Функції нирок
поділяють на видільні і невидільні.
Утворюючи і виділяючи сечу, нирки відіграють основну роль у видільній системі організму; одночасно вони виконують також інші функції.
Основними функціями нирки є:
Екскреторна:
а) екскреція кінцевих метаболітів азотистого обміну;
б) екскреція чужорідних речовин;
в) екскреція надлишків органічних і неорганічних речовин, які потрапили з їжею або утворилися у процесі метаболізму.
Екскреторна функція нирок пов'язана з процесами фільтрації і секреції.
В епітелії канальців нирок деякі з цих речовин піддаються подальшому руйнуванню. Крім аміаку нирки можуть екскретувати й інші сполуки азотистого обміну, які утворюються безпосередньо в нирках або надходять до них із кров'ю. До таких речовин належать: сечовина, сечова кислота, креатинін.
Деякі харчові та лікарські речовини не руйнуються в організмі до кінцевих продуктів і можуть виводитися лише через нирки, інші фільтруються й потім можуть реабсорбуватися. Очищення крові від цих речовин залежить від кількості утвореної сечі (як у разі обміну сечовини).
Інші, наприклад, пеніцилін, йодовмісні контрастні речовини типу діодрасту, парааміногіпурова кислота, не тільки фільтруються, але й секретуються епітелієм канальців. Тому їх концентрація у сечі може бути в 500-1000 разів більшою, ніж у крові. Із сечею виводяться багато гормонів та їх метаболітів.
Якщо частину функцій, які виконують нирки, можуть компенсувати інші органи, то їх екскреторна функція найменш замінна. Незважаючи на
деякий "запас надійності" (людина може жити і з однією ниркою), за наявності ураження нирок розвивається уремія. У такому разі безпосередньою причиною смерті хворого може бути затримка в організмі токсичних азотвмісних речовин.
Гомеостатична:
а) підтримування оптимального осмотичного тиску;
б) підтримування іонного балансу організму;
в) підтримування кислотно-основної рівноваги;
г) участь у регулюванні кровообміну;
д) участь у регулюванні об'єму крові, що циркулює.
Участь нирок у підтримуванні кислотно-основної рівноваги (КОС) організму полягає в очищенні крові від нелетких кислот та основ, які утворилися у процесі метаболізму або надійшли з їжею у надто великих кількостях.
Іони, що виводяться у сечу, змінюють її рН у широких межах (4,5-8,6).
За максимального закислення сечі іон Н+ виводиться як у вільному стані, так і в зв'язаному (з буферними сполуками). Іони водню надходять у сечу не тільки з фільтратом, вони можуть секретуватися у дистальних і проксимальних відділах канальців нефрона. У проксимальних відділах Н+ обмінюється на Na+ під час реабсорбції останнього в ділянці апікальної поверхні ендотеліальних клітин. У разі алкалозу рН крові та концентрація у ній НСОз зростають і нирки починають виділяти лужну сечу.
Загальновідомо, що організм більш як наполовину складається з води. Тому надзвичайно важливе значення має підтримання водного балансу організму (табл. 6)
Підтримання балансу води досягається завдяки концентруванню та розведенню, сечі - в результаті процесів фільтрації, реабсорбції та секреції в нирках.