3. Будівельні особливості
У період Відродження будівництва міст приділяється особливу увагу. Буржуазію не задовольняють криві тісні середньовічні провулки. Виникає ідея містацентричного типу, відбиває синтез раціональних форм римських військових таборів з природноразвивавшимися концентричними структурами міст середньовіччя.
Інтерес Вільгельма до міському пейзажу, повсякденному побуті городян стимулював розвиток перспективної живопису, жанрових композицій, мистецтва Відродження загалом.
"Ідеальний місто" епохи відродження
Інший аспект практичного містобудування, що реалізовуватиме нові принципи у вже сформованих містах, було визнано створення в аморфною міське середовище композицій, стали згодом осередками міських ансамблів. Бароко приваблює пейзаж як один з основних компонентів міського ансамблю. Триває архітектурне формування міських центрів. У цьому площа втрачає функціональне і демократичний зміст, властиве їй у епоху раннього середньовіччя (місце торгівлі, народних збіговиськ). Вона стає прикрасою міста, його парадній частиною, що приховує стихіювнутриквартальной забудови.
Вулицям за доби Відродження не приділялося багато уваги. У період бароко головні вулиці прокладаються як широких проспектів (Віа Корсо у Римі, що виходить на площа дельПополо). Ансамбль площі дельПополо представляє приклад трипроменевої композиції, ілюструючої принципи бароко в містобудуванні. Дві церкви, збудовані в час, реконструкції площі, борознять міське рух втричі русла і орієнтованіапсидами не так на схід, а відповідність до містобудівним задумом, входом північ.
Архітектура Відродження велике значення набуває розробка проекту з позицій теоретичної механіки, його інженерне обгрунтування. Відбувається диференціація роботи проектувальника і будівельника. Архітектор тепер здійснював керівництво будівництвом, але з був однією з майстрів, безпосередньо що у роботі. Разом із тим він як детальноприрабативал весь проект, часто на моделі, а й продумував хід будівельних робіт, використання будівельних механізмів на підйом і монтажу.
Стиль бароко: а - церква святоїСусанни у Римі, б – фрагмент інтер'єру палаццо діСан-Мацано у Турині, в - одяг, р - шафу, буд. - дзеркало, е - стіл
Повернення до античнимсомасштабним людини й конструктивно правдивим - ордерним системам у виборі художніх засобів художньої виразності пояснюється загальної гуманістичної спрямованістю культури Відродження. Але вже у ранніх роботах ордер використовується для розчленовування і через посилення виразності стіни на фасаді й у інтер'єрі, кому надалі настеновую площину накладаються дві - три ордерні "декорації" різних масштабів, створюють ілюзію глибини простору.Зодчими Відродження подолано сувора антична взаємозв'язок конструкції і форми і вироблені, по суті, суто естетичні норми «образотворчої» тектоніки, відповідність якої конструктивною й просторової логіці споруди дотримувалося залежно від постановки загальної художнього завдання.
У період бароко ілюзорно глибинна трактування стіни триває реальними об'ємними композиціями як скульптурних груп, фонтанів (палаццо Полі з фонтаном Треві). Невипадковим, тому інтерес зодчих Відродження на роботу над міськими ансамблями та рішуча поворот до розуміння архітектури як організованою середовища. Однак у феодальну епоху масштаб реалізації містобудівних починань рідко переходив межі ансамблів палацевих чи соборних площ.
Про.Шуази, характеризуючи добу Відродження, писав, що перевага Ренесансу у тому, що не знав видів мистецтва, незалежних одне одного, але знав лише єдине мистецтво, у якому зливаються всі можливі способи висловлювання прекрасного.