Б) Подразливість і збудливість.

Жива клітина при здійсненні своїх функ­цій безперервно генерує і підтримує елект­ричні потенціали. Було дове­дено, що основними йонами, які беруть участь у генерації електричних потенціалів клітин, є К⁺, Na⁺ , Са^{2 +} і Сl ^-.

Будь-яка клітина, окремі органи чи організм у цілому можуть перебу­вати в двох фізіологічних станах: фізіологічного спокою та активності.

Функціонально активний стан клітини називають збудженням,

недіяльний — фізіологічним спокоєм.

Перехід від фізіологічного спокою до активності відбувається завдяки тому, що всі живі клітини мають здатність до подразливості (реактивності), тобто здатність під впливом зовнішніх чи внутрішніх чинників (подразників) змінювати свою життєдіяльність.

Подразливість — це здатність переходити зі стану спокою в активний стан, тобто змінювати функції і структуру у відповідь на дію зовнішніх факторів, так званих подразників. Процес дії зовнішньої сили — подразнення, а відповідь на нього — біологічна реакція.

Біологічна реакція може бути локальною, тобто розвиватися лише в місці подразнення і не поширюватися на сусідні ділянки мембрани, а може поширюватися уздовж мембрани по всій клітині. У цьому випадку біологічна реакція називається збудженням.

Збудження — реакція у відповідь на подразнення, що проявляється в підвищеній діяльності клітин чи тканин.

Властивість клітин відповідати на подразнення збудженням на­зивається збудливістю.

Проявом збудження є потенціал дії, а його параметрами - показни­ки збудження.

Мірою збудливості є мінімальна сила подразника, що викликає збудження. Ця мінімальна сила носить назву – поріг подразливості. Сила подразника нижче порогової — підпорогова, вище — надпорогова.

По відношенню клітин і тканин до видів подразника (світло, звук, механічна сила, хімічні фактори і т. д.) всі пордразники поділяються на дві групи: адекватні і неадекватні.

Адекватні — це специфічні для даного виду рецепторів клітин подразники, до яких у процесі еволюції рецепторний апарат пристосувався шляхом підвищення збудливості. Поріг збудження в таких подразників дуже низький.

Неадекватні — це подразники, що не відповідають біологічним особливостям тканини. Вони викликають збудження, коли з’являється ушкодження.

3)Транспорт йонів через мембрани.

Транспортування речовин відбу­вається за кількома механізмами і тому може бути:

• пасивним,

• первинно-активним і

• вторинно-активним,

• піноцитозом та

• ендоцитозом.

Розберемо коротко кожен з них.

Транспорт речовин іде у двох напрямках:

- у клітину (ендоцитоз) і

- з неї (екзоцитоз).

Ендоцитоз

Шляхом ендоцитозу в клітину проникають великі частинки. Цей шлях має дві основні форми:

- піноцитоз і

- фагоцитоз.

За допомогою піноцитозу клітина поглинає маленькі краплі розчинених поживних речовин з позаклітинної рідини, особливо молеку­ли білків.

Фагоцитоз використовується для поглинання великих об'єктів, таких, як бактерії, клітини, частинки зруйнованої тканини.

Фагоцитоз – це здатність клітин поглинати і перетравлювати різні часточки живої і неживої матерії.

Після ендоцитозу рецептори багато сотень разів повертаються на клітинну поверхню для повторного використання, і в той же час ліганди, зв’язані з ними, ефективно руйнуються. (Рецептори потім повертаються в плазматичну мембрану, а ліганди доставляються в лізосоми).