Лекція 7. Суть, призначення та класифікація видатків бюджету

1. Суть видатків та їх призначення.

2. Класифікація видатків державного бюджету України.

Література

1. Бюджетний кодекс України: Закон від 21 червня 2001 року № 2542-ііі, ст. 26-27

2. Бюджетна система: навч. Посіб. / н.Д.Чала, л.В. Лазаренко. – к.: Знання, 2010, ст. 50-61

3. Фещенко л.В., Проноза п.В., Кузьминчук н.В. Бюджетна система України: Навчальний посібник. – к.: Кондор, 2008. – ст. 140-148

4. Карлін М.І. Бюджетна система України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008., ст. 43-49.

1.Суть видатків та їх призначення.

Відповідно до термінології Бюджетного кодексу України ви­датками державного бюджету є кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених законом про державний бюджет на відповідний бюджетний період, за ви­нятком коштів на погашення основної суми боргу та повернен­ня надміру сплачених до бюджету сум. Необхідно звернути увагу на розмежування основним бюджетним документом по­нять "видатки бюджету" і "витрати бюджету" (останнє — шир­ше за змістом). Витрати бюджету включають видатки бю­джету та кошти, які спрямовані на погашення основної суми боргу, що виникає у процесі фінансування бюджету.

Видаткова частина державного бюджету, як і його дохідна складова, поділяється на два структурних підрозділи: видатки загального та видатки спеціального фондів.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок ці­льових доходів, визначених під конкретну мету. Фінансування видатків загального фонду здійснюється шляхом залучення коштів, які не мають закріплених джерел фінансового забез­печення.

Напрями використання бюджетних видатків обумовлюється цілою низкою факторів, основними з яких є:

• необхідність утримання державних установ;

• рівень розвитку регіонів держави;

• зв’язки видатків із загального державного бюджету з видатками з місцевих бюджетів;

• форми надання бюджетних коштів;

• інші фактори, які можуть мати вагоме значення залежно від конкретної економічної і політичної ситуації в державі.

2.Класифікація видатків державного бюджету України.

Класифікація видатків та напрями їх використання представлені у наступній таблиці

Таблиця 4

Класифікація видатків державного бюджету України.

Критерії	Вид видатків	Напрями використання
За часовим виміром	Видатки на розвиток	Видатки, пов’язані з капітальними затратами на розвиток виробництва
	Поточні видатки	Видатки, пов’язані з забезпеченням поточної діяльності
За фондами фінансових ресурсів	Загальний фонд	Видатки, пов’язані з фінансуванням діючої мережі установ, закладів, соціальних програм
	Спеціальний фонд	Видатки, пов’язані з окремими заходами, програмами
За роллю в суспільному виробництві	Розвиток матеріального вироб-ництва	Фінансування виробничих галузей народного господарства – промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, зв’язку тощо.
	Розвиток нематеріальної сфери	Фінансування соціальної сфери – науки, культури, соціального захисту населення тощо
За суспільним призначенням	Економічний розвиток
	Соціально - культурні заходи
	Наука і освіта
	Обороноздатність країни
	Правоохоронна діяльність
	Управління
	Зовнішньоекономічна діяльність
	Обслуговування державного боргу
За цільовим призначенням	Заробітна плата
	Нарахування на заробітну плату
	Господарські витрати
	Поточний та капітальний ремонт
	Дотації тощо
За територією	Загальнодержавний рівень
	Особливі території
	Автономна Республіка Крим, м. Київ та Севастополь
	Регіональний (місцевий) рівень

Для більш детального з’ясування ролі бюджетних видатків їх можна класифікувати за такими критеріями.

ВИДИ КЛАСИФІКАЦІЙ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ

За функціями, з виконання яких пов’язані видатки

Функціональна класифікація видатків бюджету

(КФКВ)

За економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки

Економічна класифікація видатків бюджету

(КЕКВ)

Відомча класифікація видатків

(КВКВ)

За ознакою головного розпорядника коштів

Застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом

Програмна класифікація видатків бюджету

(КПКВ)

Рис. 8. Види класифікацій видатків бюджету.

За функціональними ознаками видатки Державного бю­джету України поділяються на такі групи:

1) загальнодержавні функції;

2)оборона;

3. громадський порядок, безпека та судова влада;

4. економічна діяльність;

5. охорона навколишнього природного середовища;

6. житлово-комунальне господарство;

7. охорона здоров'я;

8. духовний та фізичний розвиток;

9. освіта;

10) соціальний захист та соціальне забезпечення.

Ці видатки визначаються переважно для аналітичної оцін­ки обсягів фінансування основних функцій держави, бюджет­них узагальнень та цілей статистичного аналізу.

Розмежування видатків за економічними ознаками здій­снюється, з позицій впливу державних видатків на рух сукуп­ного продукту та процес розширеного відтворення, і базується на визначенні поточних і капітальних видатків та кредитуван­ня за вирахуванням погашення. їх склад визначається Кабіне­том Міністрів України .

Поточні видатки — це видатки бю­джету на утримання мережі підприємств, установ і організацій, яка діє на початок бюджетного року та набуває чинності в певному році, а також на фінансування заходів щодо соціаль­ного захисту населення та ін. До них належать видатки:

1. на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату;

2. придбання товарів і матеріалів;

3. відрядження;

4. оплату послуг бюджетних установ;

5. оплату комунальних послуг та енергопостачання;

6. дослідження і дослідно-промислові та інші розробки;

7. сплату процентів банківським установам, процентів за внутрішніми позиками;

8. сплату процентів, комісій та штрафів за зовнішніми дер­жавними позиками;

9. трансферти (бюджетам місцевого самоврядування, населенню або певним групам населення, підприємствам та іншим країнам).

Капітальні видатки (видатки розвитку) — це видатки на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокре­ма фінансування капітальних вкладень виробничого і невироб­ничого призначення, фінансування структурної перебудови національної економіки, субсидії, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням. До капітальних нале­жать видатки:

• на придбання обладнання і предметів довгострокового користування;

• придбання основного капіталу;

• капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт;

• створення державних запасів і резервів;

• придбання землі і нематеріальних активів;

• капітальні трансферти;

• нерозподілені витрати.

Кредитування включає операції, пов'язані з наданням ко­штів із бюджету на умовах повернення, платності та строковості. На основі кредитування з'являються зобов'язання перед бюджетом, які передбачають повернення одержаних коштів до бюджету. Поділ видатків за економічною класифікацією дає змогу оцінити спрямованість бюджету, зокрема щодо викорис­тання коштів на утримання бюджетних установ, загальне бу­дівництво, інноваційний розвиток та обслуговування держав­ного боргу.

Водночас видатки державного бюджету розподіляються між головними розпорядниками бюджетних коштів та розпоряд­никами коштів нижчого рівня. Розпорядники бюджетних ко­штів — це бюджетні установи в особі їх керівників, уповнова­жені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків із бюджету. Головним роз­порядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, якій встановлюються бюджетні призначення, — повноваження, що мають кількісні та часові обмеження і да­ють змогу надавати бюджетні асигнування.

Програмна класифікація видатків бюджету використову­ється в тому разі, коли бюджет формується за програмно-цільовим методом. Цей метод дає змогу оцінити та обрахувати ефективність витрачання бюджетних ресурсів, переносячи ак­цент із контролю за виконанням зобов'язань на забезпечення ефективності й досягнення конкретних результатів розпоряд­никами бюджетних коштів.

Програмно-цільовий метод скла­дання бюджету — це практика групування різних видів бю­джетних видатків в окремі програми так, щоб кожна стаття видатків була закріплена за певним видом програми. Як пра­вило, кожна програма — це фіскальне зобов'язання одного го­ловного розпорядника коштів, ефективність роботи якого оці­нюється з погляду успішності досягнення мети програми.