Технічні дані деяких dvd
DVD-ROM'и продаються як окремо, так і у комплекті з апаратним декодером MPEG2 (кожний апаратний декодер має TV-Out). Для припустимого програвання MPEG2 софтовим плеєром вам знадобиться процесор не нижче PII-233, 16 Мб RAM, 16 бітна звукова плата і Windows 95. Якщо ви аматор фільмів і вас не влаштовують низькоякісні VHS копії, або ви хотіли б добитися якісного 6-ти канального Dolby Surround AC3 (або THX) звучання, а також не відчуваєте невистачання фінансових ресурсів, тоді одностайно слід купити DVD+Декодер. У випадку, якщо вас не влаштовує ваш CD-ROM, повільна швидкість або ще якісь причини і ви плануєте апгрейд, то купівля DVD-ROM буде цілком розумним рішенням, так як він може програвати звичайні CD з 24-32-х разовою швидкістю.
Технічні специфікації
Діаметр диска |
Ємність одношарового |
Ємність двошарового |
12 см, односторонній |
25 ГБ (23.3 ГіБ) |
50 ГБ (46.6 ГіБ) |
12 см, двосторонній |
50 ГБ (46.6 ГіБ) |
100 ГБ (93.2 ГіБ) |
8 см, односторонній |
7.8 ГБ (7.3 ГіБ) |
15.6 ГБ (14.6 ГіБ) |
8 см, двосторонній |
15.6 ГБ (14.5 ГіБ) |
31.2 ГБ (29 ГіБ) |
50 ГБ диск вміщує близько 9 годин відео високої чіткості
50 ГБ диск вміщує близько 23 годин відео стандартної чіткості
Технологія твердого покриття
Через те, що на дисках Blu-Ray дані розташовані занадто близько до поверхні, перші версії дисків були вкрай чутливі до подряпин та інших зовнішніх механічних впливів через що вони вкладалися в пластикові картриджі. Цей недолік викликав багато суперечок щодо того чи зможе формат Blu-ray протистояти стандарту HD DVD — своєму основному конкурентові. HD DVD крім своєї більш низької вартості може нормально існувати без картриджів, також як формати CD й DVD, що робить його більше зрозумілим для покупців, а також більше цікавим для виробників і дистриб'юторів, які можуть бути стурбовані додатковими витратами через картриджі. Вирішення цієї проблеми з'явилося в січні 2004, з появою нового полімерного покриття, що дало дискам неймовірний захист від подряпин і пилу. Це покриття, розроблене корпорацією TDK, одержало назву «Durabis», воно дозволяє очищати BD за допомогою паперових серветок — які можуть нанести ушкодження CD й DVD. Формат HD DVD має ті ж недоліки, тому що ці диски виробляються на основі старих оптичних носіїв. За повідомленням у пресі «голі» BD із цим покриттям зберігають працездатність навіть будучи подряпаними викруткою. Так, механічна міцність робочої поверхні BD в 100 разів більше, ніж DVD. І нарешті, третім наслідком зменшення захисного шару стало збільшення масштабованості BR-дисків. Так, розробники планують незабаром підвищити кількість реєструючих шарів до 8, тим самим збільшивши загальну ємність до 200 GB.
Dvd диски Технічна інформація
DVD за структурою даних бувають трьох типів:
DVD-Video — містять фільми (відео і звук);
DVD-Audio — містять аудіодані високої якості (набагато вищої, ніж на аудіо-компакт-дисках);
DVD-Data — містять будь-які дані.
DVD як носії бувають чотирьох типів:
DVD-ROM — штамповані на заводі диски;
DVD+R/RW — диски одноразового (R — Recordable) і багаторазового (RW — ReWritable) запису;
DVD-R/RW — диски одноразового (R — Recordable) і багаторазового (RW — ReWritable) запису;
DVD-RAM — диски багаторазового запису з довільним доступом (RAM — Random Access Memory).
DVD може мати одну чи дві робочі сторони та один чи два робочі шари на кожній стороні. Від їхньої кількості залежить місткість диска: Будь-який носій може мати будь-як структуру даних (див. вище) і будь-яку кількість шарів (двошарові DVD-R і DVD-RW з'явилися наприкінці 2004 року).
Стандарт запису DVD-R(W) був розроблений DVD-Forum'ом як офіційна специфікація (пере)записуваних дисків. Однак ціна ліцензії на цю технологію була занадто висока, і тому декілька виробників пишучих приводів і носіїв для запису об'єдналися в «DVD plus RW Alliance», що і розробив стандарт DVD+R(W), вартість ліцензії на який була нижчою. Спочатку чисті диски для запису DVD+R(W) були дорожчими, ніж DVD-R(W), але тепер ціни зрівнялися.
Стандарти запису «+» і «-» частково сумісні. В даний час вони однаково популярні — половина виробників підтримує один стандарт, половина — інший. Йдуть суперечки, чи витисне один з цих форматів свого конкурента, чи вони продовжать мирно співіснувати. Усі приводи для DVD можуть читати обидва формати дисків, і більшість пишучих приводів також можуть записувати обидва типи «болванок».
На відміну від компакт-дисків, у яких структура аудіодиска фундаментально відрізняється від диска з даними, у DVD завжди використовується файлова система UDF.
Швидкість читання/запису DVD указується як кратна 1350 Кб/с, тобто 16-швидкісний привід забезпечує читання (чи запис) дисків у 16 x 1350 = 21600 Кб/з (21,09 Мб/с).
Ємність DVD
Ємність можна визначити на око — потрібно подивитися, скільки робочих (віддзеркалюючих) сторін у диска і звернути увагу на їхній колір: двошарові сторони зазвичай мають золотий колір, а одношарові — срібний, як компакт-диск.
Місткість і позначення[1][2] |
||||||
Позначення |
Сторони |
Шари |
Діаметер |
Розмір |
||
(cm) |
(GB) |
(GiB) |
||||
DVD-1 [3] |
SS SL |
1 |
1 |
8 |
1.46 |
1.36 |
DVD-2 |
SS DL |
1 |
2 |
8 |
2.66 |
2.47 |
DVD-3 |
DS SL |
2 |
2 |
8 |
2.92 |
2.72 |
DVD-4 |
DS DL |
2 |
4 |
8 |
5.32 |
4.95 |
DVD-5 |
SS SL |
1 |
1 |
12 |
4.7 |
4.37 |
DVD-9 |
SS DL |
1 |
2 |
12 |
8.54 |
7.95 |
DVD-10 |
DS SL |
2 |
2 |
12 |
9.4 |
8.74 |
DVD-14[4] |
DS DL/SL |
2 |
3 |
12 |
13.24 |
12.32 |
DVD-18 |
DS DL |
2 |
4 |
12 |
17.08 |
15.90 |
одношарові однобічні (DVD-5) вміщають 4,7 гігабайти інформації;
двошарові однобічні (DVD-9) вміщають 8,7 гігабайти інформації;
одношарові двосторонні (DVD-10) вміщають 9,4 гігабайти інформації;
двошарові двосторонні (DVD-18) вміщають 17,4 гігабайти інформації.
DVD-відео
Приклад диску з логотипом DVD-Video
Типовий зміст файлової структури диску DVD-Video
Для відтворення DVD з відео необхідні DVD-привід і декодер MPEG-2 (тобто або побутовий DVD-програвач, або комп'ютерний DVD-привід і програмний плеєр). Фільми на DVD стиснуті з використанням алгоритму MPEG-2 для відео і різних (часто багатоканальних) форматів для звуку. Бітрейт стиснутого відео варіюється від 2000 до 9800 Кбіт/с, часто буває динамічним (VBR Variable bitrate).
Аудіодані в DVD-фільмі можуть бути у форматі PCM, DTS, MPEG чи Dolby Digital (AC-3). У країнах, що використовують стандарт NTSC, усі фільми на DVD повинні містити звукову доріжку у форматі PCM чи AC-3, а всі NTSC-плеєри повинні ці формати підтримувати. Таким чином, будь-який стандартний диск може бути відтворений на будь-якому стандартному устаткуванні.
У країнах, що використовують стандарт PAL (значна частина Європи), спочатку хотіли ввести як стандарт звуку для DVD формати PCM і MPEG-2, але під впливом тиску громадськості і, йдучи врозріз з побажаннями Philips, DVD-Forum включив Dolby AC-3 у список опціональних форматів звуку на дисках і обов'язкових форматах у плеерах.