Теми рефератів

1. Особливості мовознавчих розвідок у добу античності та середньовіччі.

2. Загальна характеристика частин мови.

3. Засоби зв’язку в складних реченнях.

4. Жанри наукового і публіцистичного стилів.

5. Лексико-стилістичні норми текстів документів.

6. Лінгвістичні особливості довідково - інформаційної документації.

7. Мовні особливості розпорядчих документів.

8. Змісти та мовне оформлення кадрової документації.

9. Етикет ділової людини.

10. Сутність поняття «семантично завершена частина тексту».

11. Загальна характеристика довідково-інформаційної документації, шляхи її уніфікації і удосконалення.

12. Особливості складання звіту, службового листа, рецензії, довідки.

13. Види стилів української літературної мови, їх значення.

14. Специфіка офіційно-ділового стилю.

15. Проблеми та перспективи розвитку термінології документознавства.

16. Композиція тексту службових документів.

17. Вимоги до ділових електронних листів.

18. Характерні риси перекладу технічної літератури як особливого виду міжкультурної мовної діяльності.

19. Важливість перекладу науково-технічної літератури.

20. Основні види і форми науково-технічного перекладу.

21. Мета праці перекладача.

22. Критерій точності перекладу.

23. Комунікативний тип тексту як фактор, що визначає «поведінку» перекладача.

24. Прагматичні модифікації при перекладі.

25. Використання законів логіки у структурі документного тексту.

26. Системи автоматичного перекладу.

27. Створення текстових електронних документів.

28. Робота з таблицями у Word-документі.

29. Засоби та види автоматичного перекладу.

30. Використання комп’ютерних технологій для складання службових документів.

Додатки до завдань практичне заняття № 3-4

Завдання. Прочитайте текст. Визначте основні мікротеми тексту.

Діловодство і документи

Діловодство (справочинство) − це діяльність, яка охоплює документоведення, або документаційне забезпечення управління роботою установ, підприємств, організацій, та робота з документами під час виконання управлінських справ керівними органами всіх рівнів. Основними елементами справочинства є писані документи й документоведення, тобто створення документів, та організація роботи з ними.

Документація − це сукупність взаємопов’язаних і взаємочинних документів, які становлять цілісну систему, що має специфічні риси й відповідає Єдиній державній системі діловодства — державним стандартам.

Справочинство послуговується офіційно-діловим стилем, який має такі підстилі: дипломатичний, законодавчий, канцелярський.

Дипломатичний підстиль обслуговує сферу міждержавних відносин у галузі політики, економіки, культури (це міждержавні угоди, конвенції, звернення, ноти, протоколи, повідомлення — комюніке). Законодавчий підстиль використовується у сфері законодавства (це акти, закони, укази, постанови, статути, видані й затверджені вищими органами державної влади та найвищими посадовими особами). Канцелярським, або адміністративно — канцелярським, під стилем укладають довідки, листи, посвідчення про відрядження, розпорядження, списки, накази, графіки відпусток тощо. Саме ним, канцелярським під стилем, створюють майже всі документи, необхідні для встановлення офіційних, ділових, службових, партнерських контактів між організаціями, установами та громадянами.

Слово документ (documentum) у перекладі з латинської мови означає повчальний приклад, взірець, доказ. Цей термін має кілька значень: а) діловий папір, який посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь; б) письмове посвідчення, яке офіційно підтверджує особу; в) письмовий твір, рисунок, грамота як свідчення, яке офіційно підтверджує особу; в) письмовий твір, рисунок, грамота як свідчення про щось історичне, важливе.

Багатозначність терміна зумовлена тим, що документи використовуються в багатьох сферах людської діяльності людини. Документи, як основний вид ділової мови, носії інформації, є засобом засвідчення, доведення певних фактів, отже, є основою для прийняття рішень, узагальнень, для доказів, тобто мають велике правове значення.

Документи повинні бути правильно складені за формою (формуляр документа — від лат. formula — образ, вид, форма) за змістом, з дотриманням відповідних кожному реквізитів (від лат requistum- необхідне, потрібне) — сукупності формальних елементів у складі документа, відсутність яких

позбавляє документ юридичної сили.

Отже, документ є носієм об’єктивної, достовірної інформації, матеріальним об’єктом з інформацією, закріпленою вигаданим людиною способом для передавання її (інформації) в часі і просторі, і має, згідно з чинним законодавством, юридичну силу.

Завдання. Простежте, яким чином реалізовано категорії тексту в поданих прикладах.

І. Ділові листи – надзвичайно поширений, практичний спосіб комунікації. З погляду етикету вони значно менші, ніж телефонні дзвінки, втручаються у розпорядок дня працюючого.

Як правило, ділові листи пишуться на бланках організації / компанії, для яких варто вибирати папір найвищої якості, яку дозволяє бюджет установи. Не варто використовувати офіційні бланки для персональних листів, у такий спосіб ви можете внести непорозуміння, що буде виявом

непрофесіоналізму.

Більшість ділових листів пишуться з наміром спонукати адресата на певну відповідь. Виходячи з цього, намагайтеся, щоб написане вами було ефективним, чітким, наполегливим, але при цьому звучало доброзичливо й ні в якому разі не містило помилок (Н. Тимошенко).

ІІ. Клімат України досить суворий, і теплий одяг нашому населенню завжди був потрібний не менше як на шість, а то й на сім місяців у році. Ось чому в Україні хутро завжди було найулюбленішим матеріалом для виготовлення верхнього теплого одягу як для чоловіків, так і для жінок. Колись наші предки вживали для одягу хутро з диких та свійських тварин. Із свійських найбільше використовувались вівці, а з диких – ведмеді, лисиці та вовки, а на узгір’ї Карпатських гір – олені. На оздобу теплого верхнього одягу завжди використовувались хутра дрібних диких тварин, як ось: куниць, соболів, горностаїв, бобрів та білок. Зі старих літературних пам’яток відомо, що вже в IX-XII століттях слов’янські племена платили данину князям куничим і білячим хутром (О. Воропай).

Завдання. Визначте, які різновиди інформації превалюють у поданих текстах. Чим це зумовлено? Установіть основні функції в кожному з поданих текстів.

І. Розрізнити значення слів, установити їх точну семантику допомагає тлумачний словник. Відбиваючи сучасні лексичні норми, словник кваліфікує слова, словоформи щодо їх уживаності, тобто вказує на застарілі, рідковживані, діалектні слова, а також на їх розмовне чи книжне стилістичне забарвлення. Проте не всі конкретні випадки слововживання, сполучуваності слів охоплює наявний у словнику матеріал. Природно, що мовна практика ставить щоразу нові питання, бо в мові постійно відбуваються лексико-семантичні й стилістичні зміни; народжуються нові значення слів та відтінки цих значень, виникають нові поняття-терміни, стають термінами загальновживані слова, змінюється співвідношення між активною й пасивною лексикою, з’являються нові усталені (фразеологізовані) сполуки, особливо в книжних стилях.(З підручника).

ІІ. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання й захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом (Конституція України, ст.10).

ІІІ.

Мені відкрилась істина печальна:

життя зникає, як ріка Почайна.

Через віки, а то й через роки,

ріка вже стала спогадом ріки.

І тільки верби знатимуть старі:

киян хрестили в ній, а не в Дніпрі (Л. Костенко).

ІV. За даними психологічних досліджень в Україні останнім часом відбувається зміна цінностей (куди поділися такі цінності, як дружба, патріотизм, колективізм та ін.). Пріоритетними стають інші – більш приватні, індивідуалістичні. Більшість людей орієнтуються на ті цінності, які є важливими для облаштування власного життя. Ті ж, які є важливими для суспільства та держави, їх цікавлять менше. Найчастіше можна почути таке: „А що я від цього матиму?”. Сьогодні відбувається відчуження людини від суспільства, від інших людей, у деяких домінує бажання отримувати прибутки будь-якою ціною, за рахунок інших. Але те, що маєш, з собою не забереш, а в житті людині хочеться залишити свій слід. Його залишають, як правило, ті, хто віддає себе і свою працю для інших (Г. Чайка).

Завдання. Запропонуйте текстологічну характеристику висловлювання: доведіть, що це текст; визначте його категорії, функції. Охарактеризуйте текст за всіма відомими вам класифікаціями.

Література дає нам колосальний, великий і глибокий досвід життя. Вона робить людину інтелігентною, розвиває не тільки почуття краси, а й розуміння життя, усіх його складностей, служить провідником в інші епохи і до інших народів, розкриває перед нами серця людей. Одне слово, робить вас мудрими. Проте все це дається тільки тоді, коли ви читаєте, занурюючись у всі подробиці. Адже найголовніше часто ховається саме в дрібницях. А таке читання можливе лише тоді, коли ви читаєте із задоволенням, не тому, що той чи інший твір потрібно прочитати, а тому, що він вам подобається – ви відчули, що автору є що сказати, є чим з вами поділитися, і він уміє це зробити. Якщо перший раз прочитали твір неуважно – прочитайте вдруге, утретє.

У людини повинні бути улюблені твори, до яких вона звертається неодноразово, які знає в подробицях, може пригадати за сумних обставин то для підняття настрою, то для розрядки обстановки, то посмішити, то просто висловити своє ставлення до того, що відбувається з вами чи з кимось іншим.

Умійте читати не тільки для відповідей на заняттях і не тільки тому, що ту чи іншу річ читають зараз усі – вона модна. Умійте читати з інтересом і не поспішаючи.

Чому телевізор частково витісняє тепер книжки? Та тому, що телевізор змушує вас не поспішаючи передивитись якусь передачу, сісти зручно, щоб вам нічого не заважало, він вас відволікає від турбот, він диктує – як дивитися і що дивитися. Але намагайтеся вибрати книжку за своїм смаком, сядьте з книжкою зручніше, і ви зрозумієте, що є багато книжок, без яких не можна жити, які важливіші і цікавіші від багатьох передач. Я не кажу: перестаньте дивитися телевізор. Проте я кажу: дивіться вибірково. Витрачайте свій час на те, що варте цих витрат. Читайте якомога більше і читайте дуже вибірково. Визначайте самі свій вибір, керуючись тим, якого значення набула вибрана вами книжка в історії людської культури, щоб стати класичною. Це означає, що в ній щось є істотне. А може, це істотне для культури людства виявиться істотним і для вас.

Класичний твір – той, що витримав випробування часом. З ним ви не змарнуєте свій час. Проте класика не може відповісти на всі питання сьогодення. Тому потрібно читати й сучасну літературу. Не накидайтеся тільки на кожну модну книжку. Не будьте метушливі. Через метушливість людина безглуздо витрачає найбільший і найкоштовніший капітал, яким вона володіє, – свій час (За Д. Лихачовим).