Контрасти теплого і холодного.

Ми відрізняємо кольори, протиставляючи один одному. Контрастність кольорів не вичерпується протиставленням темного світлому. Ми зустрічаємось також з контрастністю теплих і холодних кольорів і сприймаємо, наприклад, цю контрастність тільки тому, що звикли бачити колір вогню теплим, а зелено-синій колір води уявлять з відчуттям холоду. З іншого боку, помаранчево-червоний колір навіть у невеликих кількостях виглядає більш яскраво , ніж синій чи синьо-зелений, і тому ми сприймаємо його як більш сильнодіючий колір. Помаранчево-червоний колір кидається у очі , його ми сприймаємо як активний колір , він зігріває нас, в той час як синій та зелений кольори виглядають дуже пасивно, холодно.

Теплота кольору в меншому ступіні пов’язана з різницею у довжині світлових хвиль і в більшому ступіні з нашими суб’єктивними відчуттями. Зелений колір, колір луків та лісів, згладжує контраст між світлим жовтим і глибоким синім. У протилежність кольору вогня, червоному кольору зелений заспокоює око. І так само якщо контраст між світлим і темним втомлює , то зір заспокоюється сірим. Розслаблення контрасту, завдяки зеленому кольору заспокоює зір. Але сірий колір надає вигляду веселості, і тому це – мертвий колір. В зеленому ж відображається життя самої природи. Зелений колір ще з стародавніх часів вважається кольором росту, пиклування та обмеженості.

Часто червоний колір перед усім виражає силу, чим більше червоний колір переходить у пурпурний, тим більше він охолоджується і заспокоює. Цей колір доповнюючий до зеленого.

Зелений колір можна розглядати як колір, як ослаблюючий протилежність між світлим і темним. Тож якщо жовтий колір – перший серед світлих кольорів – говорить Гете у своєму “Вченні про кольори” ,– і якщо синій – це “покривало темряви”, то кольорова пара – жовтий та синій – заспокоює у вирівнюю чому зеленому кольорі, котрий і отримується із змішування синього та жовтого. Легкий же синьо-зелений колір, навпаки, “віддаляється” від нас . Тому й не дивовижно, що помаранчевий колір у більшості випадків діє на нас збуджуючи, а зелений заспокоює нас, клонить у сон, викликає бажання помріяти.

Пурпурний колір має внутрішню силу, можливістю згасити яскравість. Пурпур, завдяки тому, що його частиною є синій колір, призводе до відчуття святковості. Пурпур з давніх давен вважався відображенням святковості й достоїнства. Тому приміщення, яке оформлене в пурпур і золото, виражає святковий настрій

Контрасти.

Необхідно вказати, що Ван Гог надавав додатковим кольорам більшу виразність (червоно-зелений для весни, синьо-оранжевий для літа, жовто-фіолетовий для осені і чорно-білий для зими).

Потрібно сказати, що закони природи як основа для впливу кольорів, багатьма художниками не сприймається. Так, Гоген зливає подібні фарби в загальну звучність, а Матісс надає кожному кольору вільності, але не збуджує цим кольорового антагонізму, як Ван Гог, а заспокоює.

Адольф Гельцель, орієнтуючись на кольорове коло Гьоте , створив теорію такого співставлення фарбів, яке створює «вищий порядок»: «гармонія – це порядок; в кольоровому акорді представлено безліч тонів, які складають один тон». На основі кольорового кола Гьоте Гельцель створив коло із дванадцяті елементів.

По Гельцелю, існує вісім контрастних груп: контраст кольорів самих по собі, контраст між світлим і темним, контраст між холодним і теплим, контраст додаткових кольорів між собою, контраст по інтенсивності, контраст по густині, контраст між кольором і його відсутністю, груповий контраст. Вчення про контрасти є «ніщо інше, як вчення про контрапункти в музиці».

Те, що «живопис може розвивати такі ж сили, як і музика», стверджував і Василь Кандинський. Він цілком ясно називає жовте ексцентричним, синє – концентричним («синє коло подібне слимаку, який ховається у свій будиночок»). Вплив синього підвищується з його потемнінням, жовтого – з його освітленням. Біле – «бездонний отвір», чорне – «безкінечної довжини стіна». Зелений колір – «земний»; синій – «неземного спокою», він закликає до безкінечності. Жовте не може бути включено в геометричні форми, так як воно стає нестерпним, як «різкий звук труби». «Сіра хмарка посідає спокоєм зеленого, без його можливостей». «В червоному закладені кипіння і жар, велика чоловіча сила», що нагадує про «фанфари і труби». Синім гаситься страстність червоного. В оранжевому – «відчуття здоров’я і сонячної енергії».

Відокремлення кольорів по Кандинському привело до посилення вивчення їх специфічних характерів. Але і фігури відповідають кольорам: червоний колір – квадрату, синій – колу, жовтий – трикутнику.

Франц Марк вважав червоний колір «грубим», який повинен бути переможеним. Синій він називав «серйозним і духовним». Фіолетовий утримує, як він говорив «глибокий траур». Жовтий – «умиротворений, по-жіночому втішаючий»; при доданні до нього червоного він стає «мстивим», так що необхідно до нього синього. Ці два кольори, на його думку, люблять один одного і створюють стійке звучання. З одним зеленим червоне не перестає бути «грубим»: слід додати синій і жовтий. Жовтий ближче до червоного, ніж до синього, говори Марк.

Звичайно, в цих висловлюваннях багато суб”єктивізма. Заперечення розпливаються в мистецтві, якщо воно істинне!