9. Функціональне значення і топографія мімічних і жувальних м’язів.

М'язи, розташовані в області голови, розділяються на мімічні і жувальні (мал.1.).

М ал.1. М’язи голови і шиї. А- мімічні м’язи: 1- лобне черевце надчерепного м’яза; 2- потиличне черевце надчерепного м’яза; 3-сухожилковий шолом; 4-коловий м’яз ока; 5-коловий м’яз рота; 6-м’язи, які піднімають верхню губу; 7-м’язи, що опускають нижню губу і кут рота; 8- щічний м’яз;

9-м’язи вушної раковини.

Б-жувальні м’язи: 1-висковий м’яз;

2-жувальний м’яз; 3-зовнішній крилоподібний м’яз; 4-внутрішній крилоподібний м’яз.

В-м’язи шиї: 1-грудинно-ключично-сосковий м’яз; 2-м’язи, які піднімають під’язикову кістку; 3-м’язи, які опускають під’язикову кістку.

Мімічні м’язи. Мімічні м'язи характеризуються тим, що побудовані з тонких пучків, не мають фасцій і фіксуються до кісток тільки одним кінцем. Другий кінець їх вплітається в шкіру. Деякі м'язи обома кінцями вплітаються в шкіру. Тому напруження мімічних м'язів утворює на обличчі складки, ямки, борозни, що додає обличчю певний вираз, відомий під назвою міміки. В області обличчя мімічні м'язи розташовані кільцеподібно або по радіусу навколо отворів — очних ямок, рота, носа. При скороченні м'язи, що йдуть в коловому напрямі, звужують отвори, а ті, що йдуть по радіусу, навпаки, їх розширюють. У новонароджених мімічні м'язи розвинені слабо. Це і природно, оскільки розвиток мімічних м'язів пов'язаний з функцією мови, рухами повік, а також ростом кісток лицьового черепа. Прояв же міміки залежить від скелета обличчя, ступеня розвитку м'язів, товщини шкіри, підшкірної клітковини і від вправляння.

Жувальні м'язи. Жувальні м'язи характеризуються тим, що всі вони одним кінцем фіксуються до нижньої щелепи і приводять її в рух.

Жувальних м'язів 4 пари: скроневий, жувальний, медіальний і латеральний крилоподібні.

Скроневий м'яз розташований в скроневій ямці. Він починається від тім'яної і скроневої кісток, прикритий щільною фасцією і прикріпляється до вінцевого відростка нижньої щелепи. Передні і середні пучки мають майже вертикальний напрям, а задні — горизонтальний, у зв'язку з чим м'яз може не тільки піднімати нижню щелепу, але і рухати її назад.

Жувальний м'яз добре помітний під шкірою, особливо при стисненні зубів. Він починається від кута нижньої щелепи і прикріпляється до виличної кістки і виличної дуги. Цей м'яз піднімає нижню щелепу.

Медіальний крилоподібний м'яз починається від медіальної пластинки крилоподібного відростка клиновидної кістки, йде вниз і прикріпляється до кута нижньої щелепи з внутрішньої сторони. Цей м'яз піднімає нижню щелепу.

Латеральний крилоподібний м'яз починається від латеральної пластинки крилоподібного відростка клиновидної кістки, йде майже горизонтально позаду гілки нижньої щелепи і прикріплюється біля основи виросткового відростка. При двосторонньому скороченні м'язів відбувається рух нижньої щелепи вперед, а при односторонньому — рух у відповідну сторону.

Відповідно рухам нижньої щелепи в скронево-нижньощелепному суглобі можна виділити наступні функціональні групи жувальних м'язів: м'язи, що піднімають нижню щелепу, м'язи, що опускають нижню щелепу, м'язи, що виробляють рух щелепи вперед, назад, в праву і ліву сторону.

Піднімають щелепу скроневий, жувальний і медіальний крилоподібний м'язи; опускають — м'язи, що лежать під нижньою щелепою.

Рух нижньої щелепи вперед здійснює латеральний крилоподібний м'яз правої і лівої сторони при одночасному напруженні; назад — нижні пучки скроневого м'яза.

Рухи щелепи в сторони забезпечує латеральний крилоподібний м'яз при почерговому скороченні з правого і лівого боку.

З жувальних м'язів найсильнішою групою є м'язи, що піднімають нижню щелепу. Своїм напруженням вони можуть утримувати вагу не тільки даної людини, але і декількох партнерів (акробати в цирку).