3.5.2. Японська чайна церемонія

Чайна церемонія (茶の湯) - специфічна ритуалізована форма спільного чаювання, створена в середні століття в Японії і по теперішній час культивована в цій країні. З’явившись спочатку, як одна з форм практики медитації ченців-буддистів, стала невід’ємним елементом японської культури, тісно пов’язана з багатьма іншими культурними явищами.

• Перед церемонією гості збираються разом в одній кімнаті. Тут їм подається гаряча вода в невеликих чашках.

Призначення цього етапу - створити у гостей загальний настрій, пов’язаний з очікуванням майбутньої церемонії як важливої і приємної дії, зустрічі з прекрасним.

• Потім гості відправляються через сад до чайного будиночка. Перехід через чайний сад по викладеній камінням доріжці символізує віддалення від суєти, повсякденності, турбот, тривог і неприємностей.

• Перед чайним будиночком гостей зустрічає господар. Після стриманого взаємного привітання гості підходять до кам’яного колодязя і здійснюють обряд обмивання: гість омиває руки, обличчя, прополіскує рот. Обряд обмивання символізує тілесну і духовну чистоту.

• Гості розташовуються в чайному будиночку. Проходження через низький і вузький вхід символізує остаточний вихід за межі буденного світу, укриття від усього, що діється зовні.

Незручність входу і необхідність низько нахилитися, входячи в чайний будиночок, символізують рівноправність учасників церемонії - вклонитися змушений кожен, незалежно від знатності, багатства, популярності та суспільного становища. Відповідно до звичаю гості залишають взуття біля порога.

• Увійшовши в будиночок, гість в першу чергу звертає увагу на нішу навпроти входу - токонома. Перед приходом гостей господар вивішує там сувій з висловом, а також поміщає букет квітів і курильницю. Вислів визначає тему, якій присвячується церемонія, і передає душевний стан господаря.

• Господар входить в чайний будиночок останнім, причому не відразу після гостей, а трохи згодом, щоб дати гостям можливість без поспіху розглянути і оцінити предмети в токонома.

• Господар кланяється гостям і займає своє місце - навпроти гостей, біля вогнища.

Поруч з місцем господаря розташовані необхідні для приготування чаю предмети: дерев’яна шкатулка з чаєм, чаша і бамбукова мішалка.

Поки вода в казані нагрівається, гостям подається кайсекі - легка їжа, що складається з простих, не ситних, але вишуканих страв, призначених не для насичення, а для зняття дискомфорту, викликаного почуттям голоду.

Японці вважають, що їжа, що подається до чаю, повинна, в першу чергу, бути приємною для ока, і лише в другу - насичувати. В останню чергу подаються «омогасі» - ласощі до чаю.

• Після кайсекі гості на деякий час виходять з чайного будиночка, щоб розім’яти ноги і підготуватися до основної частини церемонії. В цей час господар змінює сувій в токонома на тябана - композицію квітів.

• Гості знову збираються в чайному будиночку, де господар приступає до приготування чаю. Весь процес проходить в повному мовчанні. Всі уважно спостерігають за діями господаря і вслухаються в звуки вогню, закипаючої води, струменів пари з котла, до яких пізніше додаються тихі звуки, вироблювані маніпуляціями господаря з чашею, чаєм і приладдям.

Господар спочатку проводить їх символічне очищення, а потім приступає до приготування чаю. Всі рухи в цьому процесі строго вивірені і відпрацьовані, господар рухається в такт диханню, гості уважно спостерігають за всіма його діями. Це сама медитативна частина церемонії.

Чай засипається в грубу керамічну чашу, туди ж заливається невелика кількість окропу, вміст чаші розмішується бамбуковою мішалкою до перетворення в однорідну масу і появи зеленої матової піни. Потім у чашу додається ще окріп, щоб довести чай до потрібної консистенції.

• Чашу з приготовленим чаєм господар з поклоном подає гостям (традиційно - по старшинству, починаючи з самого старшого чи самого почесного гостя).

Гість кладе на ліву долоню шовкову хустку (фукуса), приймає чашу правою рукою, ставить її на ліву долоню і, кивнувши наступному по порядку гостю, відпиває з чаші. Потім він кладе фукуса на рогожу, обтирає край чаші паперовою серветкою і передає чашу наступному. Кожен гість повторює ту ж процедуру, після чого чаша повертається до господаря.

• Вживання чаю із загальної чаші символізує єднання присутніх. Після того, як чаша обійде всіх гостей, господар знову передає її гостям, тепер уже порожню, щоб кожен міг уважно розглянути чашу, оцінити її форму, знову відчути у своїй руці.

• З цього моменту починається наступна стадія церемонії - господар готує легкий чай в окремій чашці для кожного з гостей. Починається розмова. Ця частина церемонії - відпочинок, під час неї не говорять про справи, про повсякденні турботи. Предметом обговорення стає сувій в токонома, вислів, написаний на ньому, краса квіткової композиції, чаша, сам чай. Безпосередньо перед подачею чаю гостям подаються ласощі.

• По завершенні бесіди господар, відповівши на всі питання гостей, з вибаченням залишає чайний будиночок, показуючи тим самим, що церемонія підійшла до завершення. У відсутність господаря гості оглядають вогнище, на якому готувався чай, ще раз звертають увагу на квіти в токонома.

• Поки гості залишають чайний будиночок, господар знаходиться поблизу від його входу, мовчки кланяючись. Потім господар деякий час сидить в чайному будиночку, згадуючи минулу церемонію і відчуття, які залишилися від неї. Потім він прибирає в будиночку і йде. Це символізує, що підбиття остаточного підсумку відбулося.