Превенція правопорушень у зарубіжних країнах. Організація індивідуальної превентивної роботи з особами, які допускають асоціальні прояви поведінки план

1. Особливості генезису асоціальних проявів поведінки на міжнародному рівні та в окремих розвинутих країнах.

2. Теоретичні та практичні аспекти превенції серед неповнолітніх в окремих країнах світу.

3. Категорії осіб, стосовно яких здійснюються індивідуальні превентивні заходи.

4. Модель комплексної психолого-педагогічної реабілітації соціально і педагогічно занедбаних дітей і підлітків.

5. Класифікація методів індивідуальної роботи.

6. Корекційна індивідуальна робота з важковиховуваними підлітками.

7. Превенція аморальності серед підростаючого покоління.

1. Особливості генезису асоціальних проявів поведінки на міжнародному рівні та в окремих розвинутих країнах.

На 80-му Конгресі ООН з попередження правопорушень та поводження з правопорушниками (Гавана,1990) відзначалося, що в 1975 р. у світі було зареєстровано 350 млн. заарештованих, у 1990-му – 500 млн. На 11-му Міжнародному кримінологічному конгресі (Будапешт,1993р.) вказувалося, що ця цифра становила вже 650 млн., а сьогодні вона наближається до 1 млрд. У структурі нинішньої зарубіжної злочинності виділяють чотири основні складові: „білокомірцева” (злочинність владних структур), організована, професійна, загально кримінальна (вулична). В Англії та Уельсі реєструється до 5 млн. злочинів за рік. Коефіцієнт злочинності – 7400 злочинів на 100 тис. Населення. Це у 8 разів більше, ніж у 1950-му році.

У Німеччині реєструється 4 млн. злочинів.

Найменший рівень злочинності залишається у Японії (коефіцієнт – 1,5 тис. злочинів). Низька криміналізація японського суспільства пояснюється такими факторами:

а) сталі сімейні традиції;

б) сильно розвинута культура і почуття солідарності;

в) попередження злочинів – справа всього суспільства;

г) участь громадськості у кримінальному провадженні; д) активна підтримка поліції.

Детермінанти злочинності у будь-якому суспільстві органічно вплетені у складну систему його соціально-економічних суперечностей. У міру загострення цих суперечностей посилюється і дія криміногенних факторів. Перша, найбільш важлива, система суперечностей, криється у сучасних міжнародних відносинах. Вони детермінують злочини проти миру і людства, геноцид, апартеїд, міжнародний тероризм. Друга система суперечностей – внутрішні суперечності в суспільствах окремих країн (конфлікт між швидко зростаючими виробничими силами і застарілим характером суспільних відносин – суперечність між працею і капіталом).

Протидії правопорушенням і злочинності в індустріально розвинутих державах надається важливе значення:

- у 1971 р. був створений Комітет із запобігання злочинності та контролю над нею у складі 27 експертів (він входить до Ради ООН з економічних і соціальних питань);

- раз на 5 років скликається Конгрес ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, у функції якого входить визначення політики ООН у сфері контролю над злочинністю, розробка цільових програм, надання консультаційної допомоги;

- влітку 1990 р. в Гавані відбувся 8-й Конгрес ООН із запобігання злочинності з порядком денним: міжнародне співробітництво з протидії злочинності і кримінальне законодавство у ХХІ ст.;

- активну міждержавну антикримінальну діяльність здійснює Інтерпол, членами якого є понад 150 країн світу (у томі числі Україна) і у функції якого входить обмін інформацією, досвідом роботи, надання допомоги у розшуку та затриманні злочинців, скупкою краденого, торгівлею зброєю і людьми;

- накопичено певний досвід у кримінологічному прогнозуванні і плануванні (так, лідирують у цій галузі США і Японія: американці досягли успіху в загальнонаціональному плануванні боротьби із злочинністю, а японці – на місцевому рівні);

- розширюється залучення громадян у профілактичну роботу: у всіх префектурах Японії попередженням злочинів з боку неповнолітніх займається Асоціація „старших братів і сестер”; у Франції в 1983 р. була створена Національна рада з попередження злочинів; у Великій Британії з 1966р. працює Постійна конференція з профілактики злочинів.

2. Теоретичні та практичні аспекти превенції правопорушень серед неповнолітніх в окремих країнах світу.

Великобританія. Суд корони або магістрату може відстрочити призначене покарання неповнолітньому. Остаточне рішення приймається судом після врахування поведінки неповнолітнього, відшкодування заподіяних збитків Заслуговує уваги система контролю над особами, схильними до правопорушень.

Фінляндія. У Фінляндії стосовно підлітків і молоді з негативною поведінкою застосовуються спеціальні системи соціальних превентивних мір впливу. При бюро соціальних послуг є центр тимчасового утримання підлітків з девіантною поведінкою, де вони можуть перебувати від 3-х днів до 3-х місяців. За час перебування підлітка в такому центрі соціальний працівник проводить роботу одночасно з ним і його сім’єю. Здійснюється медичне і психологічне обстеження, з’ясовуються причини девіацій. При особливо важких девіаціях бюро пропонує підліткові, із згоди його батьків і його самого, тимчасове перебування в спеціальному виховному закладі. І тільки в окремих випадках у такі заклади направляють неповнолітніх за рішенням суду.

Чехія. У Чехії з метою впливу на злочинців, правопорушників створено інститут попереджувального нагляду, який є базою примусової опіки, перевиховання. Опіку здійснюють соціальні куратори, які надають допомогу в працевлаштуванні та у побутовому визначенні. Окрім того, тут існують виховні діагностичні заклади, створені для профілактики асоціальних проявів поведінки. Обов’язковим є встановлення діагностичним центром психолого-педагогічного діагнозу. У центрі неповнолітній може перебувати до 2-х місяців і, якщо доказана його провина, він направляється до виховного закладу, тип якого обирають за ступенем педагогічної занедбаності правопорушника. При незначних девіаціях суд обирає міру покарання, не пов’язану з позбавленням волі. При цьому накладаються певні обмеження, які сприяють веденню ним правильного способу життя й виправлення.