількістю іноземних туристів та інших відвідувачів, які в’їжджали у країну, і кількістю вітчизняних туристів та інших відвідувачів, що виїжджали за кордон, називають туристичним балансом даної країни. Перевищення вартості туристичних товарів і послуг, реалізованих іноземцям у приймаючій країні над вартістю товарів і послуг, реалізованих громадянам даної країни за кордоном, має назву чистий експорт туристичних послуг. Якщо ж перевищує вартість товарів і послуг, реалізованих громадянам даної країни за кордоном, то ця різниця визначається як чистий імпорт туристичних послуг.

Активний міжнародний туризм нерідко ще називають “невидимим експортом”, в зв’язку з тим , що туристські послуги або товари, реалізовані іноземним відвідувачам, не вивозяться із країни; споживач сам переборює відстань, що відокремлює його від товару, який його цікавить.

Активний міжнародний туризм відіграє все більш помітну роль у економіці багатьох країн світу. Наприклад, такі високорозвинені країни Заходу, як Швейцарія, Австрія, Франція, значну частку свого добробуту побудували на доходах від активного міжнародного туризму. Експортні надходження від в'їзного туризму відіграли важливу роль у післявоєнному економічному відродженні європейських країн. І сьогодні активний туризм є одним із джерел покриття дефіциту торговельного балансу.

Так, надходження Іспанії від міжнародного туристичного обміну перевищують витрати на нього майже в 7 разів, Туреччини - в 6 разів, Португалії - 4,8 рази, Греції - 3,5 рази, Італії - 2 рази.

Іноземний туризм, як експортна галузь економіки, посідає перше місце в державах із середнім рівнем розвитку, таких як Іспанія - 41,7%, Греція - 40,4%, Португалія - 22,8%; друге й третє місце - у високорозвинених країнах: Австрії - 32%, Швейцарія - 10%, Данії - 8,7%, Франції - 8,5%.

Активний міжнародний туризм часто виступає як стабілізатор у платіжних балансах окремих країн. Так, наприклад, в Угорщині надходження від іноземного туризму дозволяють покривати майже половину дефіциту платіжного балансу по розрахунках за товари й послуги. Австрія має традиційно негативне сальдо торговельного балансу. Роль туризму в одержанні експортних доходів у цій країні ще більш значна. У вартісному вираженні доходи від реалізації товарів і послуг іноземним туристам в Австрії еквівалентні 1/3 доходу від загального експорту товарів.

Ці приклади викликають особливий інтерес в Україні, де впродовж багатьох років спостерігалася стала тенденція до зменшення експорту товарів і послуг й негативного туристичного балансу.

Доходи від міжнародного туризму дозволяють активізувати платіжний баланс, створювати резерви іноземної валюти для закупівлі на світовому ринку новітніх імпортних засобів виробництва або предметів споживання, що дозволяє скоротити витрати праці на виробництво цих товарів усередині країни. Таким чином, збільшення платоспроможності країни за рахунок іноземних відвідувачів у певній мірі сприяє підвищенню величини виробленого нею валового національного продукту.

Міжнародний туризм є більш вигідною формою реалізації товарів і послуг, ніж зовнішня торгівля, тому що являє собою експорт, здійснюваний у межах країни. Крім надходжень від туристичного обслуговування, зростають доходи від транспортних перевезень, страхових і банківських операцій, інформаційних, екскурсійно-розважальних і багатьох інших видів послуг.

Приймаючи іноземних туристів держава не ризикує ніякими фінансовими втратами, що можливо при традиційному експорті. Крім того, продані іноземцям товари і послуги туристського попиту в країні їхнього перебування приносять значно більші суми у валюті, ніж товари, які були реалізовані за кордоном за допомогою торгівлі. У цьому випадку відпадає необхідність у витраті коштів на транспортування продукції, її страхування, складування, сплату мит і тарифів.

Значення міжнародного туризму полягає також й у розширенні асортименту експортованих товарів і послуг, тому що він дозволяє країні продавати за валюту такі товари й послуги, які неможливо реалізувати через традиційні форми товарообміну. Істотно важливим є й те, що здобуваючи товари в країні відвідування, іноземні туристи оплачують їх за роздрібними цінами, які на внутрішньому ринку значно перевищують оптові ціни на ці ж товари при продажі їх за кордон. Крім того, вся реалізація туристичних послуг здійснюється за готівку, а не в кредит, як це часто буває при зовнішньоторговельних операціях.

Активний міжнародний туризм є важливим засобом пропаганди національного виробника за кордоном, що здійснюється без вкладання в це яких-небудь додаткових коштів.

Водночас підвищення попиту на національний туристично-рекреаційний продукт сприяє росту зайнятості населення у сфері послуг (туристичних, транспортних, банківських, харчування, зв’язку, страхування тощо) та у сфері виробництва споживчих товарів. Європейські дослідники встановили, що за найскромнішими підрахунками соціально-економічний ефект туризму в Європі рівний значенню 1,5. Тобто кожен турист, що витрачає на тиждень приблизно 1000 євро, в дійсності приносить місту 1500 євро. Ці ж дослідники стверджують, що для Європи кожна нова сотня туристів створює одне робоче місце. Але соціально-економічний ефект індустрії туризму в різних містах різних країн є різним. Крім того, ступінь як прямої, так і непрямої дії в різні часові періоди носить неоднаковий характер, що потребує спеціальних досліджень в Україні.

Вклад міжнародного туризму у платіжний баланс країни визначається як різниця між витратами іноземних (в’їзних) відвідувачів в даній країні та витратами резидентів цієї країни за її кордонами і, по суті, являє собою чистий експорт туристичних послуг при перевищенні .витрат іноземних (в’їзних) відвідувачів в даній країні над витратами резидентів цієї країни за її кордонами або чистий імпорт послуг, якщо витрати резидентів цієї країни за її кордонами перевищують .витрати іноземних (в’їзних) відвідувачів в даній країні.

Таким чином, активний міжнародний туризм може стати при відповідних умовах одним з важливих чинників збільшення валового внутрішнього продукту і національного доходу країни.

Відповідно до національної Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності, економічні вигоди країни чи її окремого регіону від розвитку туристичної діяльності визначаються двома групами показників: