2.Сутність та види кошторисів.

Кошторисне фінансування – забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання на підставі фінансових документів – кошторисів.

Кошторис – це документ бюджетної установи, у якому встановлено обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальнй розподіл. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом (Таблиця 9).

Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Розрізняють декілька видів кошторисів бюджетних установ:

Види кошторисів доходів і видатків

Зведений

Зведені показники, наведені в індивідуальних кошторисах розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Індивідуальний

Складається кожною бюджетною установою та надається нею безпосередньо вищій установі незалежно від того, ведуть вони облік самостійно чи обслуговуються в централізованій бухгалтерії

На централізовані заходи

Складається міністерством відомством, органом виконавчої влади або місцевого самоврядування для фінансування видатків на разові заходи.

С

Рис. 10. Види кошторисів доходів і видатків бюджетних установ.

Складання кошторису проводиться відповідно до економічної класифікації видатків.

Поточні видатки:

1. видатки на оплату праці працівників бюджетний установ;

2. нарахування на заробітну плату;

3. придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (предмети, матеріали, обладнання, інвентар, медикаменти, перев’язувальні матеріали, продукти харчування, оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; поточний ремонт та технічне обслуговування обладнання, оплата послуг зв’язку, орендна плата тощо);

4. видатки на відрядження;

5. видатки на матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення;

6. оплата комунальних послуг та енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергії, природного газу, інших комунальних послу);

7. виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями;

8. субсидії і проточні трансферти (підприємствам, органам державного управління інших рівнів, населенню, за кордон);

Капітальні видатки:

1. придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування);

2. капітальне будівництво/придбання (адміністративних об’єктів, житла);

3. капітальний ремонт, реконструкція, реставрація (адміністративних об’єктів, житла, пам’яток культури, історії, архітектури);

4. створення державних запасів і резервів;

5. придбання землі і нематеріальних активів;

6. капітальні трансферти (підприємства, органам державного управління інших рівнів, населенню, за кордон);

Кредитування за вирахуванням погашення:

1. надання внутрішніх кредитів (органам державного управління, підприємствам, установам, організаціям, інших внутрішніх кредитів);

2. повернення внутрішніх кредитів (органам державного управління, підприємствам, установам, організаціям, повернення інших внутрішніх кредитів);

3. надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення;

4. повернення зовнішніх кредитів.

Форми кошторисів затверджуються Міністерством фінансів України та Державним казначейством України. При складанні кошторису планування видатків на оплату праці здійснюються, виходячи зі специфіки галузей соціальної сфери; всі інші видатки плануються за стандартною методикою.

Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи доводять до відома головних розпорядників інформацію про граничні обсяги видатків загального фонду відповідного бюджету на наступний рік. Головні розпорядники встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничний обсяг видатків із загального фонду бюджету, розробляють показники, яких розпорядники повинні дотримуватися при складанні кошторисів, розробляють вказівки щодо планування кошторисів та встановлюють терміни подання проектів кошторисів. Після подання розпорядниками нижчого рівня проектів їх кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів України чи місцевим фінансовим органам. Головні розпорядники повинні враховувати об’єктивні потреби у коштах кожної установи. Після затвердження відповідного бюджету у двотижневий термін відповідні фінансові органи доводять до відома головних розпорядників лімітні довідки.

Лімітною довідкою називається документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл.

Головні розпорядники доводять до відома розпорядників нижчого рівня лімітні довідки. Розпорядники приводять у відповідність з показниками з лімітною довідкою проекти кошторисів і подають головним розпорядникам уточнені проекти кошторисів та уточнені плани асигнувань. Головні розпорядники складають уточнені зведені кошториси і уточнені зведені плани асигнувань і у тритижневий термін від одержання лімітних довідок подають зведені кошториси і плани асигнувань до фінансових органів. Фінансові органи складають і затверджують річний розпис призначень відповідного бюджету та помісячні розписи асигнувань, доводять до відома головних розпорядників витяги з цих документів. Після цього у 30-денний термін розпорядники повинні затвердити свої кошториси, плани асигнувань та штатні розписи шляхом підписів їх керівником і головним бухгалтером установи та скріплення гербовою печаткою установи.

Кошториси міністерств та інших центральних органів виконавчої влади затверджуються їх керівниками з погодженням з Міністерством фінансів України; кошториси обласних державних адміністрацій, державних адміністрацій міст Києва та Севастополя, центральних органів управління державними цільовими органами, установ і закладів, яким бюджетні призначення встановлені безпосередньо в державному бюджеті (за винятком національних закладів освіти) – Міністерство фінансів України; кошториси міністерств і відомств АРК. – Радою міністрів АРК; кошториси управлінь, відділів і підрозділів міських та районних держадміністрацій – міськими та обласними держадміністраціями.

Затвердження кошторису, плану асигнувань або здійснення видатків у сумах, що перевищують затверджені асигнування, передбачає відповідальність у встановленому законодавчо порядку. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення або надавати бюджетні кошти у позику юридичним чи фізичним особам.

Зміни до затвердження кошторисів вносяться рішеннями відповідної ради на підставі офіційного подання місцевого фінансового органу. Внесення змін до кошторису оформляються довідкою, яка затверджується і виконується у встановленому порядку; кошторис і план асигнувань перезатвердженню не підлягає. Про кожен випадок внесення змін до кошторисів повідомляють головного розпорядника, який проводить аналіз цих змін і готує зведення показників довідок.

Єдиний кошторис доходів і видатків установи складається з розділів: бюджетні асигнування; інші кошти та видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів. Кожний з цих розділів кошторису поділяється на доходну та видаткову частину.

У доходній частині єдиного кошторису визначається планові обсяги бюджетних асигнувань, що спрямовуються на утримання установи, а також надходження з інших доходних джерел.

Загальна сума доходів установи, відповідно до якої формуються видаткова частина кошторису, визначається з урахуванням залишків коштів на початок планового періоду спеціальних та інших позабюджетних коштів.

У видатковій частині єдиного кошторису зазначається загальна сума витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також з встановленням витрат, які плануються профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань і витрат, які планується здійснити за рахунок коштів інших (позабюджетних) надходжень.

Загальні кошториси складаються: за однотипними малими установами – клубами, бібліотеками, фельдшерсько-акушерськими пунктами тощо з невеликим обсягом фінансування; за однотипними великими установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано.

Зведені кошториси – це злиті воєдино індивідуальні кошториси однотипних установ і кошториси на централізовані заходи. У таких кошторисах передбачаються видатки за всіма установами даного відомства.