Світло випромінювання розповсюдження

Прозорі Непрозорі

Поглинає Відбиває Поглинає Відбиває

Пропускає

Визначається колір

Світлові промені, що падають на поверхню якого-небудь предмета, відбивають, поглинаються або проходять крізь нього; прозорі тіла мають усі три властивості, непрозорі — тільки поглинають і відбивають світлові промені.

В однорідному середовищі (наприклад, у повітрі) світлові промені поширюються прямолінійно; якщо ж вони зустрічають на своєму шляху непрозору поліровану поверхню, то основна їхня кількість відбиває від неї. Дзеркальні поверхні дають правильне відображення, шорсткуваті поверхні — відбите розсіяне або дифузійне світло. Гладкі поверхні деяких тіл — молочне скло, глазур, порцеляна, блискучі світлі фарби і т.п. — нерідко дають одночасно правильне і дифузійне відображення.

Світло, випромінюване різними джерелами, має різний спектральний склад, від якого залежить колір висвітлення. Біле світло є складним світлом. При проходженні світла через прозоре тіло (наприклад, скло) спостерігається явище, що називається переломленням світла; у цьому випадку світлові промені з різними довжинами хвиль йдуть по різних напрямках. Це явище називається дисперсією світла.

Якщо промінь білого безбарвного світла пропустити через тригранну скляну призму, то він виявиться розкладеним на безліч кольорових променів. Відображення розкладеного білого променя називають спектром. Якщо ж помістити на шляху кольорових променів другу, точно таку ж призму підставою нагору, то вони виявляться знову складеними і з призми вийде промінь білого, безбарвного світла.

З усієї різноманітності кольорів спектра відрізняють сім найголовніших: червоний, жовтогарячі, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий. Розташувавши їх по колу, одержимо так зване колірне коло, у якому мається проміжок між червоним і фіолетовим кольорами. Якщо в цьому проміжку розташувати пурпурний колір, то вийде восьмиколірний колірний круг, яким і користуються в даний час. Для практичного застосування спектр може бути розділений тільки на три зони: червону, зелену і синю.

Колір — це відчуття, яке викликається в зоровому апараті людини світлом, що туди попадає, склад якого залежить від характеру висвітлення і від оптичних властивостей предметів, на які він падає. Колір предмета визначається відбитими променями: у тому випадку, коли він поглинає майже всі промені, він здається чорним; якщо ж він майже всі промені відбиває, те здається білим.

Розділ II. Хроматичні та ахроматичні кольори.

Білі, сірі та чорні кольори – називаються ахроматичними (грец. хромо - колір).

Усі інші кольори – хроматичні.

Ахроматичні тіла володіють невибірковим поглинанням.

Ахроматичні кольори відрізняються один від одного тільки по світлоті (яскравості).

Хроматичні кольори відрізняються один від одного по світлоті (яскравості), барвниковому тону та насиченості.

Властивості зорового відчуття, яке визначається словами: червоний, синій, зелений – називається барвниковим (кольоровим) тоном.

Природною шкалою барвникового (кольорового) тону є спектр + пурпурний.

Насиченість кольору – це більша чи менша вираженість у кольорі його барвникового тону.

Max на – спектральні (максимально насичені кольори – спектральні)

Min на – ахроматичні (ахроматичні)

Об’єктивні характеристики кольору	Суб’єктивні характеристики кольору
Яскравість (кіл-ть світла чи випромінювання)	Світлота (ясність) (у порівнянні)
Барвистість (кольоровість) довжина хвиль	Ахроматичний барвниковий тон (зорове відчуття)
Насиченість (частка спектрального кольору, чистота кольору залежить від суміші спектрального з білилами)	Насиченість (візуальне відчуття, більша чи менша вираженість у кольорі, його барвникового тону)

Колір