Лекція 22. Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу План

1 Поняття КСВБ

2 Світові тенденції становлення та розвитку соціально відповідального бізнесу

3 Сучасні проблеми соціально відповідального бізнесу в Україні.

1 На сучасному етапі розвитку українського суспільства все більшого значення набувають бізнес- структури. Це обумовлене поступовим усвідомленням бізнесу щодо необхідності активної участі у вирішенні проблем, життєво важливих для України.

Питання соціально відповідальності бізнесу нині в полі зору як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Дискусії щодо соціальної відповідальності бізнесу розпочались на Заході ще на початку ХХ ст. Вони були обумовлені виданням в 1899 р. книги Е. Карнеги «Євангелія багатства». На думку фахівців соціально відповідальні компанії - це ті, які: турбуються про дотримання закону; сприяють законотворчій роботі; дотримуються фундаментальних норм громадської моралі, не надаються до обману; орієнтуються на виробництво безпечних і надійних товарів за справедливими цінами; турбуються за безпеку на виробництві, хороший емоційний стан і матеріальний достаток своїх працівників, не допускають дискримінації; ефективно використовують ресурси; захищають інтереси інвесторів, представляючи повну і правдиву інформацію про свій дійсний економічний стан; не приймають участі в нечесній конкуренції, з одного боку, і в необґрунтованій обмеженій конкуренції – з другого; стимулюють нововведення, при цьому не забувають про якість життя території, признають пов’язану з цим відповідальність.

На Заході бізнес несе відповідальність за соціальний зміст своєї діяльності. Показник соціальної відповідальності - це добровільне використання частини прибутку на громадські потреби. Так, американські корпорації жертвують на благодійність приблизно 1 % прибутку, в Росії соціальні інвестиції складають 6 - 14 % прибутку. В окремих країнах прийнято закони про обов’язкову соціальну відповідальність. З 2004 р. Інститут соціальної і етичної відповідальності AccountAbility і британська консалтингова група CSRnetwork готують міжнародні рейтинги корпоративної соціальної відповідальності. В 2006 р. в журналі Fortune International вперше з'явились компанії пострадянського простору російський «Газпром» зайняв 51 позицію (українські бізнес-структури залишились поза увагою цих міжнародних організацій). В цьому ж році близько 80 українських бізнес-структур задекларувала себе як соціально відповідальних.

Вже в 2008 році до цього договору приєдналося 97 бізнес-структур. В тому числі 35 міжнародних і великих українських компаній, 8 бізнес-асоціацій, 3 асоціації роботодавців та професійних спілок, 8 недержавних і 2 громадський організацій та ін. В 2009 році за ініціативою мережі Глобального договору ООН в парламентському Комітеті з питань промислової та регуляторної політики пройшли публічні слухання на тему «Соціальна відповідальність бізнесу: українські реалії і перспективи», результатом яких стало створення багатосторонньої консультативної ради з розробки національної концепції розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні. У 2011 році підписано Декларацію про відповідальність бізнес - партнерства в рамках проекту «Розробка національного порядку денного щодо корпоративної соціальної відповідальності». Соціальна відповідальність бізнесу є живим та розвиваючим поняттям, постійно перебуває в процесі динамічного перетворення і прагне відповідати вимогам часу.

Початок ХХ ст. для соціально відповідального бізнесу має свої ознаки. Так, соціальна відповідальність нині - це не тільки надання матеріальної допомоги, але і активна участь організації і її працівників у вирішенні життєво важливих суспільних проблем на території компанії, залучення коштів інших меценатів на спільні соціальні проекти. Характерним явищем в сфері соціально відповідального бізнесу є швидкий ріст фондів соціально відповідальних інвестицій. Соціальні інвестиції стали глобальним явищем. Кількість соціальних інвесторів збільшується в усіх країнах. Характерною ознакою сьогодення є поява громадських організацій. Серед них - Соціальний інвестиційний форум в США, Організація соціальних інвестицій в Канаді, Euro SIF В ЄС, Порадник для стійкого і відповідального здійснення інвестицій в Азії, Асоціація відповідального інвестування в Австрії. В Європі ринок соціально відповідальних інвестицій збільшився з 15 млрд дол. в 2001р. до 53,3 млрд євро в 2009 р.

2 В світі використовують три моделі соціально відповідальної діяльності. Зупинимося більш детально на їх особливостях.

Американська модель. Переважає філантропічний підхід, який слід розуміти як використання частину прибутків для інвестицій в громадсько-корисні ініціативи. Така благодійність в більшості випадків не пов’язана з основною діяльністю компаній і легко скорочується в залежності від економічної ситуації і політики бізнес-структур. Ця модель при успішному використанні знаходить позитивний відгук у споживачів, громадських організаціях, в персоналу, оскільки дозволяє цим групам сприймати компанію як таку, що турбується про мешканців міста, району. Головний акцент в комунікаціях за такої моделі-екологічність, стабільність, надійність.

Європейська модель. Соціальну відповідальність пов’язують з досягнення бізнес мети і є частиною стратегії створення доданої вартості компанії. Всі ініціативи, які фінансує організація мають пряме відношення до генерації прибутку і реалізації продукції. Найбільш популярні об’єкти інвестицій при європейській моделі - це розвиток персоналу, науки, освіти, технологій, інвестиції в муніципальні організації на території присутності виробництва компанії, природоохоронна діяльність. Таким чином, фундаментом європейської соціальної відповідальності, на відміну від американської моделі, виступає не корпоративний меркантилізм , а державний.

Японська модель. Соціальна відповідальність в Японії підтримується культурними традиціями країни і передбачає ділову згуртованість не тільки на рівні компанії, але і на рівні індустріальної групи. Для японської моделі характерна активна роль держави, яка приймає участь у стратегічному плануванні. Управління бізнесом з японської точки зору не обмежується тільки організаційним розвитком та одержанням прибутку. Його основою є сприйняття громадськістю, усвідомлення своєї відповідальності перед суспільством і прагнення до прогресу цивілізації в цілому. Особливість розуміння соціальної відповідальності в Японії проявляється в специфічних інститутах «по життєвого найму», «принципу старшинства» при оплаті праці та в кар’єрному зростанні. Ці механізми не мають юридичної сили, проте є певним соціальним імперативом, що реалізується в більшості компаній.

3 Сучасний підхід до проблеми соціально відповідального бізнесу пов”язаний із зміною пріоритетів підприємницької діяльності: функціонування бізнесу зобов’язане суспільству і повинно нести відповідальність не тільки перед своїми акціонерами, але і перед суспільством, забезпечувати соціальний розвиток прилеглої території. Соціальну відповідальність як явище можна трактувати як систему обов’язків громадян, які належать конкретній соціальній групі, по відношенню до іншої соціальної групи громадян або до суспільства в цілому. Суспільна думка в Україні нині формується не на користь підприємців. Так, згідно з проведеними дослідженнями Асоціацією менеджерів відповідально ведуть бізнес в Україні 31 % бізнес-структур, в Чехії – 25 %, в Угорщині – 23 %. Проте, свої висновки населення робило інтуїтивно: 85 % опитаних відзначило, що у них немає можливості знати, чи бізнес-структура є дійсно соціально-відповідальною, а 87 % респондентів не вірили у відповідні декларації компанії .

Фактично, соціальна відповідальність – це філософія компанії, яка характеризує її відношення до суспільства та його соціальних проблем, іншими словами – її місія. Слід відзначити, що в Україні одні соціально-відповідальні компанії виходять з корпоративної культури, інші – з акціонерних правил, треті – внаслідок тиску держави. В Україні відсутня власна модель соціально відповідального бізнесу. Так, українські компанії СКМ, ІСД, «Інтерлайм» використовують американську модель ведення соціально відповідального бізнесу. Вони вкладають кошти в реконструкцію історичних пам’яток, фінансують гуманітарні проекти з будівництва і обладнання дитячих лікарень. Переваги, які одержує бізнес від виконання принципів СВБ вже є помітними, а саме:

- покращується імідж підприємств;

- підвищується вартість їх бізнесу;

- зростає довіра населення до діяльності фірм, до якості її товарів і послуг;

- підвищується професіоналізм співробітників, розвивається кадровий потенціал;

- підвищується конкурентоспроможність підприємства;

- формуються партнерські відносини з владними структурами, громадскістю та засобами масової інформації.

Матеріали досліджень вказують, що для українських бізнес-структур найбільш популярними напрямками соціальної відповідальності є: благодійність – 93 %, розвиток персоналу - 88,4 %, охорона праці і здоров’я - 88,4 %, підтримка добросовісної ділової практики, етичної поведінки - 83,7 %, охорона навколишнього середовища та ресурсозбереження - 76,7 %. Основними напрямками благодійності у 2010р. для українських бізнес структур були: соціальна сфера - 88,4 %; наука і освіта - 67,4 %; культура і мистецтво - 53,5 %; спорт - 44,2 %; екологія – 40 %.

Держава повинна навчитися використовувати інструменти, які працюють в глобальному світі. Тільки тоді, коли будуть прописані чіткі, зрозумілі правила гри, бізнес пристосується і соціально відповідальна поведінка буде йому вигідною. Правильна соціальна політика держава включає не тільки декларування, підвищення соціальних стандартів шляхом законодавчого регулювання, але і до тиску на підприємців щодо збільшення мінімальної заробітної плати. Це в свою чергу не сприяє розвитку бізнесу і не покращує інвестиційний клімат в країні. Нині слід враховувати ті напрацювання, які формуються на рівні бізнес-асоціацій і соціально-відповідальних діючих компаній, які заявили про себе в соціально-економічному просторі. Більшість компаній зацікавлені у збільшенні капіталізації країни, а це ознака хороших перспектив соціальної відповідальності в українському бізнесі.

Лекція 23. Поняття і система законодавства про підприємництво

План

1 Суть та значення нормативно-правових актів підприємницької діяльності

2 Права і обов’язки підприємця

1 У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:

- Конституція України, що містить норми про підприємництво;

- блок спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність;

- нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво (наприклад, Цивільний кодекс України).

Найбільшу значимість серед зазначених нормативно-правових актів мають законодавчі акти. Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, слід назвати Господарський кодекс України (розділ 4), закони України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р., “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996 р., “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р., “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996 р., “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р., “Про фінансовий лізинг” у редакції від 11.12.2003 р., “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р., “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 р. тощо. Нарівні з ними велике значення мають закони, що регулюють відносини не тільки у сфері підприємництва, однак стосуються цих відносин. Це закони України “Про власність” від 07.02.1991 р., “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 р., “Про рекламу” від 03.07.1996 р. у редакції Закону від 11.07.2003 р., “Про страхування” від 07.03.1996 р. у редакції від 04.01.2001 р., “Про аудиторську діяльність” від 22.04,1993 р., “ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993 р., “Про охорону прав на промислові зразки” від 15.12.1993 р., “Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23.12.1997 р. тощо. Значну роль у регулюванні підприємницької діяльності відіграють підзаконні акти. У їх числі — Укази Президента України Серед Указів Президента України у сфері підприємництва слід зазначити такі: “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності” від 03.02.1998 р., “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998 р.; “Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. Крім того, низку важливих нормативно-правових актів, що регулюють підприємництво, було затверджено Указами Президента України. Серед них Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене Указом Президента України від 07.11.1994 р.; Про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/ВОТ, затверджене Указом Президента України від 27.06.1996 р., тощо. Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо, положення, затверджені постановами уряду України. Серед них: Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. До числа цих актів також відноситься постанова Кабінету Міністрів України “Про упорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” від 31.12.1992 р. тощо. Серед джерел підприємницького права великий масив складають відомчі нормативно-правові акти, у тому числі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України [раніше — Міністерства зовнішньоекономічної діяльності і торгівлі України] (особливо в сфері зовнішньоекономічної діяльності, де прийняті десятки відомчих актів, затверджених наказами цього Міністерства), Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Значну роль у сфері підприємництва мають локальні нормативно-правові акти, що розробляються і приймаються безпосередньо суб'єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб'єкта в цілому (наприклад, статут), його окремих структурних частин або відособлених підрозділів (наприклад, положення про філію, представництво), або встановлювати режим комерційної таємниці тощо. Поряд з нормативно-правовими актами за останні кілька років склалася певна судова практика застосування законодавства. Однак не завжди ця практика є однаковою. Тому важливе значення мають роз'яснення Президії Вищого господарського суду України. Одним з напрямків удосконалення законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, в тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, їх пряма реалізація або конкретизація в підзаконних нормативно-правових актах, виключення довільного тлумачення тощо. Враховуючи розосередження регулювання підприємницької діяльності в різних нормативно-правових актах, існування в законодавстві про підприємництво численних нормативно-правових актів, представляється доцільним досягнення систематизації у формі кодифікованого закону. Підприємницький кодекс як комплексний, міжгалузевий нормативно-правовий акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Прийняття Господарського кодексу України і нового Цивільного кодексу України, що передбачають безліч новел щодо правил регулювання діяльності суб'єктів підприємництва, є важливим етапом систематизації законодавства про підприємництво.

Законодавство про підприємництво як галузь законодавства — це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері підприємництва.

Будь-яка підприємницька діяльність має не лише свої закони й правила, а й конкретно визначені правові рамки, в яких мусить підприємець. І тут ми доходимо до дуже актуальної теми: закон, правові норми та їх виконання в конкретній бізнес-діяльності.

Здавалося б, навіщо потрібен закон? Така вже логіка й основа співжиття великої кількості людей, які – пригляньмося уважніше! – в суспільстві, в соціальній групі, в колективі чітко виконують свої ролі. Одні виробляють матеріальні цінності, яких потребують інші люди, інші обслуговують потреби інших людей, а треті творять цінності нематеріальні – мистецтво, культуру, релігію.

Всю гігантську панораму людського співжиття можна порівняти з величезною грою з чіткими й зрозумілими правилами, яких мають дотримуватися всі. Якщо немає правил – то не існує й гри співжиття, немає тоді й цивілізованого, узгодженого, економічно ефективного співіснування різних людей, які вміють взаємодоповнювати один одного, взаємозбагачуватися, цивілізовано співпрацювати, спілкуватися і, при цьому, залишатися самими собою.

Такими правилами співжиття є закон, перед яким за демократичної системи всі люди мають бути рівними. “ Ми вважаємо самоочевидними такі істини, - писав Томас Джеферсон, - що всі люди створені рівними; що вони наділені Творцем невідчужуваними правами; що до таких прав входять життя, свобода і можливість досягати щастя”.

Фактично свої законодавчі основи й особливості у вигляді внутрішніх звичаїв і традицій має не лише кожна держава, а навіть кожна родина. Це ми відразу відчуваємо, побувавши в гостях у людей, з якими нещодавно познайомилися. Кожна людина – це жива Конституція, - вона має свої принципи, цінності й ідеали.

Без закону суспільне життя, напевно таки, нагадувало б хаос. Уявіть собі – кожен робив би те, що йому заманеться в конкретну мить у конкретному місці. Настала б анархія, в якій немає місця для свободи і вільного розвитку особистості. Видатний римський оратор і політичний діяч Ціцерон стверджував, що ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними.

Отож, ви маєте не лише володіти яскраво вираженими рисами лідера, а й уміти впливати на інших людей та знати загальноправові основи ведення приватного бізнесу. Для цього треба засвоїти особливості правового статусу підприємця – його права, обов’язки та відпові дальність.

В нашій країні встановлено такі права, обов’язки і відповідальність для людини, яка займається підприємницькою діяльністю.

Права підприємця

Що таке право? Це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил поведінки.

В Україні кожен підприємець має право робити такі дії:

- створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємств;

- купувати повністю або частково майно та набувати майнового права;

- самостійно формувати господарську діяльність, добирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни й тариф, вільно розпоряджатися прибутком;

- укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди); самостійно визначати форми, системи й розміри оплати праці та інші види доходів осіб, які працюють за наймом;

- отримувати будь-який необмежений за розмірами особистий доход;

- брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції;

- користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування.

Обов’язки підприємця

Неможливо мати права, якщо ми не матимемо ще й обов’язків. Адже обов’язки одних людей створюють необхідні права для інших.

Що таке обов’язки, які ми виконуємо в суспільстві? Це – правові норми або правила, яких людина повинна обов’язково дотримуватися.

Тож ви як учасники колективної гри, що зветься бізнес, маєте такі головні обов’язки:

- укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, яких приймають на роботу за наймом;

- здійснювати оплату праці осіб, які працюють за наймом на рівні, не нижчому від мінімальних розмірів, встановлених законно- давством;

- забезпечити їм відповідні умови й охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

- дотримуватися прав з метою забезпечення законних інтересів споживачів, підтримуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);

- отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність підприємця

Людина ділова – це насамперед людина відповідальна за свої слова і вчинки, адже від її дій залежить прибуток, успіх, самореалізація, а іноді навіть і життя інших людей. Тому відповідальність – це невидима аура довіри і ділових взаємовідносин, яка дає всім людям можливість співіснувати й співпрацювати.

Що таке відповідальність? Це – правові й етичні відносини бізнес-леді з іншими господарюючи ми суб’єктами – її партнерами, учасниками ринкових відносин, клієнтами, споживачами. В процесі цих відносин вона виконує певні правові норми або правила.

Підприємець в таких відносинах несе такі види відповідальності:

- за зобов’язаннями, пов’язаними з її підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звернене стягнення;

- за охорону довкілля; за додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії;

- за заподіяну шкоду і збитки.

Це головний спектр відповідальності, який немовби замикає підприємницьку діяльність у певне правове коло з метою запобігання порушень й заподіяння шкоди іншим.