2. Допоміжний апарат м’язів.

До допоміжного апарату м'язів від носяться фасції, міжм'язові перегородки, фіброзні і кістково-фіброзні канали, синовіальні піхви сухожиль м'язів, синовіальні сумки і сесамовидні кістки.

Фасції - це сполучнотканинні оболонки, які вкривають окремі м'язи або групи м'язів. При скороченні м'язів фасції перешкоджають їх зсуву. При натягненні фасцій полегшується тік крові.

Міжм'язові перегородки — відростки фасцій, які розділяють групи м'язів. Фіброзні і кістково-фіброзні канали утворюються біля виступів кісток, вони перешкоджають зсуву сухожиль і направляють дії м'язів.

Синовіальні піхви сухожиль м'язів виникають навколо сухожиль там, де вони проходять біля кісток і можуть викликати тертя. Вони є муфтами, стінка яких складається з двох листків синовіальної оболонки. Між листками утворюється синовіальна рідина, що зменшує тертя сухожиль об кістку під час скорочень м'язів. При великих навантаженнях синовіальна оболонка може запалюватися. Запальні процеси синовіальних піхв в області верхньої кінцівки (на кисті) частіше зустрічаються у гімнастів, в області стопи — у легкоатлетів.

Синовіальні сумки — це мішечки з синовіальної оболонки, наповнені синовіальною рідиною, розташовані як правило між м’язом і кістковим виступом.

Кісткові блоки — виступи на кістках, через які перекидається м'яз, змінюючи свій хід.

Сесамовидні кістки розвиваються і розташовуються всередині сухожиль. Вони збільшують кут підходу м'язів до кісток, а також плече сили м'язів, а отже, і момент сили м'язів.

Допоміжний апарат м'язів формується в основному після народження. У новонароджених фасції тонкі, волокна їх розташовані без необхідної орієнтації. До трьох років з'являється правильна звивистість волокон, розташування їх стає компактнішим, а до 7—-10 років фасції набувають такий же вигляд, як у дорослих.

Проходячи біля суглоба м'язи мають певне відношення до його осей обертання. Якщо м'яз або його рівнодійна перетинає поперечну вісь обертання і розташовується спереду від неї, він виконує згинання; якщо перетинає ту ж вісь, але розташований позаду — розгинання. Перетинаючи сагітальну вісь і розташовуючись латеральніше від неї, м'яз забезпечує відведення, а медіальніше — приведення. М'язи, що беруть участь в пронації і супінації, перетинають вертикальну вісь або поперечно або косо.

В організмі людини налічується 400 — 600 м'язів. Маса їх у чоловіків складає 40—45%, у жінок — 35 — 40%, у старих людей — 30 — 35%, у спортсменів — не менше 50% від маси тіла.

Приблизно 50% м'язів розташовані в області нижніх кінцівок, 25 — 30% — в області верхніх кінцівок, 20 — 25% — в області тулуба і голови (мал..1,2).

Мал.1. М’язи тіла людини ( вигляд спереду):

1-згиначі кисті і пальців; 2-двоголовий м’яз плеча;

3-триголовий м’яз плеча; 4-великий грудний м’яз;

5-передній зубчастий м’яз; 6-дельтовидний м’яз;

7-трапецієвидний м’яз; 8-грудинно-ключично-сосковий м’яз; 9-зовнішній косий м’яз живота;

10-прямий м’яз живота; 11-біла лінія живота;

12-кравецький м’яз; 13-чотириголовий м’яз стегна;

14-ніжний м’яз; 15-литковий м’яз; 16-камбалоподібний м’яз; 17-передній великогомілковий м’яз; 18-плечовий м’яз; 19-плечопроменевий м’яз; 20-розгиначі кисті і пальців.

М'язи класифікують за формою, за напрямком волокон, за функцією, по відношенню до суглобів і по місцеположенню в тілі людини — топографії («топос» — місце).

За формою м'язи діляться на довгі, короткі і широкі. Довгі м'язи розташовані на кінцівках, де вони здатні забезпечувати великий розмах рухів; короткі — переважно там, де розмах рухів невеликий (в області хребетного стовпа і грудної клітки); широкі — в основному на тулубі, де вони беруть участь в утворенні стінок порожнин (грудний, черевний). За напрямком волокон виділяють м'язи з паралельним по відношенню до подовжньої осі розташуванням волокон і під кутом до неї. Останні називають перистими м'язами. Розрізняють одноперисті, двоперисті і багатоперисті м'язи (мал. 3).

М ал.2. М’язи тіла людини ( вигляд ззаду):

1-трапецієвидний м’яз; 2-дельтовидний м’яз; 3- найширший м’яз спини; 4-триголовий м’яз плеча; 5-плечопроменевий м’яз;

6-згиначі кисті і пальців; 7-великий сідничний м’яз; 8-двоголовий м’яз стегна;

9-литковий м’яз; 10-п’яткове сухожилля;

11-малогомілкові м’язи; 12-клубово-великогомілковий тракт; 13-малий сідничний м’яз; 14-розгиначі кисті і пальців.

Є також м'язи з коловим напрямом волокон. Ці м'язи звужують отвори, навколо яких вони розташовуються.

За функцією розрізняють

м'язи-згиначі, розгиначі, супінатори, пронатори, відвідні і привідні. По глибині розташування виділяють поверхневі і глибокі м'язи; по топографії — м'язи спини, грудей, живота і т. п.; по відношенню до суглобів — одно-, дво- і багатосуглобові.

Розрізняють також м'язи синергісти і антагоністи. М'язи, що беруть участь в одному певному русі, називаються синергістами, а м'язи протилежної дії — антагоністами. Антагоністи забезпечують плавність рухів, корекцію рухів і запобігають травмам опорно-рухового апарату.

Форма, будова і функції м'язів тісно взаємозв'язані. Форма м'язів визначає їх функцію і напрям руху, а будова — силові можливості.

Мал.3. Будова м’язів ( за напрямком волокон):

1-веретеноподібний;2-одноперистий;3- двоперистий

м’яз.