4. Травні залози.

До найкрупніших залоз травної системи відносяться печінка і підшлункова залоза (мал. 10).

М ал.10.Травні залози: А- печінка і підшлункова залоза: 1 - права доля печінки; 2 - ліва доля печінки; 3 - квадратна доля печінки; 4 - хвостата доля печінки; 5 - кругла зв’язка печінки; 6 - ліва печінкова жовчна протока; 7 - жовчний міхур;

8 - міхурова протока; 9 - загальна жовчна протока; 10 - дванадцятипала кишка;

11 - підшлункова залоза; 12 - протока підшлункової залози.

Печінка — найкрупніша залоза травної системи. Маса її у дорослого складає 1,5—2 кг; у новонародженого — 120 —150 г. Крім травної функції печінка виконує ряд інших функцій. Вона бере участь в обміні речовин (білків, вуглеводів і ін.), очищає кров від шкідливих домішок (бар'єрна функція), в ембріональному періоді є органом кровотворення і т.д.

Розташовується печінка у верхньому відділі черевної порожнини, переважно в правому підребер'ї, безпосередньо під діафрагмою.

Печінка відноситься до паренхіматозних органів. На ній розрізняють дві поверхні: верхнюю—діафрагмальну, звернену до діафрагми, і нижню—нутряну, або вісцелярну, звернену до внутрішніх органів. На місці переходу однієї поверхні в іншу спереду розташовується гострий край. Він нахилений вниз і тому називається нижнім краєм печінки.

Діафрагмальна поверхня печінки подовжньою борозною ділиться на праву велику і ліву меншу частки печінки. У борозні лежить серповидна зв'язка, за допомогою якої печінка прикріплюється до діафрагми.

Нутряна поверхня печінки має три борозни: дві поздовжні (праву і ліву) і одну поперечну. Вони ділять нижню поверхню печінки на чотири частки: праву, ліву, квадратну і хвостату. Квадратна частка лежить попереду, а хвостата — позаду поперечної борозни. У правій поздовжній борозні, в її передній частині, лежить жовчний міхур, а в задній частині — нижня порожниста вена. У передній частині лівої поздовжньої борозни проходить кругла зв'язка печінки (заросла пупкова вена). Поперечна борозна має заглиблення - ворота печінки. Через ворота в печінку входять ворітна вена, печінкова артерія, нерви і виходять загальна жовчна протока і лімфатичні судини. Печінка зверху вкрита серозною оболонкою — очеревиною. Очеревина з печінки переходить на сусідні органи (дванадцятипалу кишку, шлунок), утворюючи зв'язки, за допомогою яких вона фіксується.

П ід серозною оболонкою печінки знаходиться фіброзна капсула печінки. Вона щільно зрощена з речовиною печінки і в області воріт проникає всередину органу, де утворює вирости (перегородки), які ділять паренхіму печінки на часточки.Структурною і функціональною одиницею печінки є печінкова часточка (мал.11).

Мал.11. Гістологічна будова дольки печінки: 1 - міждолькова вена;

2 - міждолькова артерія; 3 - міждолькова жовчна протока; 4 - центральна вена;

5 - капіляри і печінкові перетинки.

Печінкова часточка має форму шестигранної призми. У центрі часточки проходить центральна вена. Часточка складається з печінкових клітин, які утворюють печінкові перетинки, розташовані по радіусу від центру часточки. Кожна перетинка складається з двох рядів печінкових клітин, між якими є

невеликий проміжок — жовчний хід, куди стікає жовч, що виділяється печінковими клітинами. Жовчні ходи зливаються в міжчасточкові проточки. З міжчасточкових проточків формуються крупніші жовчні протоки, які поступово збираються в загальну печінкову протоку.

До кожної часточки підходять міжчасточкові артерії і вени, які є найтоншими гілочками ворітної вени і печінкової артерії. Вена і артерія входять в печінку через її ворота. По ворітній вені поступає в печінку кров від органів травної системи, тому вона містить в собі всі ті речовини, які всмоктуються в неї в травному каналі.

Міжчасточкові артерії і вени в часточках печінки розпадаються на мережу капілярів, відмітна особливість яких полягає у тому, що в них одночасно надходить кров з артерій і вен. Кров, проходячи по печінкових кровоносних капілярах, очищається від шкідливих речовин і бактерій. З капілярів кров збирається в центральну вену. Центральні вени, зливаючись між собою, формують 3—4 печінкові вени, які впадають в нижню порожнисту вену. Таким чином, печінка є своєрідним фільтром, завдяки якому кров очищається від шкідливих домішок.

Резервуаром для накопичення печінкою жовчі, що виділяється, служить жовчний міхур. Розширена передня частина жовчного міхура називається дном, звужена, задня — шийкою. Між дном і шийкою знаходиться тіло міхура. Шийка жовчного міхура переходить в протоку міхура, яка зливається із загальною печінковою протокою, утворюючи загальну жовчну протоку. Разом з протокою підшлункової залози загальна жовчна протока відкривається загальним отвором в дванадцятипалу кишку. Стінка жовчного міхура побудована аналогічно стінці інших порожнистих органів. У кінцевій частині загальної жовчної протоки коловий шар м'язів утворює потовщення — сфінктер протоки, який регулює надходження жовчі в дванадцятипалу кишку.

Жовч виконує важливу роль в процесі травлення: вона сприяє розщеплюванню і всмоктуванню жирів і стимулює перистальтичні рухи тонкої кишки.

Підшлункова залоза є органом довгастої форми, дольчатої будови. Маса залози у дорослої людини 70 — 80 г. У залозі розрізняють праву потовщену частину — головку, середню частину — тіло і хвіст. Головка з трьох сторін охоплена дванадцятипалою кишкою, а хвіст лежить біля селезінки. Розташовується підшлункова залоза у верхній частині черевної порожнини — за шлунком, на рівні першого-другого поперекових хребців.

Підшлункова залоза складається з двох частин: зовнішньосекреторної і внутрішньосекреторної. Зовнішньосекреторна частина залози представлена альвеолярно-трубчастими залозами, які утворюють часточки підшлункової залози. Протоки альвеолярно-трубчастих залоз, зливаючись разом, формують протоку підшлункової залози.

Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози утворена особливими клітинми, які згруповані в невеликі острівці, що лежать між часточками залози.

Як залоза зовнішньої секреції підшлункова залоза виробляє травний підшлунковий сік, як залоза внутрішньої секреції виділяє в кров гормони (інсулін, який регулює вуглеводний обмін).