
- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •І. Визначення фізіології як науки, об’єкта її досліджень, завдань.
- •Іі. Визначення основних понять фізіології: функція, процес, фізіологічна норма, механізм, реакція, подразнення.
- •Ііі. Рівні будови організму людини та його функції. Єдність організму та довкілля.
- •Необхідно розрізняти окремо особливості структурної і функціональної організації організму.
- •2. Реґуляція процесів метаболізму ядром клітини.
- •3. Метаболічна реґуляція активності ферментних систем клітини.
- •4. Гуморальний і нервовий контроль клітинних функцій. Гуморальна регуляція
- •Нервова регуляція
- •IV.Збудливі тканини.
- •Клітинні мембрани
- •Будова клітинних мембран.
- •Ліпідні компоненти мембран.
- •Білки мембран.
- •Б) Подразливість і збудливість.
- •3)Транспорт йонів через мембрани.
- •Розберемо коротко кожен з них.
- •Ендоцитоз
- •Екзоцитоз
- •Пасивний транспорт.
- •Первинно - активним транспортом.
- •Функції йонних каналів.
- •Електрозбудливий канал
- •Хемозбудливий (лігандзалежний) іонний канал має:
- •Класифікація каналів.
- •IV. За швидкістю відкривання чи закривання ворота:
- •V. За розміром селективної ділянки:
- •Vі. В залежності від виду контролю за каналом:
- •Г) Мембранні потенціали спокою та збудження.
- •Мембранний потенціал спокою.
- •Умови виникнення потенціалу спокою:
- •Розвиток потенціалу дії.
- •Значення параметрів подразника для виникнення потенціалу дії
- •Значення сили подразнення.
- •Значення тривалості подразнення.
- •Значення швидкості наростання сили подразника.
- •6) Рефрактерність.
- •7)Закони подразнення. Закон Пфлюгера.
- •2. Закон сили подразнення:
- •3. Закон "все або нічого".
- •4. Закон тривалості подразнення (закон гіперболи).
- •5. Закон градієнта подразнення.
- •Д)Проходження імпульсу по нервовим волокнам
- •Будова мієлінізованого волокна
- •3. Закон ізольованого проведення збудження. У нервовому стовбурі, що складається із безлічі нервових волокон, збудження з одного нервового волокна на сусідні не передається.
- •V. Фізіологія м`язів.
- •Посмуговані м'язи
- •Будова м'язового волокна та типи м`язових волокон.
- •Саркоплазматичний матрикс
- •Агранулярна ендоплазматична сітка або саркоплазматичний ретикулум)
- •Б)Будова та функції нервово-м’язового синапсу. Механізм поєднання збудження та скорочення у м’язових волокнах.
- •Будова нервово – м`язового синапса.
- •Механізм передачі збудження через синапс
- •Основні причини втоми синапса:
- •Механізм скорочення і розслаблення м'язів
- •В) Типи скорочення м’язів залежно від зміни їхньої довжини та напруження: ізометричні, ізотонічні.
- •Поодиноке скорочення.
- •Тетанічне скорочення.
- •Оптимум и пессимум (по н. Введенскому).
- •(1) При різній частоті подразнень (2) Тонічне скорочення.
- •Крім того, скорочення м`яза поділяються на:
- •Г) Властивості м’язів в організмі. Рухові одиниці. Сила й робота м’язів.
- •Будова рухової одиниці
- •Д). Енергетика м’язового скорочення, фази теплоутворення. Теплопродукція м'яза.
- •Робота і стомлення м'язів
- •Сила м'яза.
- •Стомлення м'яза.
- •Є) Фізіологія та властивості гладких м’язів. Автоматія. Будова гладкого м`яза.
- •Пейсмекери.
- •Мають пейсмекери, тому здатні до автоматії.
- •Щілинні контакти мають низький опір і забезпечують електротонічне передавання деполяризації від збуджених клітин до сусідніх незбуджених.
- •Величина потенціалу спокою цих м'язів коливається від -50 до -60 мВ. Особливості скорочення непосмугованих м'язів
- •Регулювання постави і рухів
- •Рухові функції спинного мозку
- •Моносинаптичні рефлекси
- •Полісинаптичні рефлекси
- •Вплив вищих відділів цнс на рефлекси спинного мозку
- •Рухові функції стовбура головного мозку
- •Статичні рефлекси постави
- •Статичні рефлекси випрямлення
- •Статокінетичні рефлекси
- •Моторні функції мозочка
- •Рухові функції півкуль великого мозку
- •Зв'язки рухових зон кори
- •Базальні ядра (стріопалідарна система)
- •Інтегративна діяльність моторних структур цнс з організації рухів
- •Ретикулярна формація
- •А. Тести для самоконтролю:
- •15. Тестове завдання
- •1.Якщо на м`язове волокно, яке знаходиться в максимальному скороченні, нанести подразнення доволі значної сили, то чи відповість волокно додатковим скороченням? Чому?
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Б) Подразливість і збудливість.
Жива клітина при здійсненні своїх функцій безперервно генерує і підтримує електричні потенціали. Було доведено, що основними йонами, які беруть участь у генерації електричних потенціалів клітин, є К+, Na+ , Са2 + і Сl -.
Будь-яка клітина, окремі органи чи організм у цілому можуть перебувати в двох фізіологічних станах: фізіологічного спокою та активності.
Функціонально активний стан клітини називають збудженням,
недіяльний — фізіологічним спокоєм.
Перехід від фізіологічного спокою до активності відбувається завдяки тому, що всі живі клітини мають здатність до подразливості (реактивності), тобто здатність під впливом зовнішніх чи внутрішніх чинників (подразників) змінювати свою життєдіяльність.
Подразливість — це здатність переходити зі стану спокою в активний стан, тобто змінювати функції і структуру у відповідь на дію зовнішніх факторів, так званих подразників. Процес дії зовнішньої сили — подразнення, а відповідь на нього — біологічна реакція.
Біологічна реакція може бути локальною, тобто розвиватися лише в місці подразнення і не поширюватися на сусідні ділянки мембрани, а може поширюватися уздовж мембрани по всій клітині. У цьому випадку біологічна реакція називається збудженням.
Збудження — реакція у відповідь на подразнення, що проявляється в підвищеній діяльності клітин чи тканин.
Властивість клітин відповідати на подразнення збудженням називається збудливістю.
Проявом збудження є потенціал дії, а його параметрами - показники збудження.
Мірою збудливості є мінімальна сила подразника, що викликає збудження. Ця мінімальна сила носить назву – поріг подразливості. Сила подразника нижче порогової — підпорогова, вище — надпорогова.
По відношенню клітин і тканин до видів подразника (світло, звук, механічна сила, хімічні фактори і т. д.) всі пордразники поділяються на дві групи: адекватні і неадекватні.
Адекватні — це специфічні для даного виду рецепторів клітин подразники, до яких у процесі еволюції рецепторний апарат пристосувався шляхом підвищення збудливості. Поріг збудження в таких подразників дуже низький.
Неадекватні — це подразники, що не відповідають біологічним особливостям тканини. Вони викликають збудження, коли з’являється ушкодження.
3)Транспорт йонів через мембрани.
Транспортування речовин відбувається за кількома механізмами і тому може бути:
пасивним,
первинно-активним і
вторинно-активним,
піноцитозом та
ендоцитозом.
Розберемо коротко кожен з них.
Транспорт речовин іде у двох напрямках:
- у клітину (ендоцитоз) і
- з неї (екзоцитоз).
Ендоцитоз
Шляхом ендоцитозу в клітину проникають великі частинки. Цей шлях має дві основні форми:
- піноцитоз і
- фагоцитоз.
За допомогою піноцитозу клітина поглинає маленькі краплі розчинених поживних речовин з позаклітинної рідини, особливо молекули білків.
Фагоцитоз використовується для поглинання великих об'єктів, таких, як бактерії, клітини, частинки зруйнованої тканини.
Фагоцитоз – це здатність клітин поглинати і перетравлювати різні часточки живої і неживої матерії.
Після ендоцитозу рецептори багато сотень разів повертаються на клітинну поверхню для повторного використання, і в той же час ліганди, зв’язані з ними, ефективно руйнуються. (Рецептори потім повертаються в плазматичну мембрану, а ліганди доставляються в лізосоми).