Кольорові контрасти.

Кольори, які розташовані поряд, знаходяться у взаємодії. Один і той же колір виглядає по-різному в залежності від кольорів, які його оточують. Така зміна кольору називається кольоровим контрастом. Ці контрасти бувають двох видів: світловий (змінювання світлості під впливом суміжних кольорів) та хроматичний (змінювання кольорового тону або насиченості кольору під впливом суміжних хроматичних кольорів).

Для світлового контрасту існує наступна закономірність: темний колір на більш світлому фоні темнішає, світлий колір на більш темному фоні світлішає. Так, наприклад, сірий колір на чорному фоні здається світлішим, ніж на білому.

При хроматичному контрасті колір, в оточенні хроматичного фону, змінюється в сторону кольору, додаткового до кольору фону. На червоному фоні жовтий колір становиться зеленувато-жовтим , блакитний, набуває зеленого холодного відтінку, синій має тенденцію до переходу в блакитний. Зелений колір на червоному фоні не змінюється, але стає більш насиченим, начебто за рахунок того ж зеленого, так, як колір на фоні свого додаткового кольору, не змінюється, виграє у насиченості. Колір втрачає свою насиченість, коли знаходиться на фоні однакового з ним і більш насиченого кольорового тону.

Часто можна прослідкувати одночасну дію обох контрастів – світлового та хроматичного. Той же сірий колір на світло-жовтому фоні одночасно темніє та синіє, на темно синьому світлішає та жовтіє. Користуючись властивостями контрастів та додаткових кольорів можна завчасно сказати, як буде виглядати той чи інший колір на будь-якому фоні.

Також спостерігається явище, що називається крайовим контрастом. Воно полягає у тому, що відмінність яскравості двох почорнінь або кольорів, до того ж одного тону, але різної насиченості, на кордоні дотику здається збільшеним при зоровому обмані, в котрих за певних обставин виявляються помилки сприйняття форми предметів, рельєфу, в оцінці та порівнянні відстані між предметами, величин кутів, довжини відрізків і т.д. Оптичні ілюзії досить часто та проявляються у різних формах. Особливо багато таких помилок трапляється при сприйнятті тих чи інших предметів або їх деталей не ізольованих, а у зв’язку з оточуючими їх предметами та деталями (психологічний закон контрасту). До оптичних ілюзій відносяться також явища іррадіації, в силу яких розмір білих (світлих) об’єктів на чорному (темному ) фоні та навпаки чорних об’єктів на білому фоні, здаються збільшеними.

При довготривалому спостереженні кольорів контраст утримується деякий час, після чого помітно йде на спад .При дуже тривалому фіксуванні кольорів може виникнути зворотне явище: кольори почнуть наближатися. Чим більше площина фону, по відношенню до площини кольорової плями, тим сильніше контрастний вплив Кожна точка кольорової поверхні, що знаходиться в оточенні інших кольорів піддається впливу не тільки з сторони суміжних з нею, але й зі сторони більш видалених місць оточуючого фону. Тому, однотонно гладкі кольорові поверхні, знаходячись в кольоровому окрузі ,в силу його контрастного впливу здаються нерівномірно кольоровими. Це – одна з обставин, яка приводить до того, що на будь-якій кольоровій поверхні можна побачити багато кольорових відтінків, заповнюючи кожну малу ділянку поверхні. Найбільш сильний контраст спостерігається по межі дотику кольорових плям – по їх краям. Якщо подивитися на білий куб, одна сторона якого, рівномірно освітлена, а інша рівномірно затемнена, то можна помітити, що освітлена сторона куба на грані з затемненої виглядає більш світлою, а затемнена сторона біля межі з освітленою, виглядає більш темнішою. Така форма контрасту, наглядається по краям кольорових плям, називається крайнім контрастом. Дотики кольорів, тобто, кольорові відношення по межі дотику кольорових плям, тісно зв’язані як раз з крайнім контрастом.

Спостерігаючи об’ємний світлий предмет на більш темному фоні, можна помітити освітлення частини предмету, що більше знаходиться у тіні, по лінії її дотику з фоном. Якщо, зображуючи даний предмет на такому фоні, знехтувати посвітлінням в тіньовій частині предмету, то знизиться рельєфність зображення. Якщо ж посилити це посвітління, то форма в зображенні виявиться викривленою: світлий край в тіні буде здаватися не таким, що уходить вглиб, а навпаки, таким, що виступає вперед. Тому, до відношення кольорів в точках їх безпосереднього дотику одне до одного потрібно бути дуже уважним – найменша помилка призводить до поганих результатів.

Якщо довго дивитися на синій предмет, а потім перевести погляд на білу стіну, то залишкове відображення цього предмету буде оранжевого кольору. Після довгого розгляду предметів червоного кольору інші предмети уявляються біднішими і ми не зможемо їм дати правильну кольорову оцінку. Вірне уявлення про колір можна зберегти тільки при контрастних співставленнях. У цьому заключається важливе передбачення до практичного застосування кольородинаміки. Істиний зелений колір буде той, що при оберті на площині з червоним дає нейтральний сірий колір. Якщо ж з цим зеленим з’єднати не зовсім доповнюючий його червоний, наприклад коричнево-червоний, то зелений набуде синюватого відтінку, тому що цегельно-червоний протилежний зелено-синьому. Жовтий проти чисто-синього закономірно, чим проти фіолетового і т.д.

При яскравому контрасті між інструментами, заготовками і поверхнею верстака чи стола око не відчуває ніякої напруги. Навпаки, при обробці дерев’яних деталей на верстаку світло-коричневого кольору, коли деталі зливаються по кольору з машиною, око відчутно напружується. Але як тільки надати машині інший колір, наприклад синьо-зелений, як дерев’яні деталі стануть яскравішими і чіткішими. Сірий кусок металу на сірий металічній машині подібний пташці, яка кольором свого оперення маскується під тон місцевості. Динаміка же кольору має основну ціль покращити видимість, щоб цим підвищити сприйняття ока і усунути втомлюваність. Таким чином, краще щоб верстак, наприклад, був жовтого кольору, оскільки на жовтому фоні металічна деталь темно-синього кольору виділяється більш чіткіше. Саме з цієї точки зору повинно вирішуватися питання про фарбування машин.