Самостійна робота №4 Тема: Терміни і термінологія План
Терміни і термінологія.
Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.
Правила вживання термінів. Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.
Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання.
Завдання-1: вивчіть та законспектуйте теоретичний матеріал:
ТЕРМІНИ — це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Іншими словами, термін — це слово в особливій функції, і саме в зв'язку з цією своєю функцією термін набуває великої точності значення, “чистоти” (він позбавлений образних, експресивних, суб'єктивно-оцінних відтінків значення).
Терміни створюються засобами власної мови (діловодство), запозичаються (дебет) або “конструюються” з власних і запозичених складників телетайп, фототелеграма, скорозшивач).
У діловому стилі також є своя термінологія. Розвиток соціалістичної економіки, вдосконалення норм адміністративного права, виникнення нових науково-технічних понять — усі ці фактори значною мірою визначають склад словника сучасної мови управління, зокрема склад термінології. Поява нових термінів, уточнення й кодифікація вже наявних у мові ставлять працівника сфери управління перед необхідністю враховувати зміни в мові службової документації, знати вимоги, які до неї висуваються.
До термінів ставляться такі вимоги:
1) Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі (діловодство, але не діловедення, справоведення, ділопроізводство та ін.). Проникнення нестандартних термінів у діловодство пояснюється насамперед обставинами укладання документа: вони укладаються швидко, часто навіть без чорновика, поява їх диктується обставинами, звичайно малосприятливими для тривалого обдумування; не завжди ці папери читаються іншими особами.
Виникнувши таким чином, нестандартний термін поступово поширюється й може навіть перейти в загальнонародний вжиток, засмічуючи мову.
2) Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) значенням. Наприклад, циркуляр — розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній організації установами й підприємства, а це означає, що циркуляр — це лише директивний типу, а не лист будь-якого типу, і цим словом можна називати лише документи цього типу.
Економічний термін повинен вживатися в тому-значенні, в якому його застосовують економісти, технічній — у тому, в якому його вживають інженери та ін. Визначення термінів зафіксовані в державних стандартах, а також у спеціальних довідниках і словниках. Проте деякі терміни мають на практиці неоднозначний зміст (особливо такі, як затоварювання, зрив плану, штурмівщина та ін.).
3) При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, наприклад: акт, род. відм. акта (а не акту, як у загальновживаному слові), множина — акти; словосполучення: акт приймання-здавання; акт ревізії; акт ревізії каси; акт звірки розрахунків, акт звірки взаємних розрахунків, акт про надходження неякісних або некомплектних товарів; комерційний акт, оперативно-технічний акт ін. Від терміна акт можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова {актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Проте вже термін активування належить до іншої галузі (як і активація та ін.) і в діловодстві вжитий бути не може.
4) При укладанні документа службова особа повинна звіритися за словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утворених кимось на зміщення наявних у словнику, загальнолітературних термінів. Наприклад: є терміни позаштатний фонд і несписочний фонд, проте дехто, порушуючи норми літературної мови, вживає неправильний вислів безлюдний фонд.
Якщо пам'ять не підказує людині потрібного терміна, не слід одразу ж хапатися за створення свого, бо свій термін тут же (а ще гірше — потім, у пояснювальній записці) треба буде пояснювати, тлумачити. Це викликає плутанину, неясність, призводить до зайвого листування — роз'яснення “темних місць” одержаного документа.
5) Причиною таких ускладнень часто буває неоднозначне розуміння якогось терміна тим, хто писав лист і тим, хто його одержав. Наприклад: слово вага вживається в багатьох галузях науки, тому без уточнюючого означення його не слід вживати в документі, порівняй: у механіці є вага авіаційна, одинична, корисна (її нема у машинознавстві); у машинознавстві є вага насипна зведена, робоча, службова, середня, зчіпна (її немає в механіці, ні в хімії); у хіміків натомість є вага постійна, сполучна, часткова (її нема у фізиці) і т. д. Інший приклад: термін редуктор в хіміків — “пристрій для знижування тиску газу”, у машинобудівників — “пристрій для зниження швидкості обертання валів”.
Зараз у термінології багатьох галузей наук з'явилося чимало термінів-дублетів (нові й старі терміни для називання того самого поняття), термінів-неологізмів, термінів, які вживає лише певна наукова школа та ін. (напр. мірабіліт — глауберова сіль, асбест — чорний льон). При необхідності вжити ці терміни в діловому документі елі вибрати той, який для цієї термінології вже кодифікований (закріплений у словнику).
Ускладненість термінології, недоречна пишномовність висловлення — це свідчення невисокої культури людини, вбогого інтелекту її. Високоінтелектуальна справді культурна людина завжди прагне висловитися ясно, чітко, шукає для формулювання своєї думки найточніших слів і словосполучень, послуговуючись при цьому не запозиченнями й термінами, а звичайними загальновживаними словами рідної мови. Тому псевдонаукова мова — це те, чого слід старанно уникати.
Погане враження справляє й мова такого службове документа, в якому, поряд з термінами (дебет, фінансування, кредити) вживаються “бувші терміни”, тобто терміни інших галузей науки, які потрапили до загальнонародної мови і там втратили своє термінологічне значення (фактор, стимул, фронт, база, претензія та ін.). Це утруднює читання документа, викликає потребу додатково коментувати написане, певним чином “дискредитує” справжні, правильно вживані в тексті терміни.
Загальний висновок: терміни — це така група слів нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення з словниками, повсякчасного поновлення пам'яті значення потрібних для роботи найменувань.
ПРОФЕСІОНАЛІЗМИ — це слова або вислови, властиві мові певно вузької професійної (рідше — соціальної) групи людей, поставлених в особливі умови життя.
Професіоналізми виникають .у двох випадках: коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвиненої термінології {це, наприклад, полювання, рибальство, різні ігри та ін.) або як розмовні неофіційні замінники наявних у цій галузі термінів. Друга група професіоналізмів особливо поширена й досить активно поповнюється і (наприклад: карданний пристрій — кардан, трансплантація — пересадка; отоларинголог — вушник та ін.). Це, як правило, загальнозрозумілі й часто загальновживані слова, які, дроте, _не належать до літературної мови.
Такі професіоналізми наявні в повсякденному мовленні працівників багатьох підприємств, відомств, установ та ін. Доки вони вживаються лише в усному мовленні й не виходять за межі відомства — шкода від них невелика (псується лише мова тих людей, які вживають професіоналізми некритично: в усіх випадках життя, а не лише в окремих робочих ситуаціях). У практиці писемного, спілкування в межах одного відомства вони теж зрозумілі, але небажані, бо через них діловий папір перетворюється з офіційного у напівофіційний (або й зовсім неофіційний), набуває рис приватної записки, а не документа.
У міжвідомчій кореспонденції їх вживання небажане, а в окремих випадках і просто неприпустиме. Часто на грунті вживання професіоналізмів виникають непорозуміння в службовому листуванні. Так, наприклад, в одній рекламації було написано:
….заготовки зубчастих коліс не мають маркіровки й свідків.... Свідки — це професіоналізм, вживаний на позначення макетів деталей, що додаються до кожної партії їх; проте це довелося роз'яснювати вже в наступному листі.
На жаль, дехто з службових осіб, причетних до укладання ділової кореспонденції, вважає професійну лексику нормою писемного мовлення, засмічуючи професіоналізмами мову ділових паперів, утруднюючи спілкування й знижуючи загальний рівень мовної культури документів. Які ж слова входять до складу професіоналізмів? Серед професіоналізмів переважають слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні або в не узвичаєній для них формі. Так, поза літературною нормою перебуває вживання абстрактних іменників у множині: начальникам відділів треба уточнити свої обсяги, ми маємо типові застосування, цілий ряд диференціювань та ін. Як відомо, ці абстрактні іменники в загальнолітературній мові форм множини не мають.
Як уже зазначалося, до професіоналізмів належать і слова загальнонародної мови, вжиті в спеціальному значенні. Так, наприклад, у загальнонародній мові слова кваліфікований, свідомий, якісний означають наявність у якихось осіб чи предметів певних властивостей або ознак.
У деяких колективах усталилось вживання цих слів на позначення високого (власне найвищого) вияву названої ознаки чи властивості: кваліфікований у них означає “висококваліфікований”, а не “той, що має певну кваліфікацію”, свідомий — це людина надзвичайно високої свідомості; якісні показники — це показники високої (найвищої) якості та ін.
Таке слововживання збіднює мову й водночас ускладнює сам процес спілкування: адже до нового слововжитку треба спеціально звикати; крім того, в усному мовленні міру якості можна передати інтонаційно (сказати якісний з такою інтонацією, яка висловить найвищу міру цієї ознаки); у писемному мовленні читач мусить усе це “домислити”, що абсолютно недоречно в діловій сфері людського спілкування.
Часом переосмислене слово так далеко відходить від значення основного, що “непосвяченій” людині взагалі буде незрозуміло, про що йдеться: слово удар, наприклад, у текстильній промисловості вживається на позначення одиниці швидкості станка. Тому речення повідомте ударність нового агрегата для непосвяченої людини буде “шифрованим донесенням”, а не діловим листом.
Поширеним засобом поповнення складу професіоналізмів є “місцева словотворчість” (у межах колективу, підприємства, відомства та ін.), насамперед за рахунок префіксації та словоскладання. Серед префіксів найпопулярніші до- (дообладнати, докваліфікація, дооформляти, доукомплектувати), недо- (недополив, недовнесок, недопромисел), за- (залозунгувати, задебетувати); серед суфіксів -ість (бойовитість, пливучість, стрибучість), -аж (типаж, листаж), -ація (маршрутизація, декваліфікація) та ін.
Словоскладання чи основоскладання дає у професійних жаргонах слова, невідомі загальнонародній мові, наприклад: маловісна корова (корова некондиційної ваги). Інший тип складань: тонно-к м-б р у т т о (зовнішній вигляд у цього слова досить екзотичний, але побудоване воно — з точки зору норм літературної мови— неграмотно). Текст ділового папера, в якому багато складних слів, утворених з кількох скорочених (а то й просто “одрубаних”) основ, справляє враження написаного не українською, а начебто якоюсь іноземною мовою, наприклад: Ветогляд кінпоголів'я призначено на сьому годину ранку 4.03.73 на подвір'ї райветлікарні. Розпорядження обов'язкове для міськлікарні, контори “Райзаготсировина”, санепідстанції, асобозу, молзаводу, контори облтрансу (С а н е п і д с т а н ц і я).
Професійні жаргони часто виникають і вкорінюються там, де порушується автоматизм праці, виробничий ритм, динамічний стереотип. Чим організованіша праця в межах певної професії, тим менше умов для виникнення професіоналізмів. Думка ця може бути проілюстрована прикладами з жаргону проектувальників: проектувати з чистого місця, екстраполювати стелю, зробити в потолочних метрах” з бухгалтерського жаргону: зводити (підводити, знайомити) рахунки, дебет кредит обганяє, підкраска (сторно), липовий баланс, заморозити рахунок, збити в купу рахунок та ін. Цілком очевидно, на позначення якої робочої ситуації можуть бути вжиті наведені словосполучення. Звідси висновок: професіоналізмам не місце в діловій документації, мова якої повинна бути бездоганною.
Проте важко назвати документ бездоганним, якщо він написаний одразу трьома мовами: професійною, загальнонародною українською і частково російською (у тих місцях, де автор документа не знав українських відповідників до російських слів).
В українську мову, як і в мову багатьох інших народів Радянського Союзу, запозичено багато російських слів, насамперед для називання нових понять, які в українській мові ще не мали ніякої назви. Запозичення вважається правомірним і тоді, коли запозичується слово з дещо іншим значенням, ніж те, яке вже є в українського відповідника. Коли ж слово з цим значенням є в українській мові, тоді запозичення перестає бути правомірним: це просто помилка, яка з'явилася в результаті недостатнього знання лексики української мови. Так, наприклад, немає підстав запозичати слово справка, бо є довідка, рішити (є вирішити), умісний (є доречний), появитися (є з'явитися), міроприємство (є захід), слідуючий (наступний), сводка (зведення), вопрос (питання), ошибка (помилка) та ін.
До речі, навіть дуже схожі слова російської й української мов можуть мати далеко не однакове значення, порівняйте:
Російські: |
Українські: |
час (60 хв.). |
час (невизначена кількість) |
человек (людина) |
чоловік (людина (рідко),мужчина, чиєсь подружжя) |
неделя (7 днів тижня) |
неділя (один з днів тижня) |
луна (місяць) |
луна (відлуння, рос. зхо) |
речь (промова) |
річ (предмет) |
трус (боягуз) |
трус (обшук) |
нарядный (гарно одягнений) |
нарядний (пов'язаний з нарядом як документом) |
злодей (лиходій) |
злодій (той, що краде) |
красний (червоний) |
красний (красивий) |
У внутрішній поточній кореспонденції, яка не виходить за межі підприємства, мішанина слів з двох мов зустрічається, на жаль, значно частіше, ніж хотілося б. Документи, написані такою мовою, свідчать про недостатнє знання обох мов, про низьку мовну й загальну культуру того, хто так пише.
Це саме можна сказати й про вживання у мові документів діалектизмів, тобто місцевих слів і висловів, які зрозуміє лише обмежена кількість людей.
Завдання-2: вивчіть та законспектуйте запропонований теоретичний матеріал, виконайте письмово завдання творчого характеру. Дайте відповідь на запитання для самоконтролю.
Фразеологія (від гр. «вираз» і «наука») – розділ мовознавства, що вивчає фразеологічний склад мови. Предметом фразеології є фразеологізми – стійкі нерозкладні словосполучення.
Фразеологічні записи української мови , як і її лексичний склад , стилістично диференційовані . Серед фразеологічних звороті виділяють міжстильові та обмежені вживання у певному стилі. Міжстильовими називаються фразеологічні звороти , що використовуються в усіх стилях мовлення. Наприклад: привертати увагу, із року в рік, робити послугу.
Міжстильові фразеологічні звороти являють собою загальновживані найменування певних предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення, експресивність, емоційність. Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю.
Офіційно-ділова фразеологія - це усталені звороти ,що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши.
Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів'їв та приказок, які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень.
Наприклад: валити (звалювати , скидати , змішувати , горнути), все до купи (намолоти, наплести, набалакати). Зустрічається й зворотнє явище: скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця, і слухача. Наприклад: моя хата скраю (я нічого не знаю); скачи, враже (як пан каже). З розвитком мови відбумаються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів . Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з'являються багатозначні фрзеологічні звороти. Наприклад, усталений зворот брати (близько) до серця означає: переживати через щось, надавати чомусь великого значення; будуть люди (з когось) - досягне певного становища, житиме з моральними нормами, володіє професією .
Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми - однакові з лексичними і структурно - граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення бити, тікати; пускати півня, підпалювати, зриватись на високої ноті; закривати очі - помирати, бути присутнім при чиїсь смерті, навмисно не помічати чогось.
Фразеологічні синоніми , як і лексичні , об'єднуються в синонімічні ряди. Фразеологічні звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням, а нерідко й структурно-граматично. Слід пам'ятати , що фразеологічні одиниці належать до одного синонімічного ряду тоді, коли вони споріднені значенням і в реченні можуть виконувати однакові синтаксичні функції. Фразеологічні антоніми - це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку дають їм протилежну оцінку. Наприклад: як ракета - як черепаха ; розпускати язика - тримати язик за зубами; ударити лихом об землю- повісити носа.
Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов'янські, спільносхіднослов'янські і власне українські. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу . До складу української фразеології ввійшли висловлювання К.Маркса і Ф. Енгельса, звороти спортивних та державних документів. Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови - висловлювання Леніна, російських письменників, фразеологізми з народної мови .
Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження - старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов - німецької, французької, англійської, італійської та ін.
Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо - професійного походження .
Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі .
У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задирати носа .
В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнична діяльність, морально - етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво. Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї : "Він на цьому ділі собаку з'їв ".А трапиться незугарний працівник , який не вміє зробити того , за що взявся , як говорять: "Зробив із лемеша швайку", і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності .
Так, історія фразеологізму перемивати (перетирати) кістки (кісточки) -займатись пересудами , обмовляти кого-небудь - зв'язана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у східних слов'ян через кілька років після смерті людини . Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика.
Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, пригадували життя покійного, переповідали окремі події, найскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихваляли, возвеличували його. Так поняття перемивати кістки було пов'язане з аналізом життя, вчинків, рис людини, яку вдруге ховали.
Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку - взяти участь у чомусь . Історія його походження відкриває завісі над особливостями організації в давнину діловодства . Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис .
Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п'ятниць на тиждень , який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, не дотримується своїх слів.
Колись існував культ "святої п'ятниці". Пригадайте, як шанував і боявся "святої п 'ятниці" старий Кайдаш із твору І.Нечуя - Левицького " Кайдашева сім'я". На відзначення " святої п'ятниці " будувалися церкви, день відкриття яких вважався в певній місцевості святом. У цей день приймали й честували гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося багато людей; організовувався ярмарок, велись торги, купували, продавали, міняли, брали в борг і повертали борги. П'ятниця ставала строковим днем, з яким зв'язували виконання обіцянок, зобов'язань. Траплялося, зрозуміло, й такі люди, які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п'ятниці або й переносили на інший день . У таких людей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п'ятниці,а обіцянки так і залишались не виконаними.Так і з'явився вислів , що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей. Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тількі дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому.
Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь, мучуся, але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко); всякому городу нрав і права (Г.Сковорода); пропаща сила (П.Мирний) ; коні не винні (М.Коцюбинський); досвітні вогні (Л.Українка).
2.Фразеологізми слід відрізняти від вільних словосполучень. У фразеологізмах кожне слово не має власного значення, у них не можна переставляти слова , бо від цього руйнується фразеологізм. У середину фразеологізму не можна вставити іншого слова.
3. За способом поєднання складників фразеологізми поділяють на такі типи:
Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень компонентів: розбити глек – посваритися; пекти раків – червоніти.
Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологічні одиниці, але їхнє значення здебільшого вмотивоване значенням компонентів: не бачити смаленого вовка – не знати труднощів; не нюхати пороху – не бути в боях.
Фразеологічні сполучення - семантично подільні фразеологічні звороти, в яких є стрижневе слово: уболівати душею, вболівати словом, завдавати шкоди, завдавати клопоту, завдавати поразки, завдавати удару; жити вовком, дивитися вовком.
Вправа
на закріплення набутих знань:
Джерела походження фразеологізмів. Розкрийте значення джерел походження фразеологізмів, користуючись тлумачним словником:
Приказка - …;
Крилаті вислови - …;
Афоризм - …;
Сентенція - …;
Максима - …;
Парадокс - …;
Літературна цитата - …;
Ремінісценція - …
Оказіоналізми - …;
Контамінація - …;
Метафоризація - ;
Синекдоха - …;
Біблійні фразеологізми - …
Міфологічні фразеологізми…