6. Корекційна індивідуальна робота з важковиховуваними підлітками.

У роботі з важковиховуваними неповнолітніми використовуються загальні методи виховання, які поділяються на три групи:

- методи формування суспільної свідомості;

- методи формування досвіду суспільної поведінки;

- методи заохочення і покарання.

Корекційна індивідуальна робота з важковиховуваними неповнолітніми у соціально-педагогічній діяльності має свої особливості.

1. У процесі перевиховання важковиховуваного неповнолітнього індивідуальна виховна робота займає особливе місце. Для її організації важливо вивчити його особистість, виявити індивідуальні особливості, позитивні і негативні якості, достоїнства і недоліки.

2. А.С.Макаренко вважав, що педагог має мати програму людської особистості, до реалізації якої необхідно прагнути. Враховуючи особливості особистості кожного вихованця до „стандартної” програми вносять індивідуальний коректив.

3. В індивідуальній виховній роботі, окрім загальних методів, використовуються спеціальні прийоми педагогічного впливу. Ці прийоми будуються на організації певної педагогічної ситуації. Ними виступають: навіювання, прояв доброти і уваги, активізація почуттів, організація успіху в діяльності, залучення до цікавої діяльності, паралельний педагогічний вплив, іронія, довір’я та ін.

4. Цікавим виявилося впровадження нетрадиційного методу, такого як психотерапія. Багато дослідників з різних країн вказують, що психотерапією можуть займатися не лише лікарі, а й представники немедичних спеціальностей – психологи, педагоги. Психотерапія вивчає можливості специфічних впливів на людей і виступає як комплекс заходів, спрямованих на усунення хворобливих порушень в організмі шляхом інформаційного впливу на нього безпосередньо через психіку.

5. Важковиховувані підлітки потребують посиленого виховання правильних етичних уявлень, стійкої соціалізації, вироблення соціально позитивної поведінки, мобілізації своїх особистих ресурсів, уміння контролювати себе, долати байдужість до соціального життя. Тому педагогічна психотерапія може активізувати правильну соціалізацію особистості. Підліткові, старшокласнику педагогічна психотерапія стане в пригоді у самовизначенні, самореалізації, подоланні життєвих труднощів і перешкод, у досягненні поставленої мети.

7. Превенція аморальності серед підростаючого покоління.

На сучасному етапі розбудови національної системи виховання дуже актуальним є питання морального виховання підростаючого покоління, зокрема, такого аспекту як попередження аморальності в поведінці. Слід зазначити, що виконуючи певну соціальну роль, молода людина повинна дотримуватись вимог, які ставить суспільство. Але останнім часом, на жаль, цього не спостерігається. На процес формування майбутніх членів нового суспільства впливає ціла система об’єктивних і суб’єктивних чинників, які часто не скоординовані між собою, що призводить до зростання аморальних проявів у поведінці неповнолітніх.

Є всі підстави вважати, що деякі аморальні вчинки виконують функцію своєрідного буфера проти зайвих зовнішніх випливів, виступають своєрідним захистом від небажаного. Звичайно, аморальні вчинки у першу чергу проявляються щодо тих, ким вони породжені.

Вказуючи на деформацію особистості при наявності негативних вчинків у її поведінці, не можна говорити про патологічні зміни всієї особистості. Деякі аморальні вчинки діють або синхронно, або підтримують один одного. Такий вибірковий прояв аморальної поведінки особистості в різних соціальних групах може бути зумовлений відмінністю в них пропорцій оцінних впливів.

Найбільш поширені такі групи форм аморальних вчинків.

1. Стійкі форми аморальних вчинків. Аморальні вчинки характеризуються аморальними мотивами. Після скоєного негативного вчинку особа відчуває задоволення собою або зовсім нічого не відчуває.

2. Нестійкі форми. Аморальні вчинки характеризуються компромісними або захисними мотивами. За скоєний негативний вчинок відчуваються докори сумління. Це свідчить про те, що вчинок був мотивований потребою примітивного характеру, яка поборола своє протистояння.

3. Одиничні форми. Низький рівень прояву аморальних вчинків та їх мотивів. Переживається сором за негативний вчинок, хоча вважається, що у цій ситуації вчинено правильно, якщо це і було всупереч моральним вимогам.

Слід зазначити, що виділені групи форм аморальних вчинків є основними, хоча й може бути велика кількість їх різновидів. В основу цього поділу був покладений принцип співвідношення мотиву вчинку і його конкретної реалізації.

Це дозволяє зробити певні висновки щодо умов, які б сприяли їх попередженню, а саме:

- своєчасну діагностику аморальних проявів у поведінці індивідів;

- формування свідомості та самосвідомості, що обумовлює стале ставлення до моральних форм;

- сприяння розвитку позитивної мотиваційно-потребнісної сфери особистості;

- встановлення авторитетно-довірливих стосунків між вихователем і вихованцем.

Існує два основних напрями роботи з попередження аморальних вчинків: перший – опора переважно на індивідуальну й групову роботу (консультації, тренінги); другий - шляхом втручання в педагогічний процес (індивідуалізація навчання і виховання, корекція виховних впливів, оптимізація взаємодії вчителя та учнів).

Робота першого напряму ґрунтується на пошуку причин і умов виникнення аморальної поведінки і виборі ефективних засобів її усунення. У реалізації цього напряму найбільш зарекомендували себе методики, що розроблені на принципах песиходинамічного і поведінкового підходів. До нього належить: ігротерапія, арттерапія, створення конфліктних ситуацій та ситуацій морального вибору.

В ігротерапії намагаються не стільки змінити дитину, скільки розвинути в неї почуття особистої цінності, створедити власне “Я”. Розігрування таких ситуацій дає змогу побачити дітей не тільки ва міжособистісних стосунках, а й в процесі виконання певної соціальної ролі.

Арттерапія дає змогу корегувати прояви особистості за допомогою різних видів мистецтва. Вона спрямована на розвиток самопізнання і самовираження чи за допомогою творчої діяльності.

Конфліктна ситуація дає змогу виявити приховану в звичайних умовах позицію підлітка, бо відчувається сутичка протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів суб’єктів взаємодії.

Ситуації морального вибору дають змогу не тільки поставити перед неповнолітнім моральну проблему, допомогти усвідомити її, а й формують необхідний досвід поведінки.

Другий напрям роботи з попередження аморальних вчинків характеризується тим, що здійснюється вплив переважно на наслідки, а не на причини, тобто, симптоматична корекція. Вона має велике значення в загальній методиці запобігання аморальної поведінки, тому що не дозволяє вкорінитися в характері особи негативним якостям. Методики подібного типу мають результат за умови дотримання педагогом і батьками певних психолого-педагогічних принципів. До них відносять:

- єдність вимог вихователів;

- адекватність вимог;

- повилення контролю за поведінкою індивіда;

- заохочення активності особи;

- використання похвали та заохочення;

- надання самостійності;

- забезпечення емоційного комфорту;

- уникання наклеювання ярликів;

- визнання педагогом власних помилок та принесення вибачень;

- застосування адекватного покарання.