Методи міжбюджетних відносин

• метод визначення власних доходів;

• метод закріплення доходів;

• метод регулюючих доходів;

• метод вилучення коштів;

• балансовий метод;

• делегуючий метод;

• трансфертний метод;

• функціональний метод;

• метод кредитування.

Централізованій моделі в розрізі дохідного забезпечення властиві трансфертний метод і метод регулюючих доходів, у видатковому плані перевага надається делегуючому методу, при якому функції виконавчої влади спрямовуються згори вниз.

Децентралізована модель надає перевагу методам власних та закріплених доходів, а видаткова політика базується на функціональному методі, який передбачає конкретне розмежування компетенції та видаткових повноважень, між усіма рівнями влади.

Принциповим положенням, яке відрізняє централізовану та децентралізовану моделі міжбюджетних відносин, є їх залежність від державного устрою.

Форми міжбюджетних відносин

• Унітарна (бюджетний унітаризм) - гарантує суверенітет країни і стабільність в регіонах відповідно до їх фінансової бази.

• Федеральна (бюджетний федералізм) – забезпечує максимально допустиму самостійність місцевих органів влади у бюджетному процесі.

Унітарна форма характерна для централізованої моделі навіть за умови федерального державного устрою. Децентралізована модель може функціонувати з використанням як унітарної, так і федеральної форми. Україна використовує децентралізовану модель міжбюджетних відносин.

Лекція 18. Розподіл доходів і видатків між ланками бюджетної системи

1. Основні форми взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

2. Розрахунок обсягу міжбюджетних трансфертів.

Література

4. Фещенко л.В., Проноза п.В., Кузьминчук н.В. Бюджетна система України: Навчальний посібник. – к.: Кондор, 2008. – ст. 292-313

1. Основні форми взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

Регулювання міжбюджетних відносин здійснюється шляхом надання з державного бюджету трансфертів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій; відрахувань від регулюючих податків; закріплення цілком або частково за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів; бюджетних позичок на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів. Міжбюджетні відносини регулюються також через передання коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету. Виділяють чотири основні форми взаємовідносин між ланками бюджетної системи:

• Бюджетне субсидіювання – передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги.

• Вилучення коштів – передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

• Бюджетні позички – отримання місцевими бюджетами коштів на покриття тимчасових касових розривів державного бюджету.

• Взаємні розрахунки бюджетів – передача коштів з одного бюджету до іншого у зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків.

Бюджетне субсидіювання включає до свого складу: субсидії, субвенції, дотації. Бюджетна субсидія може бути цільовою ( на конкретні цілі) та знеособленою (не пов’язана з фінансовим станом бюджету, який її отримує). Бюджетна субвенція являє собою різновид цільової субсидії і передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджетів, що її видає та що отримує. Бюджетна дотація є цільовою фінансовою допомогою на покриття дефіциту відповідного бюджету.

Міжбюджетне фінансове вирівнювання – це процес перерозподілу фінансових ресурсів центральними органами влади на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатніх власних доходів.

Формами системи фінансового вирівнювання є:

• Вертикальне фінансове вирівнювання

• Горизонтальне фінансове вирівнювання

• Вирівнювання доходів бюджетів

• Вирівнювання доходів бюджетів

Методами системи фінансового вирівнювання є:

• Переадресовані податки

• Бюджетні трансферти

Інструментами системи фінансового вирівнювання є:

• Закріплені податки

• Регулюючі податки

- за критерієм місця походження;

- у розрахунку на душу населення;

- що розподіляються довільно.

• Безумовні (загальні) трансферти - являють собою визначену суму коштів на фінансування органів місцевого самоврядування, що надається без визначення напрямку використання.

• Умовні (цільові) трансферти – направляються до місцевих бюджетів для використання на визначені цілі.

- пайові – призначаються на фінансування визначених надавачем витрат та надаються як доповнення до власних коштів, які використовуються на тіж ці цілі;

- непайові – це фіксована сума коштів на фінансування певних видатків місцевого бюджету, яка надається незалежно від використання його власних коштів на фінансування програми.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

• дотацію вирівнювання;

• субвенцію;

• кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

Трансферти місцевим бюджетам, які передбачені у державному бюджеті:

• дотація вирівнювання бюджетам АРК, обласним, міст Києва та Севастополя, районним, міст республіканського (АРК) та обласного значення;

• субвенція на виконання інвестиційних проектів;

• субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

• субвенція на здійснення програм соціального захисту;

• інші субвенції.