1. Для них характерна пластичність (здатність зберігати розтягнену форму без змін напруження).

2. Вони утворюють функціональний синцитій зав­дяки нексусам (міжклітинним контактам без злиття тіл гладеньком'язових клітин - десмосом) і з'єднанням проміжного характеру на зразок відростків.

3. Мають пейсмекери, тому здатні до автоматії.

4. Щілинні контакти мають низький опір і забезпечують електротонічне пере­давання деполяризації від збуджених клітин до сусідніх незбуджених.

5. Нексуси ( контакти) суміжних клітин містять утворення, подібні до іонних каналів. Відростки відіграють роль у передаванні механічної сили між контактами. Наявність між міоцитами контактів (нексусів) з низьким перехідним опором перетворює їх на електричний синци­тій. У результаті багато клітин функціонують як безперервна в елек­тричному відношенні одна велика клітина.

6. Величина потенціалу спокою цих м'язів коливається від -50 до -60 мВ. Особливості скорочення непосмугованих м'язів

Скорочення непосмугованих м'язів відрізняється високою економністю порівняно зі скелетними м'язами (АТФ витрачається у 10-100 разів мен­ше), що забезпечує можливість тривалих скорочень без розвитку втоми.

Скорочення гладеньких м'язів - тривалі й менш втомливі.

Умовно скорочення поділяються на фазні (фазно-тонічні) й тонічні.

Регулювання постави і рухів

Для регулювання більшості мимовільних (рефлекторних) і довільних рухів людини найпростішої рефлекторної дуги недостатньо. Різні моторні структури ЦНС повинні постійно отримувати інформацію від відповідних рецепторів про положення тіла або його окремих частин у просторі, швидкість його переміщення, прискорення, зміни в окремих ланках систе­ми. Рух зумовлює появу змін у потоках чутливих нервових імпульсів, що проходять від м'язів, сухожилків, суглобів і шкіри. Ця інформація надхо­дить безпосередньо до моторної кори і спінального мозочка, який передає її до ядер стовбура головного мозку. Вони забезпечують також формуван­ня зворотного зв'язку, завдяки якому рефлекторна відповідь може зміни­тися і значно підвищиться точність рухів. Запускаються моторні рефлек­си з великої кількості різноманітних рецепторів. Основними шляхами стовбура головного мозку, що пов'язані із забезпеченням постави та коор­динування, є червоноядерний-спинномозочковий, ретикуло-спинномо-зочковий, покришко-спинномозочковий, присінково-спинномозочковий, а також шляхи, спрямовані до мотонейронів стовбура. Крім того, людина здатна виконувати цілеспрямовані свідомі рухи, команди для яких зарод­жуються у корі великого мозку.

Філогенез розвитку нервової системи здійснювався від формування сег­ментарного відділу спинного мозку до переднього мозку через послідовну появу проміжних відділів ЦНС. У такому разі в кожному наступному відділі ЦНС формувалися рухові нервові центри, що за посередництва по­передніх нижчерозташованих включалися у регулювання рухів, не заміню­ючи їх, а підпорядковуючи і модулюючи їхній вплив. У результаті всі цент­ри, складаючи елементи ієрархічної системи, водночас діють як партнери. Усе це призвело до утворення складної системи багаторівневого нервового центру, що забезпечує людині можливість виконання усієї різноманітної гами рухів.