3. Категорії осіб, стосовно яких здійснюються індивідуальні превентивні заходи.

Індивідуальні профілактичні заходи здійснюються щодо різних категорій осіб. Серед них:

- важковиховувані неповнолітні;

- неповнолітні, які схильні до правопорушень;

- неповнолітні-правопорушники; які мають відхилення у поведінці;

- які проживають і виховуються у неблагополучних сім’ях;

- особи, які перебувають на обліку за аморальну поведінку;

- підлітки та юнаки, вчинки яких підлягають дії Адміністративного кодексу;

- вчинили злочин, але не підлягають дії Кримінального кодексу за недосягненням віку, з якого наступає кримінальна відповідальність;

- неповнолітні, звільнені від покарання згідно амністії;

- рішенням суду передані під нагляд батьків;

- неповнолітні, засуджені умовно;

- молоді люди, звільнені з місць позбавлення волі;

- засуджені за вчинення злочину до виправних робіт;

- перебувають на обліку наркодиспансеру за вживання алкогольних чи наркотичних речовин;

- які бродяжать чи жебракують;

- схильні до суїциду;

- які ніде не вчаться і не працюють;

- які ведуть аморальний спосіб життя (зокрема, займаються проституцією).

4. Модель комплексної психолого-педагогічної реабілітації соціально і педагогічно занедбаних дітей і підлітків.

Моделі реабілітації соціальної та педагогічної занедбаності неповнолітніх повинні розроблятися на основі комплексної діагностики. Етимологічна діагностика може відновити історію занедбаності дитини:

- які фактори (медико-біологічні, соціокультурні, психолого-педагогічні) спровокували такий стан;

- яка складова мікросередовища (сім’я, школа, дитячий садок) виявилися нездатними вплинути позитивно на дитину та чи являється вплив перерахованих факторів багатоплановим, багатостороннім, інтенсивним;

- як особа реагує на вплив мікросередовища.

Виходячи з комплексної діагностики досліджуваного явища можна застосовувати різні спеціальні реабілітаційні моделі: „профілактика”, „діагностика”, „корекція”, „реабілітація”, „розвиток” або їх комплекс „профілактика – діагностика – корекція – розвиток – реабілітація”. Кожна модель вимагає реалізації певного змісту, форм і методів роботи, включає коло зацікавлених і компетентних учасників, передбачає відповідність технологій і орієнтована на конкретні результати реабілітації.

Спеціальна корекція:

- визначення особистісної перспективи неповнолітнього;

- демонстрація перед особою групової підтримки;

- підвищення статусу, організація успіху;

- виділення симптомокомплексів, які потребують корекції;

- розроблення і реалізація програм корекції;

- здійснення методів спеціальної ранньої корекції;

- аналіз результатів корекційної роботи.

Спеціальна профілактика:

- розроблення цілей і завдань роботи з педагогами;

- розроблення і реалізація програми „Ровесники”;

- розроблення і реалізація програми „Батьки”;

- застосування методів спеціальної профілактики;

- координація всіх програм;

- аналіз ефективності програм.

Загальна профілактика:

- створення психолого-педагогічних умов гуманізації виховного процесу;

- раціональна організація педагогічного процесу;

- застосування методів загальної профілактики;

- аналіз цілісного педагогічного процесу.

5. Класифікація методів індивідуальної роботи, які використовуються соціальним педагогом з профілактичною метою.

Методи соціальної роботи:

- методи соціальної діагностики (інтерв’ю, моніторинг, соціологічне опитування, експертна оцінка, біографічний метод);

- методи соціальної профілактики (превентивний метод, соціальна терапія, група підтримки);

- методи соціальної реабілітації (статусне зміщення, групова терапія).

Психологічні методи:

- психодіагностичні (тести, анкети, соціометрія);

- психокорекційні (артотерапія, тренінг поведінки, ігрова корекція, соціально-психологічний тренінг);

- методи психологічного консультування (інтерпретація, ідентифікація);

- методи психотерапії (психоаналіз, самопереконання, групова терапія, сімейна психотерапія).

Соціально-педагогічні методи:

- методи як елемент соціального виховання (метод мотивації, репродукування);

- методи впливу (які впливають на свідомість, почуття, поведінку);

- методи організації соціально-педагогічної взаємодії (метод цілепокладання, ціннісного орієнтування, організації діяльності, спілкування, оцінки, самореалізації).

Педагогічні методи:

- організаційні (педагогічний експеримент);

- педагогічної діагностики (педагогічне спостереження, природний експеримент);

- навчання (словесні – бесіда, лекція, дискусія, наочні – ілюстрація, демонстрація, робота з підручником, практичні – вправа, гра, проблемна ситуація);

- виховання (позитивний приклад, переконання, привчання, заохочення і покарання, перспектива, гра, довіри, організація успіху, самовиховання).