
- •Анатомія людини Частина і
- •5.01020101 «Фізичне виховання»*
- •Тема 1. Вступ. План.
- •1. Анатомія як наука і предмет викладання. Її місце в системі біологічних і медичних наук. Класифікація анатомічних наук: описова, топографічна, вікова, пластична, функціональна.
- •2. Значення курсу «Анатомія людини» в зв’язку з вимогами теорії і практики фізичного виховання і спорту та для підготовки вчителів фізичного виховання.
- •3. Методи анатомічних досліджень.
- •4.Анатомічна номенклатура.
- •Модуль 1. Організм людини, його складові структури та індивідуальний розвиток.
- •Тема 5. Короткі відомості про індивідуальний розвиток організму людини. План.
- •1. Ембріональний і постембріональний періоди розвитку організму людини.
- •2. Вікова періодизація.
- •3. Основні типи пропорцій тіла.
- •4. Значення вивчення вікових перетворень у будові і функціях організму для майбутнього вчителя фізичної культури.
- •Модуль 2. Анатомія опорно-рухового апарату.
- •Тема 1. Вчення про кістки (остеологія). План.
- •1. Скелет як складова частина опорно-рухового апарату. Функції скелету.
- •3. Хребетний стовп: будова, розвиток, вікові зміни. Особливості будови хребетного стовпа, пов’язані з вертикальним положенням тіла людини. Рудиментарні утворення в хребетному стовпі.
- •5. Череп: будова, вікові і індивідуальні особливості. Сполучення черепа з хребетним стовпом.
- •Модуль 2. Анатомія опорно-рухового апарату.
- •Тема 2. Загальна анатомія сполучень кісток. План.
- •1. Неперервні сполучення ( синартрози ); перервні сполучення (діартрози) і напівсуглоби (геміартрози).
- •2. Різні види неперервних сполучень, їх будова, функціональне значення і вікові зміни.
- •3. Суглоби: однокамерні і двокамерні. Допоміжні утворення суглобів. Види зв’язок і їх значення. Види суглобів в залежності від осей обертання.
- •4. Класифікація рухів у суглобах. Функціональна залежність між формою суглобових поверхонь і характером рухів. Суглоби прості, складні і комбіновані.
- •5. Зміни сполучень кісток в зв’язку з віком і впливом фізичних навантажень.
- •Модуль 2. Анатомія опорно-рухового апарату.
- •Тема 4. Вчення про м’язи. План.
- •1. Функціональне значення та основні особливості будови м’язової системи людини.
- •2. Допоміжний апарат м’язів.
- •3. Рухова функція м’язів. Види роботи м’язів.
- •4. Зміни будови м’язів під впливом зміни їх функцій. Вплив фізичного виховання і спорту на розвиток м’язової системи.
- •5. Топографія і функціональне значення м’язів плечового поясу і вільної верхньої кінцівки.
- •6. Топографія і функціональне значення м’язів нижньої кінцівки. Особливості будови м’язів нижньої кінцівки в зв’язку з вертикальним положенням тіла людини.
- •9. Функціональне значення і топографія мімічних і жувальних м’язів.
- •10. Топографія, функціональне значення і розвиток м’язів тулуба і шиї.
- •11. М’язи живота. Біла лінія живота. Пупкове кільце. Паховий канал, стегновий канал і місце можливого утворення гриж. Вплив фізичного виховання і спорту на розвиток м’язів тулуба і шиї.
- •12. Топографія і характеристика м’язів, що здійснюють вдих і видих. Діафрагма. Механізм дихання при різних положеннях тіла людини. Вплив фізичної культури і спорту на розвиток дихальних м’язів.
- •Модуль 3. Вчення про нутрощі (спланхнологія).
- •Тема 1. Загальна характеристика внутрішніх органів. Травна система. План.
- •1.Загальна характеристика внутрішніх органів.
- •2. Вплив фізичних вправ на внутрішні органи.
- •3. Травний канал.
- •4. Травні залози.
- •5. Черевна порожнина і очеревина.
- •Модуль 3. Вчення про нутрощі (спланхнологія).
- •Тема 2. Система дихання. План.
- •1. Дихальні шляхи.
- •2. Легені.
- •Модуль 3. Вчення про нутрощі (спланхнологія).
- •Тема 3. Сечостатевий апарат. План.
- •1. Сечовидільна система.
- •2. Статева система.
3. Рухова функція м’язів. Види роботи м’язів.
Оскільки кожен м'яз фіксується до кісток, то рухова функція м'язів виражається у тому, що м'яз або притягує кістки одну до одної, або утримує їх, або відпускає. М'яз притягує кістки тоді, коли він активно напружується, черевце його коротшає, місця прикріплення зближуються, відстань між кістками і кут в суглобі зменшуються у бік тяги м'яза. При напруженні м'яз може коротшати на 1/3 і навіть на 1/2 довжини своєї м'язової частини. Утримання кісток відбувається при більш-менш постійному напруженні м'яза. Відпускання кістки відбувається при поступовому подовженні м'яза, під дією інших сил (сили тяжіння, супротивника і ін.).
Напрям тяги м'яза визначається його рівнодійною, яка в довгих, широких і віялоподібних м'язах проходить по лінії, що сполучає середину місця початку з серединою місця прикріплення.
Залежно від напряму м'язових пучків рівнодіючу м'яза можна розкласти на складові за правилом паралелограма сил (мал. 4).
Мал.4. Напрямок тяги м’язів ( паралелограм сил): 1-м’яз з паралельним розміщенням м’язових волокон; 2-м’яз з косим розміщенням м’язових волокон; 3-м’яз з різним розміщенням м’язових волокон; а-рівнодійна сили м’яза; б,в-складові сили м’яза.
Оскільки дія сили м'язів передається на кістки, то останні можна розглядати як важелі. Кожен важіль має чотири компоненти: тверде тіло, точку опори і сили, прикладені, до твердого тіла. У руховому апараті людини твердим тілом є кістка, точкою опори — суглоб. На кістку діють сили опору (сила тяжіння частини тіла, маса снаряда, сила партнера і ін.) і сила тяги м'язів. Залежно від розташування діючих сил по відношенню до точки опори розрізняють три види важелів: першого, другого і третього роду (мал. 5). У важелі першого роду точка опори знаходиться між точками прикладання сил. Такий важіль називається важелем рівноваги. У важелі другого і третього роду сили прикладені по одну сторону від точки опори, але у важелі другого роду точка прикладання сили м'яза розташована далі від опори, ніж сила ваги (плече сили м'яза більше плеча сили ваги), що створює вигідні умови для прояву сили. Такий вид важеля називають важелем сили.
У важелі третього роду, навпаки, плече сили ваги більше, ніж плече сили м'яза, внаслідок чого забезпечуються можливості для розвитку швидкості, тому такий вид важеля названий важелем швидкості.
Сила, що проявляється м’язом, залежить від анатомічних, механічних, фізіологічних і психічних чинників.
Анатомічний чинник пов'язаний із структурою м'яза — кількістю і напрямом м'язових волокон. Чим останніх більше, тим більше і сила м'яза. Силові можливості м'язів визначаються площею поперечного перетину всіх м'язових волокон - фізіологічним поперечником. У м'язах з паралельним напрямом волокон площа поперечного перетину м’язових волокон співпадає з площею поперечного перетину м'яза (анатомічний поперечник). У перистих м'язах фізіологічний поперечник більше анатомічного, що вказує на їх велику силу при тому ж поперечнику м'яза. Встановлено, що м'яз з площею поперечного перетину 1 см2 може проявити силу 8 - 10 кг.
Мал.5. Кістки як важелі. А-голова – важіль першого роду: а-поперечна вісь атланто-потиличного суглоба;б,г-напрямок сили ваги голови; д,е-напрямок сили м’язової тяги; а,в-плече сили ваги; а,ж-плече сили м’язової тяги.
Б-стопа – важіль другого роду:а-точка опори; б-точка прикладання сили м’язової тяги; б,в-напрямок сили м’язової тяги; д,г-напрямок рівнодійної сили ваги; а,е-плече сили м’язової тяги; а,ж-плече сили ваги.
В-передпліччя –важіль третього роду6 а-вісь обертання; б-напрямок м’язової тяги; в-напрямок сили ваги; а,г-плече сили м’язової тяги; а,д - плече сили ваги.
З механічних чинників важливе значення мають площа прикріплення і кут підходу м'яза до кісток. Чим більше ці величини, тим кращі умови для прояву сили.
До числа фізіологічних чинників можна віднести ступінь збудження нервової системи. Чим більше число мотонейронів збуджується одночасно, тим більшою буде сумарна сила м'язів. Збудження нервової системи підвищує прояв сили м'яза.
Види роботи м'язів. Розрізняють два види роботи, яку можуть виконувати м'язи: статичну і динамічну. При статичній роботі моменти сил урівноважені. Цей вид роботи називається ще утримуючою роботою. Динамічна робота пов'язана з рухом ланок. Якщо при русі момент сили м'язів буде більше моменту сил опору, буде виконуватися долаюча робота; якщо більше момент сил опору, виконується уступаюча робота. Уступаюча робота м'язів дуже важлива для організму. Вона забезпечує плавність рухів, корекцію точності рухів, оберігає від травм компоненти суглобів і запобігає розривам м'язів.