
- •Анатомія людини Частина і
- •5.01020101 «Фізичне виховання»*
- •Тема 1. Вступ. План.
- •1. Анатомія як наука і предмет викладання. Її місце в системі біологічних і медичних наук. Класифікація анатомічних наук: описова, топографічна, вікова, пластична, функціональна.
- •2. Значення курсу «Анатомія людини» в зв’язку з вимогами теорії і практики фізичного виховання і спорту та для підготовки вчителів фізичного виховання.
- •3. Методи анатомічних досліджень.
- •4.Анатомічна номенклатура.
- •Модуль 1. Організм людини, його складові структури та індивідуальний розвиток.
- •Тема 5. Короткі відомості про індивідуальний розвиток організму людини. План.
- •1. Ембріональний і постембріональний періоди розвитку організму людини.
- •2. Вікова періодизація.
- •3. Основні типи пропорцій тіла.
- •4. Значення вивчення вікових перетворень у будові і функціях організму для майбутнього вчителя фізичної культури.
- •Модуль 2. Анатомія опорно-рухового апарату.
- •Тема 1. Вчення про кістки (остеологія). План.
- •1. Скелет як складова частина опорно-рухового апарату. Функції скелету.
- •3. Хребетний стовп: будова, розвиток, вікові зміни. Особливості будови хребетного стовпа, пов’язані з вертикальним положенням тіла людини. Рудиментарні утворення в хребетному стовпі.
- •5. Череп: будова, вікові і індивідуальні особливості. Сполучення черепа з хребетним стовпом.
- •Модуль 2. Анатомія опорно-рухового апарату.
- •Тема 2. Загальна анатомія сполучень кісток. План.
- •1. Неперервні сполучення ( синартрози ); перервні сполучення (діартрози) і напівсуглоби (геміартрози).
- •2. Різні види неперервних сполучень, їх будова, функціональне значення і вікові зміни.
- •3. Суглоби: однокамерні і двокамерні. Допоміжні утворення суглобів. Види зв’язок і їх значення. Види суглобів в залежності від осей обертання.
- •4. Класифікація рухів у суглобах. Функціональна залежність між формою суглобових поверхонь і характером рухів. Суглоби прості, складні і комбіновані.
- •5. Зміни сполучень кісток в зв’язку з віком і впливом фізичних навантажень.
- •Модуль 2. Анатомія опорно-рухового апарату.
- •Тема 4. Вчення про м’язи. План.
- •1. Функціональне значення та основні особливості будови м’язової системи людини.
- •2. Допоміжний апарат м’язів.
- •3. Рухова функція м’язів. Види роботи м’язів.
- •4. Зміни будови м’язів під впливом зміни їх функцій. Вплив фізичного виховання і спорту на розвиток м’язової системи.
- •5. Топографія і функціональне значення м’язів плечового поясу і вільної верхньої кінцівки.
- •6. Топографія і функціональне значення м’язів нижньої кінцівки. Особливості будови м’язів нижньої кінцівки в зв’язку з вертикальним положенням тіла людини.
- •9. Функціональне значення і топографія мімічних і жувальних м’язів.
- •10. Топографія, функціональне значення і розвиток м’язів тулуба і шиї.
- •11. М’язи живота. Біла лінія живота. Пупкове кільце. Паховий канал, стегновий канал і місце можливого утворення гриж. Вплив фізичного виховання і спорту на розвиток м’язів тулуба і шиї.
- •12. Топографія і характеристика м’язів, що здійснюють вдих і видих. Діафрагма. Механізм дихання при різних положеннях тіла людини. Вплив фізичної культури і спорту на розвиток дихальних м’язів.
- •Модуль 3. Вчення про нутрощі (спланхнологія).
- •Тема 1. Загальна характеристика внутрішніх органів. Травна система. План.
- •1.Загальна характеристика внутрішніх органів.
- •2. Вплив фізичних вправ на внутрішні органи.
- •3. Травний канал.
- •4. Травні залози.
- •5. Черевна порожнина і очеревина.
- •Модуль 3. Вчення про нутрощі (спланхнологія).
- •Тема 2. Система дихання. План.
- •1. Дихальні шляхи.
- •2. Легені.
- •Модуль 3. Вчення про нутрощі (спланхнологія).
- •Тема 3. Сечостатевий апарат. План.
- •1. Сечовидільна система.
- •2. Статева система.
2. Статева система.
С
татева
система виконує функцію утворення і
виведення статевих клітин і розвитку
зародка. Відповідно до цього в будові
статевої системи є органи, в яких
утворюються статеві клітини, — статеві
залози, органи, що виводять статеві
клітини, — статеві протоки і органи
копуляції (мал. 2, 4).
Мал.4. Яєчко і його придаток (білкова оболонка частково відпрепарована): 1- дольки яєчка; 2-сітка яєчка; 3-білкова оболонка; 4-виносні канальці яєчка;
5-придаток яєчка; 6-сім’явиносна протока; 7-протока придатка яєчка.
Розвиток зародка відбувається в жіночому організмі — в матці. Статеві залози разом з виробленням статевих клітин виробляють статеві гормони. Статеві органи чоловіків і жінок різні за будовою, що пов'язано з особливостями їх функцій. Жіночі статеві органи служать для росту і дозрівання жіночих статевих клітин (яйцеклітин), виношування плоду і утворення жіночих статевих гормонів. Чоловічі статеві органи призначені для розмноження і дозрівання чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів), виведення їх у складі сім’яної рідини і утворення чоловічих статевих гормонів.
Чоловічі статеві органи розділяють на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні чоловічі статеві органи представлені яєчками, сім’яними міхурами з сім’явивідними протоками і передміхуровою залозою. Зовнішні статеві органи складаються із статевого члена і мошонки (мал..5).
М
ал.5.
Статеві органи:
А-чоловічі
статеві органи:
1-яєчко; 2-придаток яєчка;
3-сім’явиносна протока; 4-сечовід; 5-сечовий міхур; 6-сім’яні пухирці; 7-вивідна протока сім’яного пухирця; 8-передміхурова залоза; 9-передміхурова частина сечовипускного каналу; 10-сім’яний горбок з отвором сім’явивідного каналу; 11-перетинчаста частина сечовидільного каналу;
12-печеристе тіло; 13-губчасте тіло;
14-головка статевого члена;
15-бульбоуретальні залози.
Б-внутрішні жіночі статеві органи: 1- дно матки; 2-порожнина матки; 3-власна зв’язка яєчника; 4-маткова труба; 5-лійка і оторочка маткової труби; 6-яєчник; 7-шийка матки; 8-широка зв’язка матки; 9-піхва;
10-зовнішній отвір шийки матки; 11-кругла зв’язка матки.
Яєчко (праве і ліве) — це складна трубчаста залоза, в якій утворюються і дозрівають чоловічі статеві клітини (мал. 4). Яєчко знаходиться в мошонці; воно вкрите щільною сполучнотканинною оболонкою білого кольору — білковою оболонкою, від якої всередину яєчка відходять перегородки, що ділять його на 150 - 250 часточок. У кожній часточці знаходяться тонкі трубочки — звивисті сім’яні канальці.
У звивистих сім’яних канальцях яєчка дорослих утворюються сперматозоїди. Разом з рідким секретом, в якому вони знаходяться, сперматозоїди складають сім’яну рідину — сперму. До рідкій частині сперми домішується секрет сім’яних міхурців і передміхурової залози.
У перегородках яєчка і в тканині, що лежить між сім’яними канальцями, знаходяться залозисті (інтерстиціальні) клітини, що виробляють статеві гормони.
Яєчко починає розвиватися в черевній порожнині і поступово опускається через паховий канал в мошонку. До часу народження обидва яєчка звичайно знаходяться в мошонці
У хлопчика протягом першого року життя яєчка ростуть швидко, маса їх збільшується більш ніж в 3 рази, потім ріст їх сповільнюється. В період статевого дозрівання знов відбувається збільшення розмірів і маси статевої залози. Після 50 років в яєчку наступають атрофічні зміни і функція їх знижується.
З віком змінюється будова і сім’яних канальців. Сім’яні канальці у новонароджених і в дитячому віці не мають просвіту. Просвіт в них утворюється в 14—16 років у зв'язку з початком утворення сперматозоїдів.
Придаток яєчка — невеликий подовжений орган, що виконує функцію резервуару сперматозоїдів, де відбувається їх дозрівання.
У придатку яєчка розрізняють головку, тіло і хвіст. Головка придатка яєчка утворена 10—12 виносними канальцями, що виходять з яєчка, які, зливаючись разом, формують протоку придатка яєчка. Останній, сильно звиваючись, утворює тіло і хвіст придатка яєчка і переходить в сім'явивідну протоку.
Сім'явивідна протока є продовженням протоки придатка яєчка. Він підіймається вгору і проходить через паховий канал, а потім по бічній стінці тазу спускається до дна сечового міхура і до передміхурової залози. Тут сім'явивідна протока з'єднується з протокою сім’яного міхура.
Стінка сім'явивідної протоки складається з трьох оболонок: слизистої, м'язової і сполучнотканинної (адвентиційної). Сім'явивідна протока від яєчка йде у складі сім'яного канатика.
Сім'яний канатик має форму шнура, складається з сім'явивідної протоки, судин і нервів яєчка. Зовні він одягнений сполучнотканинною оболонкою, під якою лежить м'яз, що піднімає яєчко.
Сім’яний міхур утворюється як випинання дистальної частини сім'явивідної протоки, що лежить біля дна сечового міхура. Він є залозою, секрет якої домішується до сперми як поживна і захисна рідина для сперматозоїдів. Протока сім’яного міхура з'єднується з сім'явивідною протокою, внаслідок чого утворюється сім’явикидна протока, що впадає в передміхурову частину сечовипускального каналу.
Стінка сім’яного міхура складається з добре вираженої, сильно складчастої слизистої оболонки і слабо розвинених м'язової і адвентиційної оболонок.
Передміхурова залоза (мал.2) — непарний орган, що лежить під дном сечового міхура і охоплює початкову частину сечовипускального каналу. Залоза складається із залозистої і м'язової речовини. Залозиста речовина утворена трубчасто-альвеолярними залозками, протоки яких відкриваються в сечовипускальний канал. Залозки виробляють секрет, що входить до складу сперми і стимулює сперматозоїди. М'язова речовина утворена пучками волокон гладеньких м’язів, що розташовані між залозками. Скорочення м'язових пучків сприяє викиданню секрету із залозок і звуженню сечовипускального каналу, тобто утримуванню сечі в сечовому міхурі при проходженні сім'я по сечовипускальному каналу.
Чоловічий статевий член служить для виведення сечі і сім’яної рідини. У ньому розрізняють передню потовщену частину — головку, середню частину — тіло і задню частину — корінь. На головці знаходиться зовнішній отвір сечовипускального каналу.
Чоловічий статевий член покритий шкірою і складається з трьох тіл циліндричної форми: два з них називаються печеристими, одне — губчастим. Через губчасте тіло чоловічого статевого члена проходить губчаста частина сечовипускального каналу. Всі три тіла чоловічого статевого члена мають сполучнотканинну оболонку, від якої відходять численні перегородки, що розділяють тіла на невеликі порожнини — печери. Ці порожнини під час ерекції наповнюються кров'ю.
Мошонка є шкірним мішечком, в якому лежить яєчко з придатком і початкові відділи сім'яних канатиків. Вона утворилася шляхом випинання передньої стінки черевної порожнини і складається з тих же шарів, що і черевна стінка.
Жіночі статеві органи, так само як і чоловічі, діляться на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх жіночих статевих органів відносять яєчники, матку з матковими трубами і піхва; до зовнішніх — великі і малі статеві губи і клітор (мал..5).
Яєчник — парна статева залоза, що виробляє жіночі статеві клітини і жіночі статеві гормони.
У новонародженої дівчинки яєчники разом з матковими трубами розташовуються в черевній порожнині, над входом в малий таз. Потім відбувається опускання їх в малий таз. До кінця першого року маса яєчника подвоюється, а до п'яти років збільшується в 5 разів. В період статевого дозрівання маса яєчника продовжує збільшуватися. У літньому віці відбувається зворотний розвиток яєчника.
Яєчники дорослої жінки розташовуються в порожнині малого тазу і прикріплені до заднього листка широкої зв'язки матки. Зовні вони вкриті білковою оболонкою, що складається із сполучної тканини, що вистилена шаром недіяльного зачаткового епітелію.
У яєчнику розрізняють мозкову і кіркову речовину. Мозкова речовина знаходиться усередині яєчника і складається із сполучної тканини і судин, що гілкуються в ньому, і нервів. Кіркова речовина розташована зовні і містить велику кількість первинних яєчникових фолікулів, в яких знаходяться зародкові яйцеклітини. У новонародженої дівчинки в кірковій речовині є 100 000—200 000 первинних яєчникових фолікулів.
Після народження відбувається зворотний розвиток фолікулів, і до настання статевої зрілості в кожному яєчнику їх залишається близько 10 000. У цей період починається почергове дозрівання яйцеклітин. Первинні фолікули перетворюються на зрілі фолікули — граафові пухирці. Клітини стінок дозріваючого фолікула виконують ендокринну функцію: виробляють і виділяють в кров жіночий статевий гормон — естроген. Порожнина зрілого фолікула заповнена рідиною, усередині якої знаходиться яйцеклітина. Регулярно, через 28—30 днів, відбувається розрив чергового зрілого фолікула, і із током рідини яйцеклітина потрапляє в порожнину очеревини, потім в маткову трубу, де і відбувається її дозрівання. На місці фолікула, що лопнув, утворюється жовте тіло. Воно виконує роль залози внутрішньої секреції — виробляє гормон прогестерон.
У жінок старше 45— 50 років наступає так званий клімактеричний період (клімакс), під час якого змінюється діяльність яєчників: дозрівання фолікулів, овуляція і утворення жовтих тіл стають нерегулярними, а потім зовсім припиняються. Одночасно припиняються і менструації. До настання клімаксу у жінки встигає дозріти не більш 400 — 500 яйцеклітин, інші гинуть, а їх фолікули піддаються зворотному розвитку.
Маткова труба — парне трубчасте утворення, по якому яйцеклітина виводиться в матку. У матковій трубі відбувається запліднення яйцеклітини і початкові стадії розвитку зародка.
Розташовується маткова труба в порожнині малого тазу збоку від матки у верхньому відділі широкої зв'язки. Один кінець маткової труби сполучений з маткою, інший — розширений у лійку і звернений до яєчника. Через отвори маткових труб, матку і піхву порожнина очеревини у жінок сполучається із зовнішнім середовищем. При недотриманні гігієнічних умов можливе попадання інфекції до внутрішніх статевих органів і в черевну порожнину жінки.
Стінка маткової труби утворена слизистою, м'язовою і серозною оболонками.
Матка — непарний м'язовий орган, призначений для розвитку і виношування плоду в період вагітності і виведення його при пологах. Розташовується матка в порожнині малого тазу між сечовим міхуром спереду і прямою кишкою ззаду. У ній виділяють дно, обернуте догори і наперед, середню частину — тіло і обернуту вниз шийку. У тілі матки є порожнина, яка з боку дна сполучається з матковими трубами, а в області шийки переходить в канал шийки. Канал шийки відкривається отвором в піхві.
Матка в процесі індивідуального розвитку жіночого організму зазнає істотні зміни. У новонароджених зв'язковий апарат матки розвинений слабо, тому вона недостатньо фіксована і легко зміщується. Перед настанням статевої зрілості матка посилено росте в основному за рахунок росту тіла. У старечому віці довжина і маса матки зменшуються.
У вагітних матка сильно збільшується. Після пологів первинні розміри її майже відновлюються.
Стінка матки складається з трьох оболонок: внутрішньої — слизистої, середньої — м'язової і зовнішньої — серозної.
Слизиста оболонка матки покрита циліндричним епітелієм і містить залози. У дівчат з настанням статевої зрілості і у невагітних жінок слизиста оболонка матки зазнає кожні 28 днів (лунний місяць) цикл змін, тісно пов'язаний з процесами, що відбуваються в яєчниках (овуляція і утворення жовтого тіла). До часу надходження яйцеклітини в матку її слизиста оболонка розростається і набухає. Якщо відбудеться запліднення, то зародок, що розвивається, занурюється в розпушену слизисту оболонку матки і з того часу починається вагітність. За відсутності запліднення яйцеклітини поверхнева частина слизистої оболонки відторгається, при цьому розриваються кровоносні судини і відбувається кровотеча з матки — менструація. Звичайно менструація триває 3—5 днів, після чого слизиста оболонка матки повністю відновлюється і весь цикл повторюється. Під час менструацій виконання важких фізичних вправ не бажане.
М'язова оболонка, найпотужніша, побудована з гладенької м'язової тканини і містить велику кількість кровоносних судин.
Серозна оболонка покриває всю матку за винятком вагінальної частини шийки і переходить з матки на інші органи і стінки малого тазу. Матка має зв'язковий апарат, за допомогою якого вона підвішується і закріплюється. До нього відноситься широка зв'язка матки, круглі зв'язки матки і ін.
Виконання фізичних вправ викликає зміну положення матки і маткових труб. Ці зміни особливо помітними стають при виконанні вправ, що викликають підвищення внутрішньочеревного тиску. Зі всіх зовнішніх сил на положення маткових труб і матки якнайбільше і частіше всього діють сили м'язів живота, діафрагми і тазового дна.
Ще П. Ф. Лесгафт указував, що стан м'язів живота і діафрагми впливає на положення всіх внутрішніх органів і тому, перш ніж почати займатися видами спорту, що викликають струс органів і різку зміну їх положення (футбол, кінний спорт), необхідно укріпити м'язи живота за допомогою вправ, узятих з інших видів спорту (гімнастика, бокс), які сприяють розвитку м'язів черевного преса.
Піхва — м’язово-сполучнотканинна трубка завдовжки 8 —10 см. Верхнім кінцем воно починається на зовнішній поверхні шийки матки, а нижнім проникає через сечостатеву діафрагму і відкривається між малими статевими губами. Отвір піхви у дівчат закриває складка слизової оболонки — дівоча пліва. Вона розривається при першому зляганні, що супроводжується кровотечею. У піхву виливається сім’яна рідина і звідси сперматозоїди переміщаються через матку в маткові труби. Під час пологів піхва є родовим шляхом, по якому плід з матки виходить назовні.
Зовнішні жіночі статеві органи складаються з великих і малих статевих губ, що є складками шкіри.
Промежина — це область виходу з малого тазу, топографічно пов'язана з вивідними шляхами травної, сечової і статевої систем. Спереду вона обмежена нижньою поверхнею лобкового симфізу, ззаду — верхівкою куприка, з боків — сідничими горбами. Між цими твердими утвореннями розташовуються поперечнопосмуговані м'язи, покриті з двох сторін фасціями. М'язи і фасції складають дно тазу.
Через задній відділ тазу проходить нижня частина прямої кишки, що закінчується задньопрохідним отвором, через передній у чоловіків — сечовипускальний канал (перетинкова частина), у жінок — сечовипускальний канал і піхва.
Література: К.Т.Титова «Анатомія людини» стор.156-167.