2. Значення курсу «Анатомія людини» в зв’язку з вимогами теорії і практики фізичного виховання і спорту та для підготовки вчителів фізичного виховання.

Історія розвитку анатомії стосовно задач теорії і методики фізичного виховання пов'язана з іменами вітчизняних учених: А. П. Протасова, М. І. Пирогова, П. Ф. Лесгафта і М. Ф. Іваницького.

А. П. Протасов (1724—1796), учень М. В. Ломоносова, вважав, що анатомія має важливе значення для розвитку фізичної культури. Він творець першого словника анатомічних термінів. Основна увага він приділяв перекладу на російську мову іноземної медичної літератури.

М. І. Пирогов (1810 —1881) одним з перших показав зв'язок форми кісток з виконуваною ними функцією. Він вважав, що зовнішній вигляд кістки є лише здійснена ідея її призначення.

П. Ф. Лесгафт (1837 —1909) блискуче розвинув ідеї функціональної анатомії, засновані на матеріалістичних поглядах О. І. Герцена, М. Р. Чернишевського, М. А. Добролюбова.

Враховуючи єдність організму і середовища, П. Ф. Лесгафт висунув положення про спрямовану дію на організм людини фізичних вправ.

Праці П. Ф. Лесгафта, засновані на матеріалістичній філософії, на ідеї єдності організму і середовища, єдності форми і функції, заклали фундамент нового напряму в анатомії — функціонального, який став природничонауковою основою фізичного виховання.

М. Ф. Іваницький(1895 —1969) вперше запропонував метод анатомічного аналізу положень і рухів тіла людини, за допомогою якого розробив і систематизував не тільки природні локомоції (ходьба, біг, стрибки), але і ряд специфічних фізичних вправ (виси, упори, гімнастичний міст, сальто назад і ін.).

М. Ф. Іваницький розробив основи нового наукового напряму в анатомії — спортивної морфології.

3. Методи анатомічних досліджень.

Кожна наука має свої методи дослідження, свої способи добування наукових істин. Історія науки — це певною мірою історія розвитку методів дослідження.

У анатомії існує величезна кількість методів дослідження будови тіла людини. Їх можна розділити на дві великі групи.

Перша група методів застосовується при вивченні будови організму людини на трупному матеріалі; друга — на живій людині.

До першої групи методів дослідження відносяться:

1) метод вимочування трупів. Цей метод дозволяє виділяти скелет, кістки і вивчати їх будову»;

2)метод розтину і препарування, що дає можливість за допомогою простих анатомічних інструментів (скальпеля, пінцета, пили і ін.) вивчати будову і взаємне розташування органів. Цей метод почав застосовуватися ще в давнину. В III ст. до н.е. александрійські лікарі Герофілл і Еразістрат, вивчаючи трупи людей, зробили ряд найважливіших анатомічних відкриттів.

Препарування як метод дослідження був доведений до досконалості Андрієм Везалієм;

3) метод заливки, або ін'єкції (заповнення), органів, що мають порожнини, кольоровими твердіючими масами з подальшим роз'їданням (корозією) навколишніх тканин. Після руйнування м'яких тканин залишається зліпок порожнистого органу (судин);

4)метод розпилу заморожених трупів, розроблений геніальним хірургом і анатомом М. І. Пироговим, який дозволяє вивчати взаємне розміщення органів;

5)макромікроскопічний метод, розроблений на початку нашого сторіччя видатним анатомом, академіком В. П. Воробйовим, полягає в тонкому препаруванні об'єктів і подальшому їх вивченні за допомогою бінокулярної лупи.

Другу групу методів складають:

1)рентгенологічний метод з його модифікаціями (рентгеноскопією, рентгенографією, рентгенокімографією і ін.). Вперше цей метод в анатомії був застосований вітчизняними ученими П. Ф. Лесгафтом і В. Н. Тонковим. Рентгенологічний метод особливо важливий при дослідженні будови організму в динаміці. Він дозволяє вивчати органи через певні проміжки часу. Рентгенологічний метод як би розгортає картину життя анатомічних утворень в цілісному організмі;

2)соматоскопічний метод — візуальний огляд тіла людини. За допомогою цього методу визначають форму окремих частин тіла (грудної клітки, хребетного стовпа і т. п.);

3)соматометричний (антропометричний) метод — вимірювання окремих частин тіла (довжини тіла, кінцівок і т. д.). Цей метод набув поширення в спортивній практиці при обстеженні спортсменів;

4)метод анатомічного аналізу положень і рухів людини, розкриває взаємодію окремих компонентів рухового апарату при виконанні фізичних вправ.

Сучасна анатомія відповідно технічному прогресу збагатить новими методами дослідження, використовуючи радіоізотопні, стереофотограмметричні методики, ультразвукову ехолокацію і ін. Вона переходить на новий рівень розвитку анатомічних знань.