Рухові функції півкуль великого мозку

Основна рухова ділянка кори локалізована у прецентральному завитку. Ураження цього завитка спричинює па­ралічі і парези, що особливо помітно проявляються у кистях рук, стопах, мімічних м'язах і м'язах, які пов'язані з артикуляцією.

В інших зонах кори так само є нейрони, що беруть участь у регулюванні рухів. Так, виділяють другу моторну зону, що розташована у глибині міжпівкульної щілини, де також представлені всі м'язові зони тіла. У ло­бовій ділянці розташовані нейрони, які відповідають за складні рухові ак­ти. Ця зона є головним асоціативним полем, що бере участь в організації складного усвідомленого руху. Ушкодження даного відділу кори супро­воджується порушенням найбільш складних і важливих усвідомлених рухів людини: рухів дистальних відділів кінцівок, язика тощо.

Зв'язки рухових зон кори

Аферентні імпульси до моторних зон кори надходять через моторні яд­ра таламуса. Через них кора пов'язана як із сенсорною системою ЦНС, у тому числі сенсорними зонами самої кори, так і з підкірковими базальни­ми гангліями та мозочком.

Моторна ділянка кори регулює рухи за допомогою еферентних зв'язків трьох типів:

а) безпосередньо на мотонейрони спинного мозку через пірамідний тракт,

б) за допомогою зв'язків із нижче розташованими руховими центрами,

в) шляхом впливу на переда­чу та обробку інформації у чутливих ядрах стовбура мозку і таламуса.

Таким чином, завдяки зв'язкам моторної кори з руховими підкірковими центрами і мозочком вона бере участь у точному виконанні всіх цілеспрямованих рухів, як довільних, так і мимовільних.

Через систему асоціативних волокон моторна кора пов'язана з багатьма іншими зонами кори великого мозку, що забезпечує надходження зоро­вих, слухових та інших сенсорних сигналів, які мають важливе значення для керування довільними рухами.

Отже, рухові ділянки кори великого мозку відповідають за програму­вання та реалізацію вроджених і набутих цілеспрямованих рухів. Вони є останньою ланкою, у якій план рухів, утворений у різних зонах кори вели­кого мозку (моторній, асоціативній тощо), перетворюється у програму уз­годження відповідних рухів одночасно в різних суглобах і де відбувається регулювання рухів шляхом порівняння попереднього плану із результа­том його виконання. Руховий апарат "навчається" за допомогою виконан­ня дії, виконання рухів, удосконалюється шляхом повторних дій, сприяю­чи виробленню і збереженню мануальних навичок. Головним завданням кори, її моторної зони, є вибір групи м'язів, які відповідають за виконання рухів у будь-якому суглобі, а не безпосереднє регулювання сили і швид­кості їх скорочення. Це завдання виконують нижчі центри, включно аж до мотонейронів спинного мозку. У процесі складання програми руху мотор­на кора отримує інформацію від базальних ядер і мозочка.

Базальні ядра (стріопалідарна система)

Базальні ядра (хвостате ядро, лушпина та бліда куля) є важливою підкірковою сполучною ланкою між асоціативними і руховими ділянками кори великого мозку. Аферентні сигнали надходять спочатку до смугасто­го тіла переважно від сенсорних та асоціативних зон кори великого мозку і чорної субстанції середнього мозку. У свою чергу, смугасте тіло за допо­могою еферентних волокон пов'язане з блідою кулею та чорною субс­танцією, звідки імпульси через таламус спрямовуються до моторних зон кори або до ядер мозкового стовбура. Тому ураження їх звичайно супро­воджується значними розладами довільних рухів.

Важливим є зв'язок смугастого тіла та чорної субстанції середнього моз­ку, нейрони якої синтезують дофамін. За умови дефіциту синтезу дофаміну розвивається хвороба Паркінсона, що супроводжується підвищенням тонусу м'язів, амімією (маскоподібне обличчя), скованістю та обмеженістю рухів, тремором спокою. Істотною є роль чорної субстанції також у разі стримуван­ня деяких мимовільних рухів, особливо за різних емоційних станів.

За рахунок зв'язків моторних ядер таламуса з моторними центрами ко­ри базальні ганглії відіграють роль важливої проміжної ланки в ланцюзі асоціативних і сенсорних зон кори та її моторних відділів. У результаті стріопалідарні структури, які не мають прямого виходу на мотонейрони спинного мозку, беруть участь у кірковому регулюванні рухів. Вони

здійснюють перехід від задуму про довільний рух до фаз його виконання і за посередництвом пірамідних трактів впливають на мотонейрони, що іннервують м'язи-згиначі. Через зв'язки з ядрами ретикулярної формації стовбура вони впливають на тонус м'язів-згиначів і розгиначів. Стріопалідарна система разом із чорною субстанцією впливає на активність ланцюга моносинаптичнихрефлексів спинного мозку_} діючи на мотонейрони. Ця система у разі виконання довільних рухів попе­редньо задіює тонічні м'язи і сегментарні рефлекторні механізми, модулю­ючи їх, полегшуючи виконання складних рухових програм.

Смугасте тіло разом із мозочком бере участь у запам'ятовуванні рухо­вих програм під час навчання. У результаті багаторазових повторів рухи стають настільки мимовільними, що роль кіркових моторних центрів в ор­ганізації їхнього виконання зводиться до мінімуму.

Базальні ядра та ядра мозкового стовбура (червоні ядра, чорна субс­танція середнього мозку) входять до складу екстрапірамідної системи (ЕПС), що бере участь у регулюванні рухів і м'язового тонусу разом із пірамідним трактом. ЕПС забезпечує регулювання мимовіль­них рухових актів і м'язовий тонус. Однак завдяки зв'язкам пірамідного тракту зі структурами ЕПС кора великого мозку регулює як усвідомлені (довільні), так і мимовільні рухи.