Модуль 3. Вчення про нутрощі (спланхнологія).

Тема 3. Сечостатевий апарат. План.

1. Сечовидільна система.

2. Статева система.

1. Сечовидільна система.

С ечова система виводить з організму непотрібні продукти обміну речовин, які, накопичуючись в тканинах, можуть викликати їх отруєння. Частина цих речовин виводиться з організму через шкіру, органи дихання, травний канал. Проте основною системою видалення відпрацьованих речовин у людини є сечова система. Вона представлена нирками, сечоводами, сечовим міхуром і сечовипускним каналом (мал..1).

Мал.1. Органи сечовидільної системи:

1- нирка (ліва); 2-сечовід; 3- сечовий міхур;

4- пряма кишка; 5- черевна аорта; 6-нижня порожниста вена; 7-судини нирки (вена і артерія); 8-надниркова залоза; 9-діафрагма; 10-верхній полюс нирки; 11-нижній полюс нирки; 12-латеральний край нирки;

13-медіальний край нирки; 14-ворота нирки; 15-передня поверхня нирки.

За виконуваною функцією органи сечової системи ділять на дві групи: органи, в яких утворюється сеча, — нирки, і органи, що виводять сечу, — сечоводи, сечовий міхур, сечовипускальний канал (мал. 2).

Мал.2. Поздовжній розріз сечовипускного каналу і сечового міхура: 1-верхівка сечового міхура; 2-м’язова оболонка;

3-підслизова основа; 4- слизова оболонка; 5-отвір сечоводу;

6-сечоміхурний трикутник; 7-передміхурова залоза;

8-перетинчаста частина сечовипускного каналу; 9-отвір протоків передміхурової залози; 10-отвір сім’явиносної протоки; 11-передміхурова частина сечовипускного каналу;

12-печеристі тіла статевого члена.

Нирка є головним органом сечової системи і залозою, функція якої — утворення (екскреція) сечі. Як сечоутворюючий орган нирка забезпечує відносну постійність внутрішнього середовища організму (крові, лімфи, тканинної рідини) і регулює кислотно-лужну рівновагу. Разом з тим, як багато великих залоз, нирка має внутрішньосекреторну функцію. Вона виробляє гормони, що виконують важливу роль в регуляції кровообігу і обміні речовин.

Нирки — парні органи, розташовані в черевній порожнині, по обидві сторони хребетного стовпа, на рівні останніх грудних і перших поперекових хребців. Права нирка лежить звичайно на 2 — 3 см нижче лівої. Дванадцяте ребро на ліву нирку проектується приблизно посередині, а на праву — на межі її верхньої і середньої третини. Положення нирки залежить від статі, віку, статури. Наприклад, у жінок нирки розташовуються відносно нижче, ніж у чоловіків. При стоянні нирки дещо зміщуються вниз. Зсув їх відбувається також при дихальних рухах внаслідок передачі на них тиску діафрагми.

Нирка покрита трьома оболонками. Зовнішньою оболонкою є ниркова фасція — листок внутрішньочеревної фасції. Під нею лежить жирова оболонка і ще глибше розташовується власна оболонка нирки — фіброзна капсула. Від фіброзної капсули всередину нирки відходжують вирости — перегородки, які ділять речовину нирки на частки, сегменти і часточки. У перегородках йдуть судини і нерви. За допомогою оболонок нирка прикріпляється до стінки черевної порожнини. Утримувати нирку в певному положенні оболонкам допомагають кровоносні судини і внутрішньочеревний тиск.

Н ирка дорослого має форму боба. У новонародженого маса нирки в середньому близько 12 гр. Ростуть нирки нерівномірно. Найінтенсивніше маса їх збільшується у дітей у віці від 1 до 3 років і в період статевого дозрівання. До 15 років маса нирки досягає вже 105 —120 гр. Після цього нирки ще поволі ростуть до 30—40 років. Збільшення ниркової маси пов'язане не з утворенням нових структурних одиниць нирки (нефронов), а із ростом і диференціюванням існуючих нефронов.На кожній нирці (мал. 3) розрізняють дві поверхні — передню, більш опуклу, і задню, плоскішу, два полюси — верхній і нижній, два краї — медіальний і латеральний. Медіальний край має борозну, яка називається нирковими воротами. Через них в нирку входять ниркова артерія, нерви і виходять ниркова вена, лімфатичні судини і сечовід.

Мал..3. Будова нирки: А-мікроскопічна будова: 1-корковий шар; 2-мозковий шар;

3-ниркові стовпи; 4-ниркова артерія;

5- ниркова вена; 6-ниркова миска; 7-малі ниркові чашечки; 8-великі ниркові чашечки; 9-сечовід.

Б-схема будови нефрона: І-корковий шар; ІІ-мозковий шар; 1- ниркові тільця; 2- ниркова капсула; 3-судинний клубочок; 4-приносна артерія; 5-проксимальна частина нефрона; 6-петля; 7-дистальна частина нефрона; 8-збірні трубочки; 9-сосочок піраміди; 10-артеріальні капіляри; 11-венозні капіляри; 12- між дольові артерія і вена; 13- дугоподібна артерія і вена; 14-міждолькова артерія.

Нирка складається з двох частин: ниркової пазухи (порожнини) і ниркової речовини.

Ниркова пазуха є продовженням ниркових воріт. Вона оточена з усіх боків речовиною нирки. Складовою частиною пазухи є малі і великі ниркові чашечки і ниркова миска.

Малих чашечок 8 —12; вони мають форму келихів, що охоплюють виступи ниркової речовини — ниркові сосочки. Декілька малих ниркових чашечок, зливаючись разом, утворюють великі ниркові чашечки, яких в кожній нирці 2 — 3. Великі ниркові чашечки, з'єднуючись, утворюють ниркову миску. Ниркова миска має вигляд лійки, вузький кінець якої продовжується в сечовід. Стінка ниркових чашечок і ниркової миски утворена слизистою, м'язовою і сполучнотканинною оболонками.

Ниркова речовина (паренхіма нирки) за будовою ділиться на два шари: зовнішній — кірковий і внутрішній — мозковий.

Кірковий шар, товщина якого близько 5 мм, розташовується по периферії нирки. Він утворює всередину мозкового шару вирости — ниркові стовпи, які ділять мозковий шар нирки на окремі ділянки — піраміди. У піраміди розрізняють основу, звернену до кіркового шару, і верхівку, направлену в пазуху нирки. Верхівки двох-трьох пірамід, з'єднуючись між собою, утворюють нирковий сосочок, виступаючий в малу ниркову чашку. На сосочку є численні отвори, якими закінчуються сосочкові протоки.

Речовина нирки складається з сполучнотканинної основи, сечових канальців, кровоносних і лімфатичних судин і нервів.

Сечові канальці складають основну частину речовини нирки. Вони утворюють структурно-функціональні одиниці нирки— нефрони. У нефронах відбувається утворення сечі.

У кожній нирці міститься не менше 1 млн. нефронів. Одночасно функціонує тільки 1/3 нефронів.

Кожен нефрон складається з наступних відділів, які переходять один в інший: капсули клубочка, проксимального відділу, петлі нефрона, дистального відділу (мал..3).

Проксимальний і дистальний відділи нефрона сильно звиваються, тому їх ще називають проксимальним і дистальним звивистими сечовими канальцями. Петля нефрона складається з висхідної і низхідної частин, утворених прямими канальцями.

Капсула клубочка має форму чаші і складається з внутрішнього і зовнішнього листків, між якими розташовується щілиноподібна порожнина — порожнина капсули. Внутрішній листок капсули щільно прилягає до судинного клубочка, а зовнішній переходить в проксимальний відділ нефрона. Судинний клубочок разом з капсулою називається нирковим тільцем. Дистальні відділи нефронів впадають в збірні трубочки.

Ниркові тільця і звивисті сечові канальці розташовуються в основному в кірковій речовині нирки, прямі канальці і збірні трубочки знаходяться в мозковій речовині.

Кровоносна система нирки починається нирковою артерією, яка є гілкою черевної аорти. Ниркова артерія входить у ворота нирки, де ділиться на п'ять головних артерій, відповідно яким виділяють п'ять головних сегментів нирки. Головні (сегментарні) артерії потім діляться на міждольові артерії, які йдуть, не розгалужуючись, по ниркових стовпах до межі кіркової і мозкової речовини. Тут утворюються своєрідні артеріальні дуги — дугоподібні артерії, що огинають основи пірамід. Від дугоподібних артерій відходять міжчасточкові артерії, які розгалужуються на приносніі судини. Ці судини розпадаються на капіляри, які утворюють судинні клубочки, що входять до складу ниркових тілець.

З клубочків виходять виносні артеріальні судини, діаметр яких в два рази менше діаметру приносних. Це створює умови для порівняно високого кров'яного тиску в капілярах клубочків (70-90 мм рт. ст.), що необхідне для утворення сечі.

По приносних судинах, капілярах клубочків і виносних судинах тече артеріальна кров.

Виносні судини, у свою чергу, діляться на наступну (другу) мережу капілярів, яка оточує сечові канальці. Протікаючи по цих капілярах, кров з артеріальної перетворюється на венозну.

Таким чином, характерною особливістю кровоносної системи нирки є наявність подвійної мережі капілярів. Перша капілярна мережа артеріальна. Вона представлена клубочками ниркових тілець. Ця мережа виконує тільки сечоутворювальну функцію.

Друга капілярна мережа зв'язує артеріальне русло нирки з венозним. Вона доставляє кисень і поживні речовини всім утворенням нирки. Частина цієї мережі, та, що складається з капілярів, що проходять навколо звивистих і прямих канальців, служить для вибіркового зворотного всмоктування (реабсорбція) в кров води і деяких розчинених в ній речовин.

З крові, що протікає по капілярах клубочка, в порожнину капсули фільтруються всі складові частини плазми крові, виключаючи білки. Цей фільтрат одержав назву первинної сечі. Її за добу утворюється близько 100—150 л. Первинна сеча, протікаючи по решті відділів сечових канальців, перетворюється на вторинну, остаточну сечу. Вторинна сеча є результат зворотного всмоктування з первинної сечі в кров води і потрібних для організму речовин. Її за добу утворюється до 1,5 л. Вторинна сеча з нефронів по збірних трубочках потрапляє в малі ниркові чашечки, з них — у великі ниркові чашечки і через ниркову миску по сечоводу стікає в сечовий міхур.

Сечоводи виконують функцію проведення сечі з ниркової миски в сечовий міхур. Правий і лівий сечоводи виходять з нирок і по задній стінці черевної порожнини сходять вниз в порожнину малого тазу. У малому тазу кожний сечовід, дійшовши до дна сечового міхура, криво проб'є його задню стінку і відкривається в його порожнину.

Стінка сечоводу складається з трьох оболонок: внутрішньої — слизистої, середньої — м'язової і зовнішньої - адвентиційної. Слизиста оболонка містить велику кількість слизистих залоз і утворює поздовжні складки. М'язова оболонка майже на всьому протязі сечоводу складається з двох шарів — зовнішнього - поздовжнього і внутрішнього - кругового, за винятком нижньої його частини, де є третій шар мускулатури, що продовжується сюди з м'язового шару сечового міхура. Завдяки скороченню м'язової оболонки відбувається перистальтичний рух сечоводу і здійснюється просування сечі тільки в одному напрямі — з ниркової миски в сечовий міхур. Адвентиційна оболонка утворена сполучною тканиною. Передня поверхня сечоводу вкрита очеревиною.

Сечовий міхур є резервуаром для сечі. Це непарний порожнистий орган, форма якого міняється залежно від ступеня його наповнення сечею. У порожньому стані він сплюснутий, в наповненому стає яйцевидним або грушовидним. Місткість сечового міхура індивідуально різна і залежить від віку. У дорослого вона в середньому рівна 500 — 700 см³. Найбільша місткість сечового міхура спостерігається в 30—40 років, потім вона зменшується, а в старості знову збільшується, оскільки відбувається розширення органу внаслідок ослаблення тонусу м'язів.

Розташовується сечовий міхур в порожнині малого тазу, за лобковим симфізом.

У сечовому міхурі розрізняють верхівку, обернуту догори і наперед, тіло, представлене його середньою частиною, і дно з шийкою, направлені донизу і назад.

Стінка сечового міхура, так само як і стінка сечоводу, складається з трьох оболонок: внутрішньої — слизистої, середньої — м'язової і зовнішньої — серозної (частково) і адвентиційної.

Слизиста оболонка має складки, які згладжуються і майже зникають при розтягуванні сечового міхура під час його наповнення. У задній частині дна сечового міхура знаходиться ділянка трикутної форми — сечоміхурний трикутник, де складок немає. На вершинах цього трикутника є отвори, якими в сечовий міхур відкриваються сечоводи і починається сечовипускальний канал.

Мускулатура, закладена в сечоміхурному трикутнику, продовжується в стінку сечоводів. Вона виконує важливу роль в регуляції надходження сечі з сечоводів в сечовий міхур. При скороченні м'язів сечоміхурного трикутника отвір сечоводів миттєво закривається, і надходження сечі в сечовий міхур припиняється.

М'язова оболонка сечового міхура складається із зовнішнього і внутрішнього подовжніх і середнього колового шарів м'язів. Коловий шар мускулатури у області шийки міхура, навколо внутрішнього отвору сечовипускального каналу утворює потовщення — стискач сечового міхура. Він мимовільно скорочується при наповненні сечового міхура і розслабляється при його спорожненні. Спорожнення сечового міхура здійснюється за рахунок скорочення його м'язової оболонки.

Серозна оболонка — очеревина — покриває сечовий міхур тільки зверху і ззаду, решта частини його покрита адвентицією.

Сечовипускальний канал є вивідною протокою сечового міхура. У чоловіків через цей канал, крім того, вивергається сім'я.

Чоловічий сечовипускальний канал має форму трубки завдовжки 18—20 см, діаметром близько 4 см. Починається він внутрішнім отвором на вершині сечоміхурного трикутника і закінчується зовнішнім отвором в статевому члені. Чоловічий сечовипускальний канал проходить через передміхурову залозу, сечостатеву діафрагму і губчасте тіло статевого члена. Відповідно цьому в ньому розрізняють три частини: передміхурову, перетинкову і губчасту.

Жіночий сечовипускальний канал — коротка трубка (3 — 3,5 см), що починається в сечовому міхурі внутрішнім отвором і закінчується зовнішнім отвором попереду отвору піхви. На своєму шляху канал проб'є сечостатеву діафрагму, де оточується м’язом - стискачем (сфінктером) сечовипускального каналу, утвореним з поперечнопосмугованої м'язової тканини.

Стінка сечовипускального каналу складається з трьох оболонок: слизистої, м'язової і адвентиційної. У губчастій частині м'язова оболонка не виражена. Слизиста оболонка має велику кількість залоз. М'язова оболонка складається з внутрішнього подовжнього і зовнішнього колового шарів. Коловий шар м'язів в початковій частині каналу утворює мимовільний внутрішній сфінктер (стискач). У перетинковій частині каналу є довільний сфінктер. Він складається з поперечнопосмугованої м'язової тканини.

При виконанні фізичних вправ органи сечової системи схильні до зміщення, особливо це стосується сечоводів, у яких змінюється і ступінь викривлення, і форма. Після фізичних вправ органи сечової системи швидко повертаються в початковий стан, чому сприяє глибоке черевне (діафрагмальне) дихання.